Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/7476/22
Провадження №1-кп/523/1366/22
14.07.2022 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за №12019161490000808 від 20.05.2019 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, працюючого в «TIR Servis», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за встановлених органами дізнання (досудового розслідування) наступних обставин.
19.05.2019р., приблизно о 21год. 00хв., у ОСОБА_4 , який знаходився при вході у двір будинку АДРЕСА_3 , на грунті неприязних відносин виник конфлікт з раніше невідомим йому ОСОБА_5 . Далі, в ході конфлікту, у ОСОБА_4 раптово виник протиправний умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , після чого, він діючи з мотивів особистих раптово виниклих неприязних відносин, переслідуючи прямий умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, з метою заподіяння шкоди здоров'ю, наніс ОСОБА_5 один удар рукою в область обличчя, в результаті чого, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та садна верхньої губи зліва, крововиливу верхньої та нижньої губ зліва з переходом на щічну область, які згідно пп. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження №12019161490000808, вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
За вимогами частини 2 статті 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування (дізнання) обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до заяви від 29.06.2022р., потерпілий ОСОБА_5 не заперечує щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без його участі. Потерпілій стороні також роз'яснено, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставини.
Згідно заяви від 29.06.2022р., обвинувачений ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а також згідний із встановленим досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Толпану роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Толпан згодний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_4 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутністю підтвердив захисник - адвокат ОСОБА_6 .
За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, доведена в повному обсязі.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 є особою раніше не судимою, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії проступків, працює, перебуває у цивільному шлюбі, має постійне місце реєстрації та проживання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_4 , який є особою раніше не судимою, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії проступків, працює, перебуває у цивільному шлюбі, має постійне місце реєстрації та проживання, приймаючи до уваги обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді штрафу.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ст.125 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді штрафу за вчинене кримінальне правопорушення, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 373-374, 382 КПК України,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850гривень.
Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1