Справа № 560/12743/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
21 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком за п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-ІV);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 з 16.02.2021 на підставі п."а" ст.13 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" (Закон №1788-ХІІ) в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.02.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.02.2022 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачці правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №1 у зв'язку з недосягненням віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, а саме 50 років. До того ж, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України, а тому позовна вимога зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Позивач не подала відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до відповідача з заявою від 16.02.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Списком №1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.02.2021 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно заяви від 16.02.2021 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку (50 років), передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV. Зазначено, що тривалість страхового - 30 років 4 місяці 2 дні, пільговий стаж за Списком №1 становить 14 років 1 місяць 22 дні. Про вказане рішення відповідач повідомив позивачку листом від 20.04.2021.
Вважаючи протиправним вказане рішення, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії на пільгових умовах є безпідставними. Оскільки загальний страховий стаж позивачки складає 30 років 4 місяці 2 дні, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 14 років 1 місяць 22 дні, а станом на 16.02.2021 ОСОБА_1 досягла 45-річного віку, встановленого Законом №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, то вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
03.10.2017 прийнято Закон України №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: "На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах."
Відповідно до статті 12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Водночас, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, рішенням від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у цій справі слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Встановлено, що загальний страховий стаж позивачки складає 30 років 4 місяці 2 дні, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 14 років 1 місяць 22 дні, а станом на 16.02.2021 ОСОБА_1 досягла 45-річного віку, встановленого Законом №1788-XII.
При цьому, оскарженому рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки складає 30 років 4 місяці 2 дні, у тому числі 14 років 1 місяць 22 дні - пільговий стаж за Списком №1, то питання наявності чи відсутності пільгового стажу не потребує доказування з огляду на те, що відповідач фактично визнає наявність у позивачки необхідного пільгового стажу.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, позивач право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а висновки відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії на пільгових умовах є безпідставними.
Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що відповідно до статті 5 Закону №1058-ІV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, а тому, останній має пріоритет у застосуванні, адже Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 зазначено, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.02.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправним та його необхідно скасувати, а для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 16 лютого 2021 року на підставі пункту "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону №213-VІІІ.
При цьому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що задоволення вказаної вимоги зобов'язального характеру фактично не призводить втручання до дискреційних повноважень відповідача щодо призначення та виплати пенсії.
Так, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов (що є у спірному випадку) відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Крім цього спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.