19 липня 2022 року м. Житомир справа № 240/2765/22
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України, у якому просить:
- визнання протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності з 17.11.2021 внаслідок травми отриманої при виконанні службових обов'язків у період проходження служби в податкові міліції.
- зобов'язати Державну фіскальну службу України повторно розглянути матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги та виплатити грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку умов та призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (податкової міліції) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу в податковій міліції та наказом Державної податкової адміністрації України №2456-о від 29.12.2005 був звільнений зі служби. Вказав, що йому встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги як працівник податкової міліції. Однак, відповідачем протиправно відмовлено у затвердженні висновку і призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ДФС України втратила повноваження та припинила виконання своїх функцій. Позивач вважає невиплату одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою суду від 02 лютого 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Вищевказана ухвала з відповідними документами відповідачу направлена за юридичною адресою (Львівська площа, 8, м. Київ-53, 04053), однак не отримана, з причини відсутності адресата за адресою, в результаті чого документи повернено до суду.
Суд зазначає, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою суду від 02 червня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну податкову службу України.
13.07.2022 року ДПС України направило відзив на вимоги позивача де зазначено, що вони не є належним відповідачем в даних правовідносинах.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 29 грудня 2005 року №2456-о «Про звільнення працівників податкової міліції» звільнено з органів податкової міліції у запас за пунктом 64 підпунктом "ж" (за власним бажанням).
Після звільнення позивач пройшов військово-лікарняну комісію. Так, згідно Свідоцтва про хворобу від 06.02.2006 №16/5 встановлено, що у позивача наявні захворювання , які пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийнято рішення про непридатність до військової служби із зняттям з військового обліку та встановлено третю групу інвалідності.
На підставі повторного огляду МСЕК від 17.11.2021 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності і зазначено, що травма, так, пов"язана із виконанням службових обов'язків.
22 листопада 2021 року позивачем направлено на імя т.в.о. начальника Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Житомирській області заяву (рапорт) щодо проведення йому виплати одноразової грошової допомоги, у звязку із встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок травми отриманої при виконанні службових обов'язків в період проходження служби.
Листом ГУ ДФС у Житомирській області від 07 грудня 2021 року №5365/14/06-97-08 за наслідками розгляду вищевказаної заяви повідомлено, що матеріали щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги направлені для розгляду та прийняття рішення на адресу Державної фіскальної служби України.
Державною фіскальної службою України на адресу ГУ ДФС у Житомирській області 20 грудня 2021 року за вихідним № 366/06-97-01 повідомлено позивача, що повернуто матеріали без прийняття рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги. В листі зазначено, що на виконання Закону України від 28.01.2021 №1150-ХІ «Про Бюро економічної безпеки України», постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», від 12.05.2021 № 510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 20.10.2011 №1074, Державна фіскальна служба України втратила повноваження та припинила виконувати свої функції. Працівники звільнені зі служби, що унеможливлює проводити розгляд, погодження та затвердження матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівниками податкової міліції, передбаченого наказом ДФС від 12.12.2015 №973 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання».
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (зі змінами, втратив чинність з 07.11.2015 згідно з Законом України від 02.07.2015 №580-VIII) встановлювалось, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (набрав чинності з 07.11.2015, зі змінами згідно з Законом України від 23.12.2015 №900-VIII - набрав чинності з 29.1.2.2015): за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб (абзац другий); право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" (абзац третій).
Конституційний Суд України в рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002, надаючи тлумачення, зокрема, Закону України "Про міліцію" в контексті встановлених соціальних гарантій вказав, що суспільні відносини, врегульовані цим Законом, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей". Конституційний Суд України дійшов висновку, що ці положення поширюються і на службу в податковій міліції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (Порядок №850), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, вона не поширюється на осіб, у яких право на отримання одноразової допомоги виникло до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13.02.2015 208-VIII (набрав чинності з 12.03.2015) та на осіб, які проходили службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях.
Як зазначалось судом, ОСОБА_1 інвалідність ІІ групи встановлено з 17.11.2021, причиною інвалідності визначено захворювання, пов'язане із виконанням службових обов'язків.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що за особою, якій під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 28 серпня 2018 року у справі №804/6297/17 та від 06 березня 2019 року у справі 822/163/18.
Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи (пункт 3 Порядку №850).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку).
У відповідності до пункту 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
На думку суду, відповідач розглянув заяву позивача не у спосіб, встановлений Порядком №850, не реалізував своїх повноважень щодо прийняття рішення за заявою, не розглянув додатків, доданих до заяви, не зазначив про наявність чи відсутність підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 14 Порядок №850.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо не розгляду заяви позивача та висновку про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №850 та зобов'язання ДФС України (який не ліквідований на день розгляду справи в суді) розглянути заяву позивача та висновок відповідно до Порядку №850.
Належним способом виконання рішення суду є розгляд ДФС України заяви позивача відповідно до Порядку №850, за наслідками чого має бути прийнято рішення, передбачене пунктом 9 Порядку №850. При цьому відповідач не може посилатись на відсутність права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу внаслідок відсутності окремого порядку чи непоширення гарантій, встановлених пунктом 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", оскільки позивач проходив службу в податковій міліції.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, з 17.11.2021 внаслідок травми отриманої при виконанні службових обовязків у період проходження служби в податкові міліції.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву з додатками ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
19 липня 2022 р.