Справа № 600/2686/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
21 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, у якому просила суду визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-1628-51 від 12.03.2021.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.03.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.03.2022 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно інформації баз даних ДПС України позивач перебувала на обліку в ГУ ДПС у Чернівецькій області з 25.04.2007 по 23.04.2021, як платник податків за основним місцем роботи. Станом на 31.01.2021 за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 37788,74 грн, що слугувало законною підставою для формування та надсилання позивачу податкової вимоги про сплату боргу №Ф-1628-51 від 12.03.2021 на суму 37788,74 грн.
Щодо застосування Конвенції, яка укладена між Урядом України Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень яка набрала чинності 11.03.1994, вказав, що в Україні положення Конвенції поширюються на два податки: податок на прибуток та ПДФО. Застосування конвенції дозволяє українським юридичним особам або фізичним особам, які отримали дохід і сплатили податки договірній державі, - зменшити в Україні об'єкт обкладення податком на прибуток або ПДФО, відповідно. Для цього вони повинні надати контролюючому довідку (або інший документ), оформлену контролюючим органом іншої держави, що підтверджує суму сплаченого ними податку, та подати декларацію про майновий стан і доходи, однак позивач не подали таких документів.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказала на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважила, що з 2015 року фактично проживає на території Республіка Польща і офіційно працевлаштована в ТОВ "RAWONA Jlanta Pіorko" працедавець сплачує всі податки, враховуючи податок, який є пенсійним накопиченням, згідно із законодавством Республіки Польща.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 25.04.2007 по 23.04.2021 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
20.12.2018 позивач отримала Карту роботи (доступ до ринку праці) Республіки Польща RP5645369, персональний номер 81012218263.
Відповідно до Довідок від 03.06.2021 наданих підприємством Відкрите товариство "Равона" Й.П. Пюрко (переклад засвідчений сертифікованим перекладачем Красовською Я.С.), позивач працювала на підприємстві на підставі цивільно-правового договору та отримала дохід:
- у 2017 році: середній дохід брутто - 846,67; середні витрати на отримання - 0,00; середні страхові внески - 116,08; середній дохід брутто - 730,59; середній дохід нетто - 495,50;
- у 2018 році: середній дохід брутто - 1091,33; середні витрати на отримання - 94,58; середні страхові внески - 149,62; середній дохід брутто - 847,14; середній дохід нетто - 716,87;
- у 2019 році: середній дохід брутто - 2237,50; середні витрати на отримання - 145,94; середні страхові внески - 306,77; середній дохід брутто - 1784,80; середній дохід нетто - 1635,13;
- у 2020 році: середній дохід брутто - 2552,64; середні витрати на отримання - 250,00; середні страхові внески - 343,82; середній дохід брутто - 1958,82; середній дохід нетто - 1892,19.
Згідно даних облікової картки, станом на 31.01.2021 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн, в тому числі: 8448 грн нарахування за 2017 рік; 2457,18 грн нарахування за І квартал 2018 року; 2457,18 грн нарахування за ІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн нарахування за І квартал 2018 року; 2457,18 грн нарахування за ІV квартал 2018 року; 2754,18 грн нарахування за І квартал 2019 року; 2457,18 грн нарахування за І квартал 2019 року; 2457,18 грн нарахування за ІІ квартал 2019 року; 2457,18 грн нарахування за ІV квартал 2019 року; 2754,18 грн нарахування І квартал 2019 року; 2754,18 грн нарахування за ІІ квартал 2019 року; 2754,18 грн нарахування за І квартал 2019 року; 2754,18 грн нарахування за ІV квартал 2019 року; 2078,12 грн нарахування І квартал 2020 року; 1039,06 грн нарахування за ІІ квартал 2020 року; 3178,12 грн нарахування за ІІІ квартал 2020 року; 2200,00 грн нарахування за ІV квартал 2020 року.
У зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 №Ф-1628-51 на суму 37788,74 грн.
Вказану вимогу направлено позивачу рекомендованим листом за адресою с. Малинці, Чернівецька область, 6024. Проте, 22.03.2021 конверт повернувся на адресу відправника без вручення з відміткою пошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 №Ф-1628-51, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем позивача сплачувались усі податки з доходів позивача, в тому числі пенсійні накопичення, згідно із законодавством Республіки Польща. При цьому доказів отримання позивачем інших доходів, в тому числі на території України, відповідачем суду не надано. Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 №Ф-1628-51 є протиправною та підлягає скасування.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту першого частини першої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відтак, платниками єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску є фізичні особи-підприємці, незалежно від отримання ними доходу (прибутку).
Пільги у вигляду звільнення від сплати ЄСВ передбачені положеннями частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, яка передбачає можливість звільнення від сплати ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Водночас, Закон №2464-VI не передбачає такої підстави звільнення від сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем як сплата єдиного внеску за таку особу роботодавцем.
Проаналізувавши наведені положення законодавства, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював наступний правовий висновок: "особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Встановлено, що у період з 2017 року по 2020 рік позивач, на підставі трудових договорів, працювала найманим працівником на підприємстві Відкрите товариство "Равона" Й.П. Пюрко, яке розташоване на території Республіка Польща.
11.03.1994 набрала чинності для України Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (Конвенція).
Відповідно до ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.
Податками на доход і на майно вважаються усі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.
Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:
a) в Україні: (i) податок на прибуток (доходи) підприємств; і (ii) прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства; (надалі "український податок");
b) у Польщі: (i) прибутковий податок з юридичних осіб; (ii) прибутковий податок з фізичних осіб; (iii) сільськогосподарський податок; (надалі "польський податок").
Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування.
Відповідно до п. 1 ст. 15 Конвенції з урахуванням положень статей 16, 18, 19 і 20 цієї Конвенції платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій Державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, одержана у зв'язку з цим, може оподатковуватись у цій другій Державі.
Згідно п. 1 ст. 25 Конвенції з урахуванням положень статей 16, 18, 19 і 20 цієї Конвенції платня, заробітна плата та інші подібні винагороди, одержувані резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій Державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, одержана у зв'язку з цим, може оподатковуватись у цій другій Державі.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно Довідок від 03.06.2021 наданих підприємством Відкрите товариство "Равона" Й.П. Пюрко роботодавцем сплачувались усі податки з доходів позивача, в тому числі пенсійні накопичення, згідно із законодавством Республіки Польща. При цьому доказів отримання позивачем інших доходів, в тому числі на території України, відповідачем суду не надано.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про незаконність нарахування відповідачем єдиного внеску позивачу як фізичній особі-підприємцю за період з 2017 року по 2020 рік, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1628-51 від 12.03.2021.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.