Справа № 2-838/10
15 липня 2010 року.
Тячівський районний суд в особі головуючого судді Чопик В.В., при секретарі Церкуник С.І., з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Паш М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Буштинське ЛГ» про відміну наказу, поновлення на роботі та виплату заробітної плати.
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відміну наказу, поновлення на роботі та виплату заробітної плати, посилаючись на те, що наказом № 104-К від 15.09.2003 року він був прийнятий на роботу провідним спеціалістом по захисту лісу в Буштинському «ЛГ» в порядку переводу з «Тячівагролісу». Наказом № 14-к від 04.02.2010 року він звільнений з посади провідного спеціаліста по захисту лісу по ст. 40 п. 3 КЗпП України, за систематичне невиконання обов'язків покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Звільнення вважає незаконним, оскільки ніякого конкретного нового порушення вимог трудового законодавства він не робив і відповідно підстав для Наказу № 14-к від 04.02.2010 року та його звільнення не було ніяких. Тим більше, що за 21 рік роботи в лісгоспі, його постійно нагороджували цінними подарунками та грамотами за сумлінну та бездоганну працю і ніяких дисциплінарних стягнень не мав. У 2009 р. в.о. директора ДП «Буштинське ЛГ» ОСОБА_4 наказами № 71 від 22.09.2009 року та № 83 від 22.10.2009 року, незаконно оголошував йому догани. Для цих наказів законних підстав не було, оскільки один раз у нього лопнуло колесо і він трохи запізнився на роботу, а другий раз він разом з ОСОБА_4 та працівником держкомлісгоспу ОСОБА_5, згідно розпорядження проводили цілий день перевірку в Груниківському лісництві. Причому ніякого порушення з його боку не було. Після накладення на нього вказаних дисциплінарних стягнень, він сильно переживав, що привело його до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків в результаті чого він захворів і знаходився на лікуванні з 26.10.2009 року по 03.02.2010 р, і це вимагає від нього додаткові зусилля для організації свого життя. 04.02.2010 року він вийшов на роботі нічого не порушуючи, без будь-яких пояснень був звільнений з роботи наказом № 14-к від 04.02.2010 року. Тому просить суд відмінити наказ № 14-к від 04.02.2010 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 провідного спеціаліста по захисту лісу по ст. 40 п. 3 КЗпП України, за систематичне невиконання обов'язків покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку», поновити його на попереднє місце роботи, на посаду провідного спеціаліста по захисту лісу ДП «Буштинське ЛГ», стягнути з ДП «Буштинське ЛГ» заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просять їх задовольнити.
Представник відповідача Паш М.Ю. проти позовних вимог позивача заперечив, вважає, що наказ про звільнення позивача відповідає вимогам закону, оскільки після неодноразового притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності він не виконував покладені на нього обов'язки, а саме не вів журнал обліку вітровалів, буреломів та сніголамів, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Паш М.Ю., свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем, а саме працював у відповідача на посаді провідного спеціаліста по захисту лісу, що стверджується наказом № 104-К від 15.09.2003 року.
Відповідно до наказу № 64 від 15.09.2009 року, наказу № 71 від 22.09.2009 року та наказу № 83 від 22.10.2009 року позивач притягався до дисциплінарної відповідальності у виді догани за порушення трудової дисципліни та посадових обов'язків.
Вказані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 на момент розгляду справи ніким не оскаржені, а тому є дійсними.
Наказом № 14-к від 04.02.2010 року позивача звільнено з роботи з посади провідного спеціаліста по захисту лісу на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Згідно ст. 40 п. 3 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках: систематичного не виконання працівником без поважних причин, обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходами дисциплінарного чи громадського стягнення.
Як вбачається підставою для звільнення позивача на підставі ст. 40 п. 3 КЗпП стали вище вказані накази про оголошення йому догани та не виконання ним покладених на нього обов'язків по веденню журналу обліку вітроломів, буреломів, сніголомів.
Посадовою інструкцією передбачено, що в обов'язки ОСОБА_1, як спеціаліста по захисту лісу входило ведення журналу обліку вітроломів, буреломів, сніголомів.
Рапортом від 26.10.2010 року головного лісничого ОСОБА_12, розпорядженням в.о. директора ОСОБА_4 та актом про відмову дачі пояснення ОСОБА_1 стверджено, що вказаний журнал позивач належним чином не вів з 23.10.2009 року.
Цей факт, також підтверджено, поясненнями свідка ОСОБА_12, який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 ігнорував його вказівки, щодо належного ведення вказаного журналу , а тому його заповнення було доручено іншій особі.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень ...
Твердження позивача та його представника, щодо належного виконання покладених на ОСОБА_1 обов'язків по веденню журналу обліку вітроломів, буреломів, сніголомів в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено.
Так, позивач та його представник не дали суду жодного доказу про те, що ОСОБА_1 по тій чи іншій поважній причині не мав можливості заповнити вказаний журнал, а також не надано суду доказів, що він його заповнював.
Твердження позивача та його представника про те що рапорт лісничого від 26.10.2010 року, розпорядження в.о. директора ОСОБА_4, акт про відмову дачі пояснення ОСОБА_1 є сфальсифікованими, оскільки такі не зареєстровані у вхідну кореспонденцію, суд до уваги не бере, так як така реєстрація законом не передбачена, а інших доказів суду не надано.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про незаконне його звільнення є не доведеними, разом з цим і не доведено час вимушеного прогулу та нанесення йому моральної шкоди.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Буштинське ЛГ» про відміну наказу № 14-к від 04.02.2010 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 провідного спеціаліста по захисту лісу по ст. 40 п. 3 КЗпП України, за систематичне невиконання обов'язків покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку», про поновлення його на попереднє місце роботи, на посаду провідного спеціаліста по захисту лісу ДП «Буштинське ЛГ», про стягнення з ДП «Буштинське ЛГ» заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 11, ст. 60 ч. 1, ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст. 40 п. 3, ст. 235 ч.2, ст. 237-1, КЗпП України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Буштинське ЛГ» про відміну наказу № 14-к від 04.02.2010 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 провідного спеціаліста по захисту лісу по ст. 40 п. 3 КЗпП України, за систематичне невиконання обов'язків покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку», про поновлення ОСОБА_1 на попереднє місце роботи, на посаду провідного спеціаліста по захисту лісу ДП «Буштинське ЛГ», про стягнення з ДП «Буштинське ЛГ» заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з подальшим поданням апеляційної скарги протягом 20 днів.
Суддя: Чопик В.В.