20 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/17317/21 пров. № А/857/5327/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року, ухвалене суддею Потабенко В.А. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі №380/17317/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
16 квітня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області №8393сп/03-27 від 15.07.2019 «Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 »; зобов'язати призначити та виплачувати починаючи з 01.03.2019 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 роботу на посаді електрозварника в періоди з 26.08.1981 по 15.09.1982, з 10.11.1982 по 27.05.1983 та з 15.08.1985 по 01.06.1996, а також період навчання з 01.09.1978 по 17.07.1981 і період служби в армії з 27.05.1983 по 12.06.1985.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року позов задоволено часково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, від 15.07.2019 №8393сп/03-27 в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу на посаді електрозварника ручного зварювання ВАТ «Реактив» за періоди роботи з 10.11.1982 по 27.05.1983 та з 15.08.1985 по 01.06.1996. Зобов'язано Головне управління Пенсійнго фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 10.11.1982 по 27.05.1983 та з 15.08.1985 по 01.06.1996 на посаді електрозварника ручного зварювання ВАТ «Реактив». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з записами трудової книжки позивач працював на Львівському заводі «РЕАКТИВ» (згодом ВАТ «Реактив») з 10.11.1982, з 27.05.1983 звільнений з роботи у зв'язку з призовом на строкову службу, з 15.08.1985 по 01.06.1996 - електрозварювальником в ремонтно-механічному цеху.
Згідно доводів скаржника Списком №2, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, розділом ХХХІІІ «Загальні професії» позицією 23200000-19906 передбачені електрозварювальники ручного зварювання, однак поданими позивачем документами не підтверджена його робота електрозварювальника саме ручним способом.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 працював:
-з 01.09.1978 по 17.07.1981 навчання в СПТУ №33 м.Львова;
-з 26.08.1981 прийнятий на роботу в цех металоконструкцій зварником третього розряду (наказ №101 від 25.08.1981);
-04.06.1982 присвоєно кваліфікацію електрозварника четвертого розряду (наказ №72-к від 04.06.1982);
-15.09.1982 - звільнений з роботи у зв'язку з призовом у лави Радянської армії (наказ №109 від 15.09.1982);
-10.11.1982 - прийнятий в ремонтно-механічний цех електрозварником 4 розряду з шкідливими умовами праці (наказ № 245 від 09.11.1982);
-27.05.1983 звільнений за ст.36 п.3 у зв'язку з призовом у лави Радянської армії (наказ №144 від 30.05.1983);
-15.08.1985 прийнятий в ремонтно-механічний цех електрозварником по четвертому розряду (наказ №73 від 06.08.1985);
-01.09.1988 у зв'язку з введенням нових умов оплати праці встановлено 4 розряд електрозварника;
-06.12.1989 переведений в РМУ електрозварником 5 розряду (наказ №193 від 06.12.1989);
-03.08.1992 присвоєно шостий розряд електрозварювальника (наказ №102 від 04.08.1992);
-01.06.1996 звільнено за власним бажанням (наказ №35 від 15.05.1996).
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу рототи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області №8393сп/03-27 від 15.07.2019 «Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 » відмовлено заявнику у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 електрозварником ручного зварювання ВАТ «Реактив» за періоди з 10.11.1982 по 27.05.1983 та з 15.08.1985 по 01.06.1996.
Позивач, вважаючи рішення комісії при пенсійному органі протиправним, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на пенсійне забезпечення.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, враховуючи вимоги вказаних норм, для призначення пенсії позивачу необхідно досягнення певного віку (55 років), загальний стаж роботи (не менше 30 років) та наявність стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 (менше 12 років 6 місяців).
Застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, врегульовано Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки №1 і №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991, якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 застосовуються Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 застосовуються Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Розділом XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».
Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник», «електрогазозварювальник».
Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 №162 передбачені професії «газозварник», «електрогазозварник», «електрозварювальник», «електрозварник ручної зварки».
Таким чином, професія електрозварювальника у періоди роботи позивача була передбачена у всіх Списках № 2.
За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній№, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць) та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як слідує із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Разом з тим, наявними у матеріалах справи доказами, а саме копіями наказу від 24.05.1993 №57 «Про проведення птестації робочих місць за умовами праці», наказу від 20.09.1994 №84 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» та наказу віжд 03.01.1996 № 4 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» підтверджено факт проведення атерстації робочих місь на підприємстві, у якому працював позивач.
Як слідує з матеріалів справи, пільговий стаж позивача за періоди з 10.11.1982 по 27.05.1983, з 15.08.1985 по 01.06.1996 підтверджений записами про роботу у трудовій книжці на посаді електрозварника.
Відтак, до спірних періодів роботи позивача застосовуються Списки № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник», «електрогазозварювальник».
Згідно Класифікатору професій України «електрозварювальник ручної зварки» та «електрогазозварювальник» входять до одного підкласу класифікації професій «Зварники та газорізальники».
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».
В даному випадку посада позивача зазначена по-різному, зокрема у архівній довідці: електрозварювальник, електрозварювальник ручної зварки, у наказах: елекрозварювальник, електросварщик, електросварщик РМЦ, у трудовій книжці: ел.сварщик, електросварщик, електрозварювальник.
З приводу цього суд апеляційної інстації зазначає, що назви професій, зазначені в трудовій книжці, наказах підприємств, довідках, можуть відрізнятися від назв, передбачених законодавчими актами України, при цьому суть виконуваної електрогазозварником, електросварщиком ручної сварки, електрозварником ручного зварювання роботи не змінюється і наявний однаковий вплив всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників цієї професії в процесі трудової діяльності.
Відтак, покликання відповідача на те, що для робітників цієї професії слід підтвердити не лише її назву, а й зайнятість певними видами зварювальних робіт є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі №380/17317/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний