Справа № 216/857/22
Провадження № 2/216/1830/22
14 липня 2022 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю:секретаря судового засідання: Авшаряна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про визначення місця проживання дитини, -
18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 05 жовтня 2013 року по 12 квітня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, та мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задля вирішення порядку участі батьків у вихованні та утриманні доньки, 30 березня 2019 року між батьками було укладено договір про їх участь у вихованні та утриманні дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І. за реєстровим номером 1154 (далі - Договір).
Відповідно до п. 3 Договору, сторони домовилися про наступний порядок матеріального забезпечення дитини: батько надає грошові кошти матері для утримання дитини щомісячно, у строк з 01 по 10 число кожного місяця готівкою або перераховує на картковий рахунок матері № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в національні валюті - гривні, в сумі, що на момент розрахунку за курсом НБУ становитиме 400 доларів США. Вказані грошові кошти мають цільове призначення, а саме: на утримання дитини, однак відповідач не надавав зазначеної суми у визначеному порядку.
Також, згідно п. 2 Договору було визначено, що після розірвання шлюбу дитина проживатиме разом з матір'ю, за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, у разі зміни місця мешкання матері, дитини проживатиме разом з матір'ю.
30 квітня 2021 року відповідач звернувся до суду з заявою про розірвання договору про участь батьків у вихованні та утриманні дитини. Крім того, відповідач декілька разів погрожував, що забере дитину до себе, його поведінка до членів сім'ї позивача характеризується грубістю, емоційною неврівноваженістю. Позивач вважає, що дитина повинна проживати разом з нею, у неї нормований робочий день, вона може забезпечити дитину усім необхідним, слідкує за її фізичним здоров'ям, розвитком, вихованням.
Позивач у судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_4 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_5 надав суду заяву про визнання позову.
Представник третьої особи Міхальцова В.А. надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб сторони перебували у шлюбі з 05 жовтня 2013 року, який було розірвано в судовому порядку, та змінено прізвище позивача на ОСОБА_1 ,що підтверджується рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.04.2019, яке набрало законної сили 13.05.2019, (а.с. 6, 10-12).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено свідоцтвом про народження (а.с.7).
30 березня 2019 року між сторонами було укладено договір про участь батьків у вихованні та утриманні дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І. за реєстровим номером 1154. Договором визначено порядок та розмір надання матеріального утримання батьком дитині, та визначено місце проживання дитини разом з матір'ю, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 26.05.2021 № 2965, позивач разом з ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Позивач працює у Криворізькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), на посаді начальника відділу, що підтверджується довідкою від 12.02.202 № 184/20.3-31 (а.с.14).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2015 підтверджено право власності позивача на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
У відповідності до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно вимог ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Частиною 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (МАМСНUR v UKRAINE, № 10383/09, § 100 ЄСПЛ від 16.07.2015).
Таким чином, судом встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини, тому суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, становить 992,40 грн, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 19, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 29, 31 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.
Суддя Ю.В.Онопченко