П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 484/4506/21
Головуючий в 1 інстанції: Маржина Т.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00000871 від 05.11.2021 року, винесеної провідним фахівцем відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Соколюк Л.М., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 грудня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
З огляду на неприбуття у судове засідання 20 липня 2022 року сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, колегія суддів у відповідності до ст.311 КАС України вирішила розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. 21 липня 2022 року було складено повне судове рішення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що провідним фахівцем відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Соколюк Л.М. 01.11.2021 року винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00000871, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується копією вказаної постанови.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 02.11.2021 року о 13:27 годині на автомобільній дорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км 62 + 879, вимірювальним обладнанням автоматичного пункту проведено вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу «MAN TGA 26.440» д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якого встановлено, що відповідальною особою допущено рух транспорту із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,6% (7,836 тони).
Фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту ваго-габаритного контролю у русі типу WIM6,6 (№35-02/5875 до 12.10.2022 року).
Винесення вказаної постанови і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно копії товарно-транспортної накладної №69 від 02.11.2021 року транспортний засіб позивача було завантажено насипом насінням соняшнику. У відомостях про вантаж вказано: маса брутто - 43,460 тони, тара - 13,660 тони, нетто - 27,800 тони, тобто, маса транспортного засобу з вантажем не перевищувала вагових параметрів, визначених п.22.5 Правил дорожнього руху для контейнеровозів.
Суд зазначив, що ТТН виписується вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо та підтверджує факт перевезення та доставки товарів, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
У разі перевезення вантажу із порушенням, така інформація відображалась би в накладній, однак судом не встановлено порушення позивачем перевищення вагових параметрів, визначених п.22.5 Правил дорожнього руху.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на:
забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності;
забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту;
розвиток та удосконалення нормативно-правової бази діяльності автомобільного транспорту;
визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту;
визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту;
захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;
захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту;
створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці;
раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів;
охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Відповідно до ст.6 Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т), або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до ч.2 ст.132 КУпАП (Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Як було зазначено, зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 02.11.2021 року о 13:27 годині на автомобільній дорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км 62 + 879 вимірювальним обладнанням автоматичного пункту проведено вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу «MAN TGA 26.440» д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено рух транспорту із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,6% (7,836 тони), загальна маса склала 47,836т замість дозволених 40т.
В обґрунтування власної позиції позивачем було зазначено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 він є власником транспортного засобу марки MAN модель TGA 26.440, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип транспортного засобу: вантажний спеціалізований сідловий тягач Е. Крім цього, позивач згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 є власником причепа марки SCHWARZMULLER модель SPA-3E, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , тип - напівпричіп Н/ПР- КОНТЕЙНЕРОВОЗ, категорія - СЕ.
Наведене, на думку позивача, свідчить про ту обставину, що максимально допустимим ваговим обмеженням є 44 т, оскільки перевезення здійснювалось контейнеровозом.
Колегія суддів не приймає до уваги вказані посиланням та зазначає, що виокремлення в п.22.5 Правил дорожнього руху законодавцем такого виду перевезень, як перевезення контейнеровозом, та встановлення іншого (вищого) вагового обмеження, може бути застосовано до спірних правовідносин та аналогічних ним лише у випадку здійснення перевезення вантажу контейнеровозом з використанням безпосередньо універсального контейнера, який є одиницею транспортного обладнання багаторазового використання, призначеного для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручного для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Так, Розділом 17 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранса України від 14.10.1997 №363, передбачено, що універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Суд зазначає, що вказані Правила у розділі 19 (Правила перевезень продукції сільського господарства) не містять чітких вимог щодо перевезення насіння соняшника, водночас, передбачають правила перевезень зернових вантажів, за якими (п.19.1.1) зерно перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами.
Колегія суддів наголошує, що дійсно перевезення насіння соняшника та зернових вантажів можуть мати певні відмінності, водночас, в частині загального розуміння порядку перевезення, вказані культури умовно можуть визнаватись тотожними.
З матеріалів справи (а.с.12) вбачається, що в даному випадку перевезення насіння соняшника (сипучого вантажу) провадилось безтарним способом бортовими або самоскидним рухомим складом та без застосування універсального контейнера в розумінні вказаних Правил, в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що вищевказане перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати, з правової точки зору, як контейнерне перевезення, що у свою чергу виключає можливість перевезення вантажу вагою понад 40 та до 44 т.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, визначеною, в постанові від 29 січня 2020 року справа №814/1460/16.
У вказаній постанові касаційний суд зазначив, що «на думку позивача, транспортні засоби, які зважувались, є контейнеровозами, а для них встановлені Правилами дорожнього руху інші параметри ваги, тому при повторному зважуванні навантаження на осі не перевищувало норми.
Суд апеляційної інстанції вказав, що транспортні засоби позивача являються контейнеровозами, а тому у відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху до них застосовуються зовсім інші нормативні вагові параметри, ніж зазначені ОСОБА_2 в актах, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що постанови від 23 червня 2016 року № 021241, № 021242, № 021243, № 021244, № 021250, № 021251, № 021252 та від 07 липня 2016 року № 021271, № 021268, № 021269, № 021270 підлягають скасуванню.
Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних постанов з підстав, що при зважуванні транспортних засобів, належних позивачу, під час проведення рейдової перевірки 31 травня 2016 року, документи складено інспектором Бліновою Л. П. відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач не довів суду, що вантаж перевозився в контейнерах, для того, щоб застосувати вагові параметри, встановлені Правилами дорожнього руху для контейнерів. При цьому, чеки зважування свідчать, що позивачем порушені нормативно допустимі параметри ваги.
Крім цього, суд першої інстанції встановив, що позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза. Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а постанови від 23 червня 2016 року та від 07 липня 2016 року скасуванню.
Слід зауважити, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів. Забороняється перевозити в універсальних контейнерах сипучі вантажі без тари (пункт 17.2 наказу).
Як встановлено судами, позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза.
Однак результати зважування транспортних засобів чітко засвідчують нерівномірність розподілу завантаження вантажу по транспортному обладнанню, що унеможливлюється при виконанні перевезень в контейнерах.
В свою чергу, у відзиві на касаційну скаргу інспектором ОСОБА_2. вказано, що відповідно до наданих водіями товаро-транспортними накладними перевезенню підлягав розподільний вантаж - кукурудза, який вантажовідправником наданий автоперевізнику для перевезення у спосіб - насипом, без тари, не в контейнері.
Враховуючи наведене, суд як першої, так і апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23 червня 2016 року № 021241, № 021242, № 021243, № 021244, № 021250, № 021251, № 021252 та від 07 липня 2016 року № 021271, № 021268, № 021269, № 021270.»
Також, з огляду на вказане мотивування касаційного суду, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що насіння соняшника є подільним вантажем та може переміщуватися при русі по осям транспортного засобу.
Більше того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, вимірювальним обладнанням автоматичного пункту було встановлено рух транспортного засобу «MAN TGA 26.440» д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,6% (7,836 тони), загальна маса склала 47,836т, що в будь-якому випадку свідчить про наявність факту перевищенням нормативних вагових параметрів, як 40т, так і 44т.
Доводи позивача з приводу того, що відповідно до ТТН №69 від 02.11.2021 р. загальна маса (маса брутто) не перевищувала допустимих норм та в момент зважування складала 43,640 т (гр. 9 ТТН № 69 від 02.11.2021р.), а в момент розвантаження складала 43,460 т (гр. 8 ТТН № 69 від 02.11.2021р.), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вищевказана ТТН не є документом суворої звітності (обліку), а тому не може мати визначальний (пріоритетний) вплив в межах даної справи та повинна оцінюватись в сукупності з іншими доказами.
При цьому, слід наголосити, що відповідно до 1 Розділу Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Наведене формулювання свідчить, що ТТН в першу чергу є документом комерційно-господарського характеру, що складається суб'єктами підприємницької діяльності з метою обліку товарно-матеріальних цінностей.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, вказаною в постанові від 31 липня 2019 року справа №802/518/17-а, у якій судом було зазначено, що посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортної накладної, з урахуванням нормативної ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, Верховний Суд вважає необґрунтованими. Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00).
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 грудня 2021 року - скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.