Справа № 560/17990/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
21 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області в переведенні, призначенні й виплаті для ОСОБА_1 пенсію по інвалідності 2 - ї групи державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ);
2) визнати протиправним та скасувати рішення № 96810173998 від 11.11.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області;
3) зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести, призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 22.03.2021 пенсію державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках №№215.2016 від 03.03.2020, виданих управлінням праці та соціального захисту населення Кам'янець-Подільської райдержадміністрації Хмельницької області з урахуванням виплачених сум пенсії по інвалідності 2-ї групи.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968210173998 від 11.11.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 22.03.2021 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону "Про державну службу" № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 03.03.2020 №215 та №216 виданих Управлінням соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, та здійснити нарахування й виплату пенсії з врахуванням виплачених сум.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що оскільки з 17.05.2010 позивачці призначалась пенсія за віком як державному службовцю відповідно до Закону № 3723-ХІІ до набрання чинності Законом № 889-УІІІ, тому підстави для повторного призначення їй пенсії відповідно до вимог ст. 37 Закону № 3723-ХІІ з урахуванням п.10, 12 перехідних положень Закону №889-VІІІ відсутні.
При цьому правових висновків щодо врахування довідок про заробітну плату від 03.03.2020 №215 та №216 для перерахунку пенсії вказана постанова не містить, оскільки суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема - функції перерахунку пенсії та зобов'язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.
Зазначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший в межах одного закону - Закону України "Про державну службу", при розрахунку пенсії державного службовця має застосовуватись той розмір заробітної плати, що застосовувався при первинному призначенні.
Крім того вказано, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 09.05.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Згідно витягу із акту огляду у МСЕК серії ХМ №059492 позивачу встановлено довічно ІІ групу інвалідності з 22.03.2007.
22.03.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Листом від 13.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності згідно з Законом №3723-ХІІ, оскільки була призначена раніше пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 по справі №560/5899/21, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2021 про переведення на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993, з урахуванням висновків, викладених в цьому судовому рішенні.
На виконання постанови суду по справі №560/5899/21, відповідач повторно розглянув заяву позивача від 22.03.2021, та рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968210173998 від 11.11.2021 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про заробітну плату від 03.03.2020 №215 та №216, оскільки не дотримані умови, що визначають право на пенсію згідно зазначеного Закону.
Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01.05.2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13.02.2019 за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Згідно матеріалів справи станом на 03.03.2020 страховий стаж ОСОБА_1 становив 43 роки 11 місяців, 14 днів, державної служби - 23 роки 10 місяців 14 днів, станом на 01.05.2016 вона працювала на посаді, віднесеній до категорій посад державних службовців.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Стосовно доводів апелянта про те, що оскільки позивачу вже призначалась пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, то у пенсійного органу відсутні підстави для переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", колегія суддів зазначає, що вказаним підставам відмови у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" надано оцінку у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 по справі №560/5899/21, а саме визнано безпідставним висновок відповідача про відсутність у позивача права на пенсію по інвалідності за Законом України "Про державну службу", з підстав, що за цим Законом йому вже призначена пенсія за віком.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції виходив з того, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії, за віком, на інший вид - пенсію по інвалідності, хоча і в межах одного і того ж закону.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, з чого слідує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії.
Відтак, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, не потребує доказуванню у цій справі, що висновок відповідача про відсутність у позивача права на пенсію по інвалідності за Законом України "Про державну службу", з підстав, що за цим Законом йому вже призначена пенсія за віком, є безпідставним.
Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, що застосування обох способів захисту порушеного права визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином з метою повного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968210173998 від 11.11.2021 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 22.03.2021 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону “Про державну службу” № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 03.03.2020 №215 та №216 виданих Управлінням соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, та здійснити нарахування й виплату пенсії з врахуванням виплачених сум.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.