П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/8093/21
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року (суддя Войтович І.І.., м. Херсон, повний текст рішення складений 21.02.2022) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАОПТСТРОЙ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
10 грудня 2021 року ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" звернулося до адміністративного суду з позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА508040/2021/000268/1 від 30.11.2021 року.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року адміністративний позов Товариства задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" у повному обсязі.
На думку апелянта суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам митного органу, яким останній керувався при прийнятті спірного рішення, а саме наявності обґрунтованих сумнівів щодо включення у фактурну вартість товару, вказану в інвойсі №ВІН21092373 від 29.09.2021 року, будь-яких витрат понесених продавцем, відповідно до умов товару CIF "PIVDENNYI".
Апелянт стверджує, що заявлену декларантом митну вартість товарів не було визнано у зв'язку з тим, що надані ним для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості документи містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. Зокрема, поданий інвойс неможливо ідентифікувати з поставкою товару, так як аналогічні товари поставляються декларантом на постійній основі та наданий рахунок-фактура не є достовірним, достатнім та належним доказом. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, декларантом не подано, а додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 6 березня 2020 року між ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" та компанією НОМА APPLIANCES CO., LTD, Китай укладено контракт №СН-UA-20/03/06 (далі-Контракт) на поставку "холодильного устаткування" на умовах СIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до умов вказаного контракту, специфікації від 06.03.2020 року №64, пакувального листа від 29.09.2021 року, рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №ВІН21092373 від 29.09.2021 року та транспортних документів, ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" отримало товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.
Для здійснення митного оформлення товару митним брокером 30 листопада 2021 року було подано митну декларацію №UA508040/2021/009320, відповідно до якої митна вартість товару визначена декларантом за ціною контракту - 50916,00 доларів США, з яких 13896,00 доларів США за товар №1, та 37020,00 доларів США за товар №2.
Разом із митною декларацією, до митного оформлення було подано наступні документи: пакувальний лист б/н від 29.09.2021; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №ВІН21092373 від 29.09.2021; коносамент 213357140 від 04.10.2021; автотранспортні накладні 076190, 076191, 156, 325, 331, 586, 947 від 26.11.2021; декларацію про походження товару ВІН21092373 від 29.09.2021; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №64 від 29.09.2021, № б/н від 10.06.2020, № б/н від 20.08.2020, № б/н від 07.12.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СН-UA-20/03/06 від 06.03.2020; та інші документи, у тому числі некласифіковані.
Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, за результатом чого встановлено, що заявлений рівень вартості комбінованих холодильників-морозильників, місткістю 322 л та морозильників типу "скриня" місткістю 290 л, та 251 л, побутових виробника НОМА APPLIANCES CO., LTD значно нижчий від рівня митної вартості аналогічних товарів, що імпортуються в Україну.
30 листопада 2021 року Митниця направила декларанту повідомлення про необхідність надати для підтвердження заявленої митної вартості наступні відомості: І) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 3) копію митної декларації Країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини
На вимогу митного органу декларантом додатково було надано прайс-лист та комерційну пропозицію.
Вважаючи, що поданий декларантом прас-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців, митний орган дійшов висновку, що заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано через те, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості.
В результаті митну вартість товарів було скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА508040/2021/000268/1 від 30.11.2021 року та оформлено картку відмови №UА508040/2021/00393 від 30.11.2021 року.
Не погодившись із зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів, ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" звернулося до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги товариства суд першої інстанції виходив з того, що висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Надаючи правову оцінку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК УКраїни).
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України установлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов'язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).
Як вбачається з оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2021 року №UА508040/2021/000268/1 від 30.11.2021 року, підставою для його прийняття слугувало те, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. За результатами проведеної консультації, митну вартість визначено за резервним методом.
При цьому, за наслідком проведення митних процедур, митним органом встановлено відсутність усіх належних документів для здійснення митного оформлення товару товариства, а саме: 1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару або сировини; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
В свою чергу митницею не заперечується, що поставка товарів позивачу здійснюється на умовах поставки CIF "PIVDENNYI", відповідно до Інкотермс 2010.
Відповідно до Розділу CIF міжнародних умов Інкотермс - 2010 вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.
Таким чином вимоги митного органу про необхідність надання декларантом на підтвердження заявленої митної вартості страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, є безпідставними.
Крім того, ціна на товар розуміється згідно умов CIF (відповідно до Інкотермс 2010) і включає вартість навантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість тари, вартість пакування та маркування товару, вартість перевезення, страхування, не включаючи податки і мита на території України
В даному випадку, як вбачається з умов контракту №СН-UA-20/03/06 від 06.03.2020 року, до митної вартості поставленого товару вже включена така складова, як страхування товару.
Щодо посилання митного органу на відсутність в інвойсі від 29.09.2021 року №ВІН21092373 посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківських реквізитів продавця, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, пунктом 1.1 контракту №СН-UA-20/03/06 від 06.03.2020 року узгоджено, що покупець має оплатити та прийняти товар - холодильне устаткування в номенклатурі, кількості та цінах, зазначених у супровідних документах.
Митницею не заперечується, що при митному оформленні товарів декларантом подано специфікацію №64 від 29.09.2021 року, яка містить банківські реквізити продавця, посилання на контракт та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в рахунку-фактурі.
До того ж слід додати, що рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture,нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ.
Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
З наведеного вбачається, що згідно загальносвітової практики реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов'язковим реквізитом інвойсу.
Отже, оскільки законодавством України не затверджено форми рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.
Таким чином відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт в рахунку-фактурі (інвойс) від 29.09.2021 року №ВІН21092373 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.
Окрім зазначеного, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт та банківські реквізити продавця, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.
За таких обставин колегія суддів вважає, що наданий до митного оформлення інвойс від 29.09.2021 року №ВІН21092373 не місить розбіжностей із усіма іншими поданими до митного оформлення документами, а відсутність у ньому посилання на контракт №СН-UA-20/03/06 від 06.03.2020 року не є розбіжністю в розумінні статті 53 МК України, яка впливає правильність визначення митної вартості імпортованого товару.
Також колегія суддів критично ставиться і до доводів митниці про те, що додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, даний прайс-лист був наданий після запиту митного органу про надання додаткових документів.
До того ж, прайс-лист не є документом, якій підтверджує митну вартість товарів, що передбачені частиною другою статті 53 МК України, а тому не впливає на визначення митної вартості товару.
Відхиляючи як неаргументовані доводи митного органу про невідповідність заявленої декларантом митної вартості рівню митної вартості ідентичних та подібних товарів інформації, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №820/3881/17, згідно яких розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Окрім того, на думку суду касаційної інстанції, відомості з інформаційних баз органів Держмитслужби мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.
Резюмуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що подані позивачем під час митного оформлення документи, чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.
В свою чергу митний орган, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог статті 77 КАС України, не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2021 року №UА508040/2021/000268/1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги митниці зроблених висновків не спростовують та є тотожними запереченням до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов