20 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/25439/21 пров. № А/857/5993/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 (7 прикордонного Карпатського загону) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року, ухвалене суддею Сподарик Н.І. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/25439/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (7 прикордонного Карпатського загону) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
24 грудня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - військової частини НОМЕР_1 (7 прикордонного Карпатського загону) Державної прикордонної служби України, у якому просив:
-визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2021;
- зобов'язати нарахувати і виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2021.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідачем не заперечується право позивача на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна, однак зазначає, що це право було у повному обсязі реалізовано відповідачем. При визначені суми, яка підлягає виплаті, відповідач керувався часом виникнення права на отримання відповідного речового майна та ціною цього майна в момент виникнення.
Згідно доводів скаржника, судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме положень Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1132 (далі - Інструкція №1132). Також скаржник наголошує, що у спірних правовідносинах необхідно враховувати п.5 Постанови №178 з прив'язкою до п.3 вказаної Постанови. При нарахуванні грошової компенсації за окремими видами речового майна обов'язковим є врахування таких складових, як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів, належних до видачі, та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна. Тобто, при визначенні суми, що підлягає до виплати важливо зважати на момент, коли у військовослужбовця виникає право на отримання відповідного речового майна та ціна на дане майно в момент виникнення права відповідно до розрахунків.
Крім того, вказав на неврахування судом обставин пропуску місячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановленого процесуальним законом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.06.2021 №255-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Західного регіонального управління та всіх видів забезпечення.
Позивач вважає, що при звільненні з військової служби відповідач не виплатив йому належну компенсацію за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання вказаного майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2021.
На підставі рапорту ОСОБА_1 та відповідно до довідки-розрахунку №125/21 про вартість речового майна, що належить до видачі, позивачу за шістдесят чотири найменування (152 предмети) нараховано до видачі 55137,10 грн.
30.11.2021 кошти у розрахованій сумі позивачу були випачені, що позивачем не заперечуться.
Зі змісту відповіді на адвокатський запит представника позивача слідує, що довідку №125/21 складено за цінами, відповідно до розпорядження АДПСУ від 29.01.2021 №13 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
Проте, нарахування компенсації за недоотримане речове майно було здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Проте, позивач не погодився з таким нарахуванням і, вважаючи, що відповідачем порушено порядок і умови здійснення грошової компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
В обгрунтування протиправності оскаржуваного рішення відповідач, зокрема, покликається на те, що судом не враховано обставин пропуску позивачем місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Зокрема скаржник вказує на те, що з 06 серпня 2021 року (остаточна дата закінчення військової служби) по 18 грудня 2021 року (день звернення до суду з адміністративним позовом) минув передбачений ч.5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач звернувся до суду з позовом в межах місячного строку з дати отримання спірних виплат (30.11.2021), а тому наведені покликання скаржника є безпідставними та неогрунтованими.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року N2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини першої статті 9-1 Закону №2011-XII визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
-звільнення з військової служби;
-загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий періодвизначає Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженанаказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1132.
Пунктом 10 розділу І Інструкції № 1132 визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Пунктом 15 розділу II Інструкції № 1132 передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, через службову невідповідність, систематичне невиконання умов контракту, обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, яким військовослужбовцю призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", чи позбавлення права займати певні посади вартість виданих йому предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, утримується з нього з урахуванням зносу.
Предметом спору у даній справі є нарахування та виплати при звільненні особи, яка проходила військову службу в Державній прикордонній службі України, компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 січня 2021 року № 13 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".
Судом встановлено, що позивач був звільнений з 06 серпня 2021 року.
Спірну компенсацію позивачу за неотримане речове майно було розраховано не станом на 01.01.2021, а з урахуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що ціни, зазначені у довідці позивача, згідно з якою було розраховано спірну компенсацію, не відповідають цінам встановленим у додатку до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 січня 2021 року №13 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації ".
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату.
Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16.
Також при вирішенні спірних правовідносин підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 січня 2021 року у справі №520/1190/20, згідно яких застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку №178, яким визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року. […] Верховний Суд уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що при нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна необхідно обов'язково враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін який минув з останнього моменту отримання предмети речового майна, оскільки приписами Порядку № 178 не передбачено такого механізму розрахування суми грошової компенсації, натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Також Верховний Суд у згаданій постанові наголосив на помилковості врахування пункту 5 Постанови №178 з прив'язкою до пункту 3 цієї Постанови, адже вказані пункти несуть різне смислове навантаження. Зокрема, пункт 3 визначає, що військовослужбовці мають право на виплату грошової компенсації з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення. У той же час, пункт 5 регулює питання оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Відтак, застосування при розрахунку суми грошової компенсації за неотримане речове майно, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 закупівельної вартості майна у розмірі, що не відповідає та є меншим за ціни, встановлені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України 29 січня 2021 року № 13 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації", суперечить пункту 5 Порядку №178.
Також суд апеляційної інстанції вважає за доцільне наголосити, що положення пункту 10 розділу І Інструкції № 1132 не суперечать Порядку №178. Вказаним пунктом Інструкції №1132 передбачено порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача є вчинення кореспондуючих цьому праву дій, а саме визначення військовій частині НОМЕР_1 зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби, речове майно відповідно до Порядку №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2021 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29 січня 2021 року №13 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 (7 прикордонного Карпатського загону) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року у справі №380/25439/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний