Справа № 340/146/17
Провадження № 1-в/347/35/22
19 липня 2022 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
особа яку звільнено від
кримінальної відповідальності ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції)
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , про відшкодування витрат на правову допомогу в рамках досудового розслідування та розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України
Зміст заявленого клопотання.
В провадженні Косівського районного суду перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Ухвалою Косівського районного суду від 07.06.2021 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України на підставі ст.49 КК України- у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12017090130000016 від 26.01.2017 року відносно ОСОБА_8 - закрито
07.06.2021 року представник потерпілого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 подав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в рамках досудового розслідування та розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України на загальну суму 36 418, 00 грн.
Згідно доводів клопотання вказана сума складається з наступних витрат:
1. витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_9 в розмірі 1000 гривень;
2. витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_6 в період з 23.09.2016 року по 20.04.2018 року в розмірі 7500 грн.;
3. витрати пов'язані з явкою представника потерпілого в судові засідання Верховинського районного суду в період з 24.03.2017 року по 20.04.2018 року в розмірі 4 668 грн.;
4.витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_6 під час розгляду справи Верховинським районним судом в період з 21.04.2019 року по 10.12.2019 року в розмірі 12500 грн.;
5.витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_6 під час рогляду справи Івано-Франківським районним апеляційним судом в розмірі 1500 грн.:
6. витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_6 під час розгляду справи Косівським районним судом в розмірі 9260 грн.
Також, адвокат ОСОБА_6 під час розгляду вказаного клопотання заявив вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду вказаного клопотання в розмірі 2875 за участь в судовому засіданні в Косівському районному суді, та 832 грн витрат на пальне пов'язаних з прибуттям до суду в судове засідання 23.06.2022 року.
Стислий виклад позиції інших учасників судового провадження.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат ОСОБА_6 вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, та просив його задовольнити. Ствердив, що всі докази на підтвердження понесених потерпілим витрат на правову допомогу містяться в матеріалах кримінального провадження.
ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_5 доводи клопотання заперечили. Захисник ОСОБА_5 ствердила, що з ОСОБА_8 взагалі не можна стягувати витрати на правову допомогу, оскільки його було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, за спливом строків давності. На переконання ОСОБА_5 , витрати на правову допомогу можна стягувати лише у випадку ухвалення судом обвинувального вироку. Також захисник Рашковська просила долучити до матеріалів справи медичні документи про стан здоров'я ОСОБА_8 , які підтверджують поважність причин неявки ОСОБА_8 в засідання Івано-Франківського апеляційного суду щодо вирішення клопотання ОСОБА_7 про стягнення витрат на правову допомогу. Також ОСОБА_5 вважає, що заявлення додатково вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2875 грн та витрат на пальне в розмірі 832 грн, не можуть бути задоволені, оскільки вони не пов'язані з розглядом кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
З цих підстав, в задоволенні клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 просили відмовити в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання, якщо суд прийде до переконання про підтвердження документально понесених ОСОБА_7 витрат на правову допомогу адвоката.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши доводи клопотання, з'ясувавши думку учасників судового провадження, суд доходить наступного висновку.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України.
Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.
За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 того ж Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, як слушні, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Зокрема, аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80) від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36) від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 26.02.2015, у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання.
Судом встановлено, що представництво інтересів потерпілого у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч1 ст. 122 КК України здійснювали: ОСОБА_9 , (на підставі договору про надання правової допомоги потерпілому, про, що зазначено в довідці про обсяг виконаних робіт, том 1, а.с.138) та ОСОБА_6 (на підставі договору про надання правової допомоги від 23.09.2016 року (том 1 а.с.16), та 01.08.2018 року, та додаткової угоди від 23.06.2022 року, том 4, а.с.12).
Правову допомогу ОСОБА_8 у кримінальному провадженні щодо нього надавала адвокат ОСОБА_5 на підставі доручення для надання безоплатної правової допомоги (том 1 а.с.40, 130 ).
Щодо тверджень ОСОБА_5 , про те, що витрати на правову допомогу можуть стягуватися з ОСОБА_8 , лише у випадку ухвалення обвинувального вироку.
Суд зауважує, що дійсно ч.1 ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Проте, потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено винесенням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження.
На підставі ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК ВП ВС дійшла висновку, що КПК не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, це питання може бути вирішене й ухвалою суду.
Враховуючи положення ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК, ВП ВС дійшла висновку, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Відповідно о ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже враховуючи висновок ВП ВС від 17.06.2020 року справа № 598/1781/17, Провадження № 13-47кс20, суд приходить до висновку, що представником потерпілого ОСОБА_6 , правомірно заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу до ОСОБА_8 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення ч.1 ст. 122 КК України, та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України за спливом строків давності.
Щодо документального підтвердження понесених судових витрат.
Так, представником потерпілого заявлені вимоги, а саме:
1. витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_9 в розмірі 1000 гривень - підтверджуються довідкою № 26 від 24.03.2017 року (том 1, а.с. 138);
2. витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_6 в період з 23.09.2016 року по 20.04.2018 року в розмірі 7500 грн. - підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру № 25 від 23.09.2016 року (том 1, а.с.205);
3.витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_6 під час розгляду справи Верховинським районним судом в період з 21.04.2019 року по 10.12.2019 року в розмірі 12500 грн. - підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2/12 від 10.12.2019 року (том 3, а.с. 119).
4.витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_6 під час розгляду справи Івано-Франківським районним апеляційним судом в розмірі 1500 грн. - підтверджуються квитанцією до прибуткового касового характеру №1/02 від 10.02.2020 року (том 3, а.с.120);
5. витрати на правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_6 під час розгляду справи Косівським районним судом в розмірі 9250 грн. - підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1/06 від 05.06.2021 року (том 3, а.с.121).
Отже загальна сума документально підтверджених витрат за вказаними пунктами ухвали становить 31 750 грн.
Щодо витрат пов'язаних із прибуттям представника потерпілого в судові засідання Верховинського районного суду в період з 24.03.2017 року по 20.04.2018 року в розмірі 4 668 грн., та витрат у розмірі 832 грн. в засідання Косівського районного суду, то суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зауважує, що матеріалах кримінального провадження (том 1, а.с.175-183) на підтвердження понесення судових витрат на пальне представником потерпілого надано дев'ять фіскальних чеків. Досліджуючи надані чеки, судом встановлено, що дійсно вказані чеки підтверджують придбання паливно-мастильних матеріалів (ПММ), на 20 літрів кожний чек.
Проте, суд не може визнати вказані докази (фіскальні чеки) належними, з огляду на те, що в них не відображено хто саме здійснював купівлю паливно-мастильних матеріалів. Ні потерпілий, ні його представник не надали будь яких належних доказів, реальних витрат пального, виходячи із марки автомобіля та відстані, яку подолав адвокат для прибуття до суду. У матеріалах кримінального провадження, та клопотання, не міститься доказів, які б підтверджували, що адвокат прибував в судові засіданні на власному автомобілі, чи автомобілі право користування яким він має, суду взагалі невідомо, чи має представник потерпілого ОСОБА_6 водійське посвідчення. Представником потерпілого не надано жодних розрахунків відстані, з місця якого він добирався до місця розташування суду, в якому відбувались судові засідання, як і не надано розрахунку витрат необхідних для переїзду та подолання відповідної відстані.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи, міститься договір про надання правничої допомоги укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , при цьому в укладеному договорі не міститься жодної інформації про узгодження між сторонами договору способу прибуття адвоката в судові засідання. Лише в акті погодження від 03.11.2021 року (том 3, а.с.180) міститься пункт, що в зазначений період часу «з 24.03.2017 року до 20.04.2018 року» виконавцем (адвокатом) понесено витрати пов'язані з прибуттям до місця судового засідання в сумі 4668 грн, які підтверджуються фіскальними чеками. Суд констатує той факт, що постфактум після укладеного договору, між сторонами дійсно погоджено понесені витрати на пальне. Проте, вказані обставини, не звільняють сторону яка заявляє клопотання про відшкодування таких витрат щодо надання відповідних доказів, зазначених судом вище.
В протилежному випадку, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, суд позбавлений можливості встановити їх дійсність та необхідність.
Також суд зауважує, що через електронну адресу суду представником було надіслано копію фіскального чеку про відшкодування витрат на пальне в сумі 832 грн, пов'язаних із прибуттям в судове засідання до Косівського районного суду 23.06.2022 року.
Суд констатує той факт, що копія надісланого представником потерпілого фіскального чеку взагалі є нечитабельною. З копії неможливості встановити, що і ким саме придбавалось, на яку суму, та дату такого чеку. А відтак такий доказ на переконання суду є неналежним, не підтверджує дійсність понесення витрат на пальне ОСОБА_6 , а тому не приймається судом до уваги.
Під час розгляду клопотання, суд з'ясовував у представника потерпілого ОСОБА_6 , чи надано ним всі докази на підтвердження понесення судових витрат. При цьому ОСОБА_6 ствердно відповів, що так, всі докази надано.
За таких обставин, виходячи з принципу змагальності сторін, та свободи в поданні ними суду своїх доказів, і у доведенні перед судом їх переконливості, закріпленого у ст.22 КПК України суд приходить до висновку, що клопотання в частині відшкодування витрат на пальне не підлягає до задоволення, з огляду на відсутність належних доказів, на підтвердження понесених витрат.
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.
Так, відповідно до п. 10, 5, 24 ч.1 ст.3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Суд звертає увагу, що клопотання представника потерпілого про відшкодування витрат було заявлено ще під час судового розгляду кримінального провадження, та розгляду клопотання ОСОБА_8 , про звільнення його від кримінальної відповідальності. Клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу двічі переглядалося в суді апеляційної інстанції, та було направлено на новий розгляд. Суд констатує той факт, що кримінальне провадження в цій частині направлялося на новий розгляд, при цьому представник ОСОБА_6 продовжував представляти інтереси потерпілого, відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги та додаткової угоди.
Суд зауважує, що клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу вирішується саме в рамках кримінального провадження №347/46/17, в якому ОСОБА_8 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України. Суд наголошує, що кримінальне провадження є цілісною відносно автономною полістадійною частиною кримінального процесу, що об'єднує комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, які, спрямовані на вирішення загальних завдань кримінального провадження через досягнення конкретного правового результату, а саме охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. А відтак, суд приходить до переконання, що потерпілий має право на відшкодування витрат на правову допомогу пов'язаних із розглядом даного клопотання, в протилежному випадку, судом не будуть досягнуті основні завдання кримінального судочинства.
Проте, перевіряючи обґрунтованість витрат в цій частині суд доходить висновку, що витрати в сумі 2875 грн, не відповідають розрахунку зазначеному представником потерпілого ОСОБА_6 .
Так, в детальному описі послуг наданих ОСОБА_7 в рамках договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2018 року ОСОБА_6 зазначив:
- участь в судовому засіданні Косівського районного суду 23.06.2022 року - 1850 грн.,
- участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 19.07.2022 року - 925 грн., а разом 2875 грн., (том 4, а.с.13).
Проте, при перевірці загальної суми витрат, судом встановлено, що 1850 грн. +925 грн. = 2775 грн.
Отже, загальна сума відшкодування витрат за участь в судових засіданнях Косівського районного суду 23.06.2022 року та 19.07.2022 року (в режимі відеоконференції) становить 2775 гривень.
Щодо доказів на підтвердження поважності причин відсутності ОСОБА_8 в судових засіданнях Івано-Франківського апеляційного суду.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 надала суду медичну довідку №428 від 12.07.2022 року в якій зазначено, що ОСОБА_8 з 20.04.2022 року знаходиться на амбулаторному лікуванні по теперішній час та виписку-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №1609 (22) про те, що з 09.04.2022 року по 19.04.2022 року ОСОБА_8 був госпіталізований з діагнозом зазначеним в пункті 5 виписки-епікризу (том 4 , а.с.26-27).
В ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 06.06.2022 року зазначено, що судові засідання призначалися на 03.02.2022 року, 26.02.2022 року, 28.03.2022 року та 27.04.2022 року. При цьому, судом апеляційної інстанції, було визнано такі дії захисника ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 , щодо неявки в судові засідання, та щодо подачі клопотань про відкладення розгляду справи зловживанням процесуальними правами.
Саме на підтвердження поважності причин заявленого клопотання про відкладення розгляду справи в Івано-Франківському апеляційному суді 27.02.2022 року, ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 подали медичну довідку та виписку-епікриз.
Однак суд першої інстанції, звертає увагу захисника ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 , що він не наділений повноваженнями щодо перевірки ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 06.06.2022 року в частині визнання їх дій зловживанням процесуальними правами.
При цьому будь яких інших клопотань, зокрема щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу, у зв'язку із поважністю неявки в судові засідання, ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_8 в засіданні Косівського районного суду не заявляли.
При цьому суд враховує висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Висновки суду.
Отже, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень суду щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин заявленого клопотання в рамках кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що докази надані представником потерпілого, підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт, а фактично понесені витрати є обґрунтованими та документально підтвердженими на загальну суму: 31750+2775=34 525 (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 537 -539 КПК України, суд,
Клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 про відшкодування процесуальних витрат в кримінальному провадженні № 12017090130000016 від 26.01.2017 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 процесуальні витрати у кримінальному провадженні № 12017090130000016 від 26.01.2017 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України в розмірі 34 525 (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять п'ять) гривень.
Ухвала набирає законної сили моменту проголошення, та може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Косівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя ОСОБА_1