20 липня 2022 року Справа № 280/3709/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17 червня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача із не зарахування до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці позивача періоду його роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001;
зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці позивача період його роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001, у зв'язку із чим перерахувати та виплатити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу її призначення із урахуванням різниці, що була виплачена.
Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Зазначає, що під час дослідження матеріалів пенсійної справи стало відомо, що відповідачем протиправно не було враховано до пільгового стажу за списком №1 період роботи позивача з 25.05.2000 по 05.04.2001, у зв'язку із несвоєчасним проведенням атестації на підприємстві. Позивач вважає протиправним виключення зазначених періодів з пільгового стажу, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації. При цьому, відповідач зазначає, що атестація проводиться на період 5 років. Відповідач вказує на те, що виходячи з дат проведення атестації робочих місць на підприємстві, то можна дійти висновку, що не було дотримано пункт 4 Порядку №442, так як між атестаціями 25.05.1995 та 06.04.2001 утворився проміжок часу, який складає 10 місяців 11 днів. Відповідний період й не було зараховано до пільгового трудового стажу позивача. Відповідач зазначає, що позивач не надав офіційних документів, які б підтверджували незмінність умов праці на даному робочому місці, то можна припустити те, що позивач в даний час не працював на робочому місці умови праці на яких не були пов'язані з особливо важкими чи особливо шкідливими умовами праці. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що з 27.02.2019 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком призначену на пільгових умовах по Списку №1, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначає, що під час призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем протиправно було виключено із розрахунку періоди його роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001 у ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», через наявність перерв понад 5 років у проведенні атестації робочих місць.
Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав відмовляти позивачу у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи з підстав не проведення своєчасно атестації робочих місць.
Доводи відповідача про те, що позивач не надав офіційних документів, які б підтверджували незмінність умов праці на даному робочому місці, суд відхиляє оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідач не зазначає який саме документ мав подати позивач, чим передбачено подання такого документа, як і не надає відповідач доказів того, що позивачу було запропоновано під час призначення пенсії надати якість додаткові документи.
Також, стосовно припущення відповідача стосовно того, що позивач у спірний період не працював на робочому місці умови праці на яких пов'язані з особливо важкими чи особливо шкідливими умовами праці, суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватись на припущеннях. Доказів же того, що позивач у спірний період працював на робочому місці умови праці на якому не пов'язані з особливо важкими чи особливо шкідливими умовами праці відповідачем до суду не надано.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду суд відхиляє, оскільки до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що відповідач під час призначення пенсії, або після цього до 2022 року, повідомляв позивача про те, що його пільговий стаж зарахований не у повному обсязі.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці ОСОБА_1 періоду роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці ОСОБА_1 період його роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001, у зв'язку із чим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу її призначення із урахуванням різниці, що була виплачена.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова