20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 420/7618/20
адміністративне провадження № К/990/17729/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року у справі №420/7618/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1499 від 25 червня 2020 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;
-визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №855 о/с від 3 липня 2020 року по особовому складу, яким, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 3 липня 2020року майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого організаційно - методичного управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;
-поновити ОСОБА_1 на службі на посаді старшого оперуповноваженого організаційно - методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;
-стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 липня 2020 року по день фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано Наказ №1499 від 25 червня 2020 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- визнано протиправним та скасовано Наказ №855 о/с від 3 липня 2020 року по особовому складу, згідно якого, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 3 липня 2020 року майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області (65000, м.Одеса, вул.Єврейська,12; код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 6 липня 2020 року по 6 серпня 2021 року у загальному розмірі: 151752 (сто п'ятдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн 58 коп;
- допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого організаційно-методичного відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області, а також в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 7липня 2022 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року у справі №420/7618/20 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами попередніх інстанції під час прийняття оскаржуваних рішень не враховано практику Верховного Суду щодо листків непрацездатності та застосування їх у спірних правовідносинах, які викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №815/810/18, від 16 квітня 2018 року у справі №805/1126/18-а, від 25 червня 2019 року у справі №805/1816-17 а та у справі №420/1499/19. Однак, в порушення вимог цього пункту, чітко не вказує, які саме норми права судом попередньої інстанції були застосовані без урахування таких висновків.
Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Крім того, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не враховано практику Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4.3 розділу ІV Правил внутрішнього службового розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 29 жовтня 2018 року №3705. Однак, постанов Верховного Суду, щодо застосування вказаної норми права не наводить.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Так у справі №420/1499/19 спірні правовідносини виникли з підстав оскарження позивачкою наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Натомість, у справі №420/7618/20 позивачем оскаржувався наказ в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
У справі №805/1816/17-а позивача було звільнено зі служби в поліції з огляду на висновок службового розслідування за фактом розпочатого кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України та затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.
Натомість, у справі №420/7618/20 такі правовідносини склались з огляду на звільнення позивача через порушення ним службової дисципліни, що виразилось у неодноразовій відсутності на службі без поважних причин.
Рішення у справах №815/810/18 та №805/1126/18-а, на які посилається скаржник, були прийняті Верховним Судом за іншими фактичними обставинами.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд не бере до уваги доводи заявника про те, що скарга стосується питання права, що має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та відхиляє мотиви щодо винятковості цієї справи, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного судового реєстру ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2020 року розгляд цієї справи призначено за правилами загального позовного провадження. Крім того, такі доводи не є самостійною підставою для касаційного оскарження зазначених судових рішень у цій справі, так як за нормами частини п'ятої статті 328 КАС України ці аргументи необхідно додатково зазначати виключно у разі оскарження судових рішень, перегляд яких у Верховному Суді не передбачено нормами КАС України.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, вони потребують належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року у справі №420/7618/20.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить зупинити дію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року у справі №420/7618/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду