07 липня 2022 року о 10 год. 05 хв.Справа № 280/1389/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернової Ж.М.,
за участю секретаря судового засідання - Севериненко К.Р.,
представника позивача - Швець Д.І.,
представника відповідача - Прокоф'єва С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
26 січня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ТЕЛФОРД ТРЕЙД») до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000078/2 від 15.12.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2021/000438.
Ухвалою суду від 28.01.2022 у справі відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 24.02.2022.
Ухвалою суду від 24.02.2022 відкладено підготовче засідання до 15.03.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан. 28.02.2022 тимчасово виконуючим обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду у зв'язку із загрозою життю, здоров'ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданий наказ №11 “Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану”, яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022.
Наказами тимчасово виконуючого обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022 № 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22 строк дії наказу від 28.02.2022 № 11 “Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану” продовжений до 06.05.2022 включно.
З 10.05.2022 розгляд адміністративних справ в Запорізькому окружному адміністративному суді відновлено.
З огляду на вищезазначене, призначене на 15.03.2022 підготовче засідання, не відбулось.
Ухвалою суду від 25.05.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи відмовлено.
Ухвалою суду від 25.05.2022 підготовче засідання відкладено до 23.06.2022.
23.06.2022 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.07.2022.
06.07.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю електроенергії у будівлі Запорізького окружного адміністративного суду, наступне підготовче засідання призначене на 07.07.2022.
07.07.2022 закрито підготовче провадження та розпочато судовий розгляд справи по суті. В судовому засіданні 07.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що незважаючи на поданий комплект документів з урахуванням додатково поданих документів відповідач дійшов до висновку про недостатність для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, про неможливість застосувати для визначення митної вартості інші методи, окрім другорядного, та 15.12.2021 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Однак, в зазначеному рішенні відповідачем не вказано, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Приймаючи оспорюване рішення відповідач зазначив, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МКУ використана наявна у митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 1,96 дол. США/кг за МД №UA112080/2021/013549 від 01.12.2021. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до поставки товару, ввезеного у співставних обсягах. Разом з тим, позивач позбавлений можливості порівняти умови по ознакам (властивостям, характеристикам) товарів, виробникам, умовам транспортування, тощо.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення митного оформлення імпортованого товару для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні документи на виконання вимог ст.53 МК України. Надане до митного оформлення платіжне доручення від 07.12.2021 суперечить умовам контракту, щодо терміну здійснення оплати та визначеного розміру (100%). Також, платіжне доручення разом з митною декларацією не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» зареєстровано як юридична особа 17.08.2015, номер запису 11031020000038479 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.11.2021 між ТОВ «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» та «UNIMET» EOOD було укладено контракт № 52011, відповідно до якого «UNIMET» EOOD зобов'язується поставити, а ТОВ «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» зобов'язується прийняти товар в обумовлені строки, у кількості та номенклатурі відповідно до додаткам до контракту. Постачання відбувається на умовах 100% оплати на підставі Проформи інвойсу.
Відповідно до Додатку 1 від 15.11.2021 до вказаного контракту «UNIMET» EOOD передає, а ТОВ «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» приймає наступний товар:
- круг сталевий 42CrMo4+QT кований з механічною обробкою та УЗК EN10250-3 685(0/+3,0 mm L=1860 mm в кількості 5,375 тон, вартістю 6933,75 Євро;
- круг сталевий 42CrMo4+QT кований з механічною обробкою та УЗК EN10250-3 685 (0/+3,0 mm L=2122 mm в кількості 6,155 тон, вартістю 7939,95 Євро.
Загальною вартістю 14873,70 Євро.
Терміни поставки: не пізніше 15.12.2021. Умови поставки: DAP м. Запоріжжя.
На виконання умов контракту 15.11.2021 «UNIMET» EOOD (Болгарія) виставило ТОВ «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» Проформу інвойс № 0000001379 на загальну суму 14783,70 Євро.
Відповідно до умов Контракту, оплата проводилась банківським переказом на рахунок постачальника двома платежами. Перший платіж в розмірі 7400,00 Євро (платіжне доручення №6 від 07.12.2021, другий платіж в розмірі 7473,70 Євро (платіжне доручення №7 від 13.12.2021).
Транспортування партії товару здійснювалось на умовах DAP м. Запоріжжя автомобільним транспортом за рахунок постачальника, згідно умов Додатку №1 від 15.11.2021.
Вищезазначені документи надавались ТОВ «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» при розмитненні товару.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем за участю декларанта (представника митного брокера, що діє на підставі договору про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів № 161 від 05.04.2019, в електронній формі до м/п «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці було подано декларацію по формі МД-2 № UA112080/2021/014590 від 14.12.2021, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 14873,70 Євро.
Визначення митної вартості товару було здійснено за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, імпортуються (вартість операції). Зазначена позивачем митна вартість згідно ч.10 ст.58 Митного коде: України включає вартість товару згідно рахунків - 454153,56 грн. (14873,70 Євро х 30,534 гривень (курс Євро до гривні). Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
При цьому, разом з ВМД позивачем на адресу відповідача було надано документи, перелік яких відображено у графі 18 рішення про коригування митної вартості товару та в картці відмові, а саме:
- сертифікат якості №W738-1911-1121 від 28.07.2020 - 1 шт.;
- пакувальний лист б/н від 10.12.2021 - 1 шт.;
- рахунок-проформа (інвойс) № 0000001379 від 15.11.2021 - 1 шт.;
- рахунок-фактура (інвойс) №0000000530 від 10.12.2021 - 1 шт.;
- автотранспортна накладна №520816 від 10.12.2021 - 1 шт.;
- декларація походження товару №0000000530 від 10.12.2021 - 1 шт.;
- банківській платіжний документ, що стосується товару №6 від 07.12.2021 - 1 шт.;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №52011 від 01.11.2021- 1 шт.;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 15.11.2021 - 1 шт.;
- договір про надання послуг митного брокера №161 від 05.04.2019 - 1 шт.;
- інші некласифіковані документи лист опис №1012/21 від 10.12.2021 - 1 шт.;
- копія митної декларації країни відправлення №21BG003001AA329600 від 10.12.2021 - 1 шт.;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA112080.2021.014590 від 14.12.2021 - 1 шт.
При перевірці вищезазначених документів Запорізька митниця дійшла висновку, що вищезазначені документи не містять всіх даних, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
15.12.2021 відповідач повідомив позивача про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару, інші методи, окрім другорядного застосувати неможливо, виходячи із наявної інформації у відповідача, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000078/2 від 15.12.2021.
На підставі даного рішення позивач оформив нову ВМД формі МД-2 № UA112080/2021/014765 сплативши митні платежі згідно з заявленою вартістю та надав гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю, визначеної відповідачем загальну суму 31196,03 грн., про що зазначено в графі 47 ВМД. При цьому позивачем було сплачено гарантійний платіж в розмірі 31196,03 грн.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000078/2 від 15.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2021/000438.
Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини періиої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п 'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій, шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір, (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактур, (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу положень частини п 'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ції статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України встановлено, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-V1 «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57цього Кодексу.
Згідно з частинами першою третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
- ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
- системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
- ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
- вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
- ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
- мінімальної митної вартості;
- довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певного митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявления декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Частина друга статті 64 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до частини першої статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митним кодексом України.
Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості відповідачем у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичний або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
Надані до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт №52011 від 01.11.2021 з додатком №1 до контракту містить вартість товару 14873,70 Євро, що є єдиним визначальним показником для обчислення митної вартості товару, в той час як порядок оплати вартості товару та строк оплати вартості товару на визначення числового показника митної вартості товару не впливають.
Відповідач зазначає, що п. 4.1 контракту від 01.11.2021 №52011, а саме умови оплати визначені як оплата в розмірі 100% від суми зазначеної в проформі інвойсі. Але в наданому до митного оформлення платіжному дорученні від 07.12.2021 №6 сума в графі 32 не відповідає розрахунку 100% від вартості, зазначеної в проформі інвойсі на передплату від 15.11.2021, тобто суми оплати не відповідають умовам п.4.1 контракту.
Із зауваженого відповідачем вбачається, що митний орган лише констатує, що під час першого платежу по контракту від 01.11.2021 №52011, позивачем сплачено 07.12.2021 не 14873,70 Євро, а 7400,00 Євро.
Часткова оплата за товар не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття оскаржуваного рішення.
Платіжне доручення є доказом щодо виконання (неналежного, виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
Крім того, 14.12.2021 декларантом було надане платіжне доручення від 13.12.2021 №7, на суму 7473,70 Євро.
Разом з тим, відповідач не зазначає, яким чином порушення порядку та строків оплати за товар впливає на числовий показник його митної вартості.
У постанові Верховного суду від 22.10.2020 у сраві №320/2455/19 зазначено, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.
Отже, за вищевказаним висновком Верховного суду умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Надані до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт №52011 від 01.11.2021 з додатком №1 до контракту, рахунок-проформа (інвойс) №0000001379 від 15.11.2021, рахунок (інвойс) №0000000530 від 10.12.2021 містять однакову вартість товару 14873,70 Євро, що є єдиним визначальним в цих документах показником для обчислення митної вартості товару, в той час як порядок оплати вартості товару та строк оплати вартості товару на визначення числового показника митної вартості товару не впливають.
У пункті 2.2. Контракту №52011 від 01.11.2021 вказано, що ціни та загальна вартість товару вказані у відповідних додатках, які є невід'ємною частиною контракту.
Отже, як вбачається з умов контракту додаток 1 є невід'ємною частиною контракту.
Саме ж платіжне доручення №6 від 07.12.2021 містить всю необхідну інформацію, стосовно визначення митної вартості товару.
Посилання на контракт є автоматичним посиланням на його додатки.
Таким чином, зауваження відповідача що в графі 70 «деталі платежу» платіжного доручення в іноземній валюті від 07.12.2021 №6 міститься посилання лише на контракт та проформу-інвойс, але відсутнє посилання на додаток від 15.11.2021 №1, який є невід'ємною частиною договору, на визначення числового показника митної вартості товару не впливають.
Митний орган повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування (ціну товару та інші складові митної вартості, які підлягають обчисленню, за умови їх наявності) в документах, перелічених в частині 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Приписи частини 3 статті 53 Митного кодексу України не дозволяють митному органу шукати розбіжності в інших документах, які відсутні в переліку документів з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Декларантом надані першоджерела митної вартості імпортованого товару згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України: контракт, інвойс, платіжні доручення, довідка про транспортні витрати, за яким однозначне обраховується митна вартість товару.
Митний орган безпідставно поставив під сумнів наданий перелік документів та застосував резервний метод визначення митної вартості товарів.
Посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів є необґрунтованим, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарії за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином при поданні пакету документів не було не лише розбіжностей щодо числового значення товару, а й взагалі будь-яких розбіжностей.
Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000078/2 від 15.11.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 112080/2021/000438, у зв'язку з чим останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛФОРД ТРЕЙД».
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» (69096, м.Запоріжжя, вул.Професора Толока, буд.19, кв.28, код ЄДРПОУ 39952911) до Запорізької митниці (69041, м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000078/2 від 15.12.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA112080/2021/000438.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛФОРД ТРЕЙД» судовий збір в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.07.2022.
Суддя Ж.М. Чернова