справа № 380/22713/21
провадження № П/380/22951/21
11 липня 2022 року
Зал судових засідань №7,
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючої-судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Середа О-В.І.,
за участю сторін:
представника позивача Федорів Т.Я.,
представника відповідача Герасиміва В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Львівської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA 209000/2020/210013/1 від 17.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем протиправно, без належних підстав, прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару. Позивач зазначає, що при митному оформленні надано вичерпний перелік документів необхідних для його здійснення та обрано основний метод визначення митної вартості товару. Також вказав, що відповідачем не виявлено розбіжностей, ознак підробки в поданих документах, окрім цього, при встановленні відсутності достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідно надати для підтвердження того чи іншого показника. Таким чином, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати спірне рішення відповідача.
Ухвалою судді від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
28.12.2021 ухвалою суду призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
29.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 15.06.2021 №UA209140/2021/060096 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Зазначає, що при митному огляді встановлено, що вищезазначений товар відповідає 1998 та 1990 року виробництва, дані шильдіки марковані продавцем (з фото митного огляду при даній ЕМД №1-20ihg- видно, що товар без видимих ознак експлуатації). Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - поданий до митного оформлення контракт купівлі-продажу від 10.06.2021 №106/21 не відповідає вимогам Наказу Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201, та не містить конкретних умов виконання угоди, а саме: - у контракті відсутні умови поставки та умови розрахунку за даний товар; - даний контракт підписаний одноосібно тільки продавцем. Під час здійснення перекладу за допомогою Інтернет перекладача виявлено, умову, що покупець приймає товар відповідно до загальних та спеціальних умов, які «зазначені на звороті» про що він повністю обізнаний, проте, зазначені умови відсутні у документах, поданих до митного оформлення. Тобто, документ подано не в повному обсязі; - у CMR неналежним чином заповнена гр. 22-відсутній підпис відправника, що суперечить вимогам ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) та Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, декларанту було надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості товару. На вимогу декларантом надано: витяги з інтернет ресурсів, щодо вартості продажу товарів, які не стосуються даного товару; переклад фактури, який не відповідає оригіналу та незавірений належним чином особою, яка здійснювала переклад; інші документи, які дублюють гр. 44 даної МД. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; для товарів 2 та 5 - не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA305110/2021/006964 від 07.05.2021 за якою імпортувався товар №1, та МД №UA100550/2021/453295 від 29.04.2021. При цьому, в позовній заяві не спростовані виявленні розбіжності під час митного оформлення та які були зазначенні в рішенні про коригування митної вартості, зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
11.04.2022 протокольними ухвалами суду вирішено розгляд справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення здійснювати за правилами загального позовного провадження; замінено відповідача у справі з Галицької митниці Держмитслужби на її правонаступника - Львівську митницю Держмитслужби; закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
28.06.2022 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких повторно викладено обґрунтування позовної заяви.
06.07.2022 від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що під час визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу), здійснюється порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація про які наявна ЄАІС Держмитслужби. При здійсненні такого порівняння враховуються характеристики товарів, які впливають на рівень їх митної вартості. Так, при винесенні рішення №UA209000/2021/210013/1, як джерела інформації для коригування митної вартості використано декларації № UA305110/2021/006964 та № UA100550/2021/453295, оскільки за даними МД оформлялись товари з найбільш схожими характеристиками, а саме: технічний опис (машинка швейна неавтоматична (товар №1) та обладнання для виробництва взуття із шкіри), технічний стан вживані, вагові характеристики (69 кг та 142 кг, задекларовано 70 кг та 180 кг відповідно), виробництво країни Європи, декларації оформлені за першим методом (за ціною договору), коригування по яких не здійснювалось.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
10.06.2021 між RM Di Ramadori Michele та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №106/21, за умовами якого позивач придбав швейне обладнання для виробництва та ремонту взуття, а саме: вживаний станок, вживана машина для підготовки отворів під шнурки взуття вживана машина для чистки підошви взуття від клею, вживана машина для прошивки взуття по борту.
Отримавши придбаний за договором товар, позивач подав до митного органу митну декларацію від 15.06.2021 №UA209140/2021/060096, на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано митному органу наступні документи: договір №106/21 від 10.06.2020, рахунок-фактуру №78/Е від 10.06.2021, автотранспортну накладну, сертифікат з перевезення, митну декларацію країни відправлення.
Сумарна вартість товарів відповідно до рахунку-фактури №78/Е від 10.06.2021 становить 1450 Євро.
15.06.2021 відповідач надіслав позивачу повідомлення від митниці декларанту, в якому запропоновано останньому надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачені ч.3-4 ст. 53 МК України.
Як слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/001101, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації №UA209140/2021/060096 позивачем надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) 78/Е від 10.06.2021; автотранспортна накладна б/н від 10.06.2021; декларація про походження товару 78/Е від 10.06.2021; сертифікат з перевезення (походження) товару S 537861 від 11.06.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 106/21 від 10.06.2021; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.08.2019; інші некласифіковані документи Зображення товару №1 від 10.06.2021; інші некласифіковані документи Зображення товару №2 від 10.06.2021; копія митної декларації країни відправлення 21ITQ0F1T0017296E8 від 11.06.2021; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209140.2021.060096 від 15.06.2021.
Не погодившись з заявленою декларантом митною вартістю товару в декларації №UA209140/2021/060096, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210013/1 від 17.06.2021, згідно з якими проведено коригування митної вартості товарів.
Згідно з п. 33 вищевказаного рішення обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ. При вивченні поданих до митного оформлення документів була встановлена наступна інформація, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; - у ТСД відсутні будь-які відомості, щодо якісних характеристик, що впливають на рівень митної вартості товару, а саме (рік виробництва товару); При митному огляді встановлено, що вищезазначений товар відповідає 1998 та 1990 року виробництва дані шильдіки марковані продавцем (з фото митного огляду при даній ЕМД №1-20іhg - видно, що товар без видимих ознак експлуатацїі); Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - поданий до митного оформлення контракт купівлі-продажу від 10.06.2021 №106/21 не відповідає вимогам Наказу Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201, та не містить конкретних умов виконання угоди, а саме: у контракті відсутні умови поставки та умови розрахунку за даний товар. Даний контракт підписаний одноосібно тільки продавцем. Під час здійснення перекладу за допомогою Інтернет перекладача виявлено, умову, що покупець приймає товар відповідно до загальних та спеціальних умов, які «зазначені на звороті» про що він повністю обізнаний, проте, зазначені умови відсутні у документах, поданих до митного оформлення. Тобто, документ подано не в повному обсязі; - у CMR неналежним чином заповнена гр. 22 - відсутиій підпис відправника, що суперечить вимогам ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V. Зважаючи на викладене, митницею, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надано: витяги з інтернет ресурсів, щодо вартості продажу товарів, які не стосуються даного товару; переклад фактури, який не відповідає оригіналу та незавірений належним чином особою, яка здійснювала переклад; інші документи, які дублюють гр.44 даної МД. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; для товарів 2 та 5 - не застосовано метод 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA305110/2021/006964 від 07.05.2021 за якою імпортувався товар №1, та МД №UA100550/2021/453295 від 29.04.2021.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/001101.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товару не погоджується, вважає його протиправним та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Так, як вже зазначалося вище та слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/001101, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації від 15.06.2021 №UA209140/2021/060096 позивачем надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) 78/Е від 10.06.2021; автотранспортна накладна б/н від 10.06.2021; декларація про походження товару 78/Е від 10.06.2021; сертифікат з перевезення (походження) товару S 537861 від 11.06.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 106/21 від 10.06.2021; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.08.2019; інші некласифіковані документи Зображення товару №1 від 10.06.2021; інші некласифіковані документи Зображення товару №2 від 10.06.2021; копія митної декларації країни відправлення 21ITQ0F1T0017296E8 від 11.06.2021; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209140.2021.060096 від 15.06.2021.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Втім, як встановлено з оскаржуваного рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відтак, відповідач виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У контексті зазначеного варто зауважити, що ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.
При цьому, відповідач доводячи наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару вказує, що під час розгляду документів було виявлено, що контракт не відповідає вимогам Наказу Міністерства економіки з питань євроінтеграції України від 06.09.2001 №201. У контракті від 20.06.2021 №106/21 відсутні умови поставки та умови розрахунку за даний товар. Даний контракт підписаний одноосібно тільки продавцем.
З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товару було винесено 17.06.2021, проте Наказ Міністерства економіки з питань євроінтеграції України від 06.09.2001 №201, на який посилався відповідач у своєму рішенні, втратив чинність 21.07.2020 на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.07.2020 № 1275 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 року № 201».
Натомість відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України істотними умовами Договору поставки є предмет і ціна, тому аргумент Відповідача про те, що у контракті від 20.06.2021 №106/21 відсутні умови поставки та умови розрахунку за даний товар не впливають ні на можливість оцінити вартість цього товару, ні на чинність цього контракту в принципі.
Також згідно з п. 76 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Таким чином, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, натомість обмежився витребуванням всіх документів, передбачених у ч.ч. 3-4 МК України.
Крім того, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар або підлягає сплаті.
Разом з тим, суд зауважує, що договір №106/21 від 10.06.2021 був укладений на загальну суму 1900,00 євро, що підтверджується рахунком фактурою №78/Е на суму 1450,00 євро (є предметом даного спору), а також рахунком фактурою №77/Е на суму 450,00 євро (не є предметом даного спору).
Відповідно позивачем до матеріалів справи долучено платіжний документ до контракту №106/21 від 10.06.2021 на суму 1900,00 євро за два рахунки фактури і доводить оплату контракту на суму, яка в ньому вказана.
Відтак, покликання відповідача на ту обставину, що заявлена вартість не підтверджена документально, не відповідає дійсності, оскільки позивачем долучено до поданої митної декларації документи відповідно до визначеного ст.52, 368 МК України переліку, які підтверджують цю вартість, рахунок фактура відповідає вимогам і містить вартість ввезеного товару, що збігається із договором, зазначеною вартістю у декларації країни відправлення.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.
Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, підтверджує те, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.
Слід також зауважити, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); т) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування автомобіля, однак відповідачем застосовано резервний метод.
Так, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. За правилами ч.ч. 3, 8 згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Статтею 64 МК України, якою регламентовано застосування резервного методу, визначено - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постанова Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17.
Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г, а застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації, а саме: №UA305110/2021/006964 від 07.05.2021 за якою імпортувався товар №1, та МД №UA100550/2021/453295 від 29.04.2021.
Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари, тощо.
Суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Суд звертає увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності своїх рішень про коригування митної вартості товарів в частині застосування саме резервного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.
Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить висновку, що спірне рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA209000/2021/210013/1 від 17.06.2021 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2021/210013/1 від 17.06.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2022.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна