П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/27083/21
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» № 33/36-4677 від 17.11.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.92 N 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» №33/36-4677 від 17.11.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.92 N 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.
16 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення про розподіл судових витрат та стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, судові витрати на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 12600,00 грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12600,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що під час ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції було неправильно надано оцінку доводам стосовно обґрунтованості розміру заявлених витрат на правничу допомогу. На думку апелянта, заявлений розмір гонорару адвоката є цілком співмірним із обсягом наданих послуг та складністю спору. Крім того, апелянт наголошував на тому, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу може бути здійснено судом виключно за клопотанням відповідача.
Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області, своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційне скаргу не скористався.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно положень ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч.1,7,9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано ордер щодо надання правничої допомоги адвокатом Марченком В.В., детальний опис робіт по справі 420/27083/21, акт виконаних робіт щодо надання послуг за договором між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу захисту прав на отримання пенсій, докази оплати послуг за договором.
Так, відповідно до опису виконання робіт (надання послуг) позивачу було надано наступні послуги, на загальну суму 12600,00 грн.:
- бесіда з клієнтом 22.09.2021 року щодо узгодження правової позиції по справі;
- ознайомлення та зняття копій з матеріалів пенсійної справи позивача в приміщенні відповідача;
- складанн та надсилання адвокатського запиту від 07.10.2021 року до МВС;
- складання та надслання адвокатського запиту від 07.10.2021 року до відповідача;
- складання та надсилання адвокатського запиту від 03.12.2021 року до відповідача;
- складання та надсилання адвокатського запиту від 18.12.2021 року до відповідача;
- складання та надсилання досудової претензії від 19.12.2021 року до відповідача;
- складання та подача до суду позовної заяви по справі 26.12.2021 року;
- складання та надсилання відповіді на відзив від 14.02.2022 року.
В апеляційній скарзі апелянт наголошував на тому, що відповідачем не було надано до суду заперечень щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим, на думку апелянта, суд мав би стягнути витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Разом з цим, колегія суддів вважає обгрунтованими висновок суду першої інстанції стосовно того, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений представником позивача у розмірі 12600,00 грн не є співмірним обсягу наданих адвокатом послуг та складності спору, а також стосовно того, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову та розумніть заявленої на відшкодування суми.
Так, пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
В той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Згідно матеріалів справи, предметом даного позову є визнання протиправною бездіяльність органу Пенсійного фонду щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу та зобовязання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», що відповідно до вимог ч.1 ст. 263 КАС України є категорією справ незначної складності, а тому вказаний розмір є завищеним розміром, з огляду на те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності.
Доводи апеляційної скаги позивача стосовно того, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12600,00 грн. є співмірним обсягу наданих послуг, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Колегія суддів, також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України” (заява № 19336/04), в якому суд підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були така сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, колегія суддів вважає, що відшкодування витрат у розмірі 2000,00 грн. є співмірним із складністю цієї справи, розумним та обгрунтованим.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з ГУПФУ в Одеській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не містять аргументів, які б свідчили про порушення судом норм матеріального або процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, та прийняв законне та обґрунтоване додаткове рішення у відповідності до вимог процесуального права, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Стосовно клопотання заявленого в апеляційній скарзі про стягнення на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, які понесені під час апеляційного провадження у розмірі 1000 грн., суд зазначає, що з огляду на той факт, що в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо стягнення таких витрат.
У відповідності до ст.ст.315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 21.07.2022р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.