20 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/542/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2022
(головуючий - Гриців В.М., судді Зварич О.В., Якімець Г.Г.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021
(суддя Ткаченко І.В.)
у справі №909/542/21
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Мет"
про стягнення 196 540,00 грн штрафу,
У 2021 році Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам-Мет" про стягнення 196 540 ,00 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 у справі №909/542/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2022, в позові відмовлено.
13.07.2022 АТ "Українська залізниця" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 у справі №909/542/21 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "Українська залізниця", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №909/542/21 є стягнення 196 540,00 грн штрафу. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 227 000,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачена пп.пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Скаржник посилається на те, що Західним апеляційним господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні було неправильно застосовані норми матеріального права (ч. 1 ст. 909 ЦК України, ч. 1 ст. 307 ГК України, ст.ст. 24, 37, 118, 122 Статуту залізниць України, Правил видачі вантажів), що в свою чергу призводить до формування неправильної, неоднорідної правозастосовчої практики в подібних правовідносинах та справа №909/542/21 має суспільний інтерес та має значення для залізниці в цілому. Оскаржувана постанова протирічить правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №925/1256/17, у справі №905/2360/18, №916/2001/17, №905/191/21.
Проте касаційна скарга не містить належного обґрунтування, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржником не доведено наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права та не обгрунтовано, що викладені у постановах Верховного Суду у справах №925/1256/17, №905/2360/18, №916/2001/17, №905/191/21 висновки ґрунтуються на правовій оцінці подібних обставин справи.
Посилання скаржника на те, що справа №909/542/21 має суспільний інтерес та має значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про суспільний інтерес та винятковість справи для скаржника.
Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття таких рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
З огляду на зазначене, Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених пп.пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у справі №909/542/21.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №909/542/21 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 у справі №909/542/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне скарження не розглядається.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2021 у справі №909/542/21.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді С.В. Бакуліна
Л.В. Стратієнко