Справа №127/13093/22
Провадження №1-кс/127/5479/22
15 липня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю заявника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 від 08.03.2022 року про закриття кримінального провадження №12020020010001621 від 08.09.2020 року, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 від 08.03.2022 року про закриття кримінального провадження №12020020010001621 від 08.09.2020 року.
У скарзі ОСОБА_3 просить, скасувати вказану оскаржувану постанову, оскільки вона є передчасною та необґрунтованою, однобічною, яка суперечить його охоронюваним законом правам та інтересам.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав та просив її задовольнити. Зазначив, що слідчим належно не досліджено факт невиконання ухвал суду, про які зазначає у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 .
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги. Надав для огляду матеріали кримінального провадження.
Слідчий суддя, заслухаши думку учасників розгляду скарги, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Стаття 306 КПК України передбачає , що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим, до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому законом порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Частиною 2 ст.9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Так, в судовому засіданні встановлено, що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниця) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницький, проведено досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №12020020010001621 від 08.09.2020, за заявами ОСОБА_3 , про вчинення старшою слідчою Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 та прокурором військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6 та іншими посадовими особами поліції і прокуратури неправомірних дій під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018020020003629.
08.03.2022 року слідчий прийшов до висновку про закриття кримінального провадження №12020020010001621 від 08.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч.ч. 1, 2 ст. 382 КК України в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, у якій просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження.
Слідчим суддею було досліджено оскаржувану постанову слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, майора ОСОБА_4 від 08.03.2022 про закриття кримінального провадження №12020020010001621 від 08.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч.ч. 1, 2 ст. 382 КК України, а також матеріали кримінального провадження, з яких вбачається, що слідчим досудове розслідування кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, вжито всі заходи для встановлення істини по даному кримінальному провадженню, надано належну правову оцінку обставинам кримінального провадження.
Зокрема, слідчим суддею було встановлено, що під час допиту в якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що слідча Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 діючи у змові з військовим прокурором Вінницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6 , умисно шляхом прийняття незаконних рішень та постанов, які неодноразово оскаржувалися та скасовувалися судом, не вносила відомості до ЄРДР, не виконувала ухвали суду про зобов'язання внести відомості до ЄРДР, про забезпечення доказів, а у підсумку незаконно закрила кримінальне провадження. Постанову про закриття скасовано ухвалою суду від 18.08.2020 у справі № 127/16984/20. Це вказує на підозру у вчиненні злочинних дій з метою отримання особистих вигід від осіб відносно, яких ведеться розслідування, уникнення ними кримінальної відповідальності. Крім того, слідчі та прокурор порушили норми КПК України, після подання клопотань в порядку ст. 220 КПК України, не виконують жодних вимог вказаної статі щодо вручення постанов, надання витягів з ЄРДР, обліку матеріалів справи, вимог щодо експертиз та допитів. За наявності всіх складових елементів ознак злочинів, відомостей про осіб, обставини, письмових доказів, відмовляють у оголошені підозри та завершенні розслідування. Слідча ОСОБА_5 не виконує ухвали суду, що є злочином за ст. 382 КПК України, а саме: щодо витребування наказу ГШ ЗС України № 376 (Ухвала суду №127/3021/20 від 11.02.2020); щодо розгляду клопотань (Ухвали суду №127/28112/19 від 22.10.2019 та №127/4056/20 від 25.02.2020); щодо злочину службовими особами ГУ ПФ у Вінницькій області за п. 1 ст. 382 КК України (Ухвала суду №127/5333/19 від 17.04.2020); щодо злочинів службовими особами в/ч НОМЕР_1 за ст. 358 КК України (Ухвала суду №127/21121/18 від 05.09.2018); щодо злочинів службовими особами ГШ ЗСУ (Ухвала суду №127/4398/20 від 18.08.2020). В невиконані рішення суду слідчим бере участь прокурор ОСОБА_6 , який покриває її діяльність.
В межах кримінального провадження №12020020010001621 від 08.09.2020 рокуслідчими під час проведення досудового розслідування здійснено наступні слідчі та процесуальні дії:
Допитана в якості свідка старша слідча Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 повідомила, що у неї в провадженні перебували матеріали кримінального провадження №12018020020003629 від 12.09.2018 року. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення нею внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020020003629 від 12.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. 19.09.2019 року прокурором Вінницької місцевої прокуратури внесено відомості до ЄРДР № 42019020110000107 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. 12.12.2019 року прокурором Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_7 було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 358 на ч. 1 ст. 366 КК України. 01.04.2020 року до Київського ВП надійшла ухвала Вінницького міського суду від 05.03.2020 року № 127/4398/120 про внесення відомостей до ЄРДР по заяві ОСОБА_3 . Так, нею внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020040000404 від 01.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.
Після цього, прокурором провадження було об'єднано в одне за основним №12018020020003629. У ході проведення досудового розслідування, 06.02.2019 у якості потерпілого у кримінальному провадженні №12018020020003629 допитано ОСОБА_3 , який повідомив, що перебував на військовій службі за контрактом з 01.08.1972 р., а з лютого 1997 р. до 18.01.2005р., тобто до дати його звільнення, у військовій частині НОМЕР_2 (управління капітально-відновлювального ремонту) озброєння ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 повідомив, що 31.12.2004 його було незаконно звільнено з військової служби, а необхідні фінансові розрахунки не проведено. Також, у своїх показаннях ОСОБА_3 вказав, що в його особових справах, що знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні чинні витяги з наказів начальника Генерального штабу Збройних Силу України №376 від 28.12.2004 р., командира військової частини НОМЕР_3 №249 від 31.12.2004 р. Військовою частиною НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 ) порушено встановлений чинним законодавством України, порядок звільнення, а саме вимоги п. 89 наказу Міністерства оборони України №141 від 30.06.1993р., п. 74 ст. 111 «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», затвердженого Президентом України 07.11.2001 р. №1053/2001, п. 12 ст. 1, п. 2 ст. 24, ст. 242 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 116, 117, 240-1 КЗпП України. Таким чином, на думку ОСОБА_3 , витяг з наказу (по особовому складу) №376 від 28.12.2004 р. і №249 від 31.12.2004 р. про звільнення та виключення його зі списків особового складу військової частини є незаконними.
ОСОБА_3 також повідомив, що згоди на виключення його зі списків особового складу військової частини до проведення з ним повного необхідного розрахунку не давав. В ході проведення досудового розслідування здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою отримання доступу до матеріалів особової справи ОСОБА_3 , в ході опрацювання якого встановлено наступне: 22.11.2004 року з ОСОБА_3 проведено бесіду, в ході якої останній повідомив, що бажає звільнитись із військової служби у запас після 31.12.2004 року з виплатою протягом місяця з моменту звільнення з лав ЗС України всіх належних виплат, що засвідчив своїм підписом в «аркуші бесіди».
20.12.2004 у ОСОБА_3 оформлено рапорт на ім'я начальника Управління кадрів військової частини НОМЕР_5 в якому просить звільнити з військової служби в запас у зв'язку із скороченням штатів, з вислугою років ознайомлений та претензій не має. Того ж дня, з останнім було проведено бесіду в ході якої ОСОБА_3 повідомив, що бажає звільнитись із військової служби у запас після 31.12.2004 року з виплатою протягом місяця з моменту звільнення з лав ЗС України всіх належних виплат, що засвідчив своїм підписом в «Аркуші бесіди».
Допитано в якості свідка 26.07.2019 ОСОБА_8 (полковник ВЧ НОМЕР_4 ) який повідомив, що ОСОБА_3 проходив службу в ВЧ НОМЕР_3 . Яка 31.12.2004 року припинила своє існування шляхом реорганізації. Так ОСОБА_3 належним чином було повідомлено про звільнення, з останнім два рази проводились бесіди, він готував відповідні документи та обхідний лист. Тобто зі слів ОСОБА_8 , ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про звільнення та реорганізацію і знав про це. Також під час реорганізації ВЧ НОМЕР_3 від ОСОБА_3 не надходило жодної скарги про його звільнення із порушенням чинного на той час законодавства так і не надходили заяви про проходження ним служби в інших військових частинах. Також повідомив ОСОБА_8 , що тільки через 10 років після звільнення ОСОБА_3 почав скаржитись на його звільнення 31.12.2004 року.
Допитано в якості свідка ОСОБА_9 яка повідомила, що ніякої інформації з приводу звільнення ОСОБА_3 31.12.2004 року надати не може, у зв'язку із тим, що почала працювати у ВЧ НОМЕР_4 - Ю з липня місяця 2015 року.
07.11.2019 року нею підготовлено клопотання до Вінницького міського суду про продовження строків досудового розслідування на три місяці. 08.11.2019 року отримано Ухвала суду від 08.11.2019 (справа №127/30299/19) про задоволення клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування до 13.02.2020 року.
Нею 22.01.2020 року підготовлено клопотання про тимчасовий доступ до Наказу начальника ГШ ЗСУ № 376 від 28.12.2004 року, який знаходиться в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України за адресою: (вул. Бориспільська, 16, м. Київ).
Так, 13.02.2020 року здійснено відрядження до Галузевого державного архіву ЗСУ та отримано архівну копію (в частині, що стосується ОСОБА_3 ) Наказу начальника ГШ ЗСУ № 376 від 28.12.2004 року, який знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: (вул. Бориспільська, 16, м. Київ).
Отже, згідно витягу з наказу начальника ГШ ЗСУ № НОМЕР_6 підполковника ОСОБА_3 звільнено у запас за п. 67 п.п. у зв'язку зі скороченням штатів, а 31.12.2004 наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 249 підполковника ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
11.02.2020 року отримано ухвала суду від 11.02.2020 (справа №127/3014/19) про задоволення клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування до 14.05.2020 року.
Крім цього, до неї надійшла від 03.03.2020 Ухвала суду від 25.00.2020 (справа №127/20474/19) про часткову відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 , зобов'язано слідчого здійснити процесуальні дії, спрямовані на розгляд клопотань ОСОБА_3 .. Тому нею було проведено всі необхідні слідчі дії та виконано всі ухвали суддів.
30.07.2020 року нею прийнято рішення згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. ОСОБА_3 було подано скаргу до Вінницького міського суду про скасування постанови про закриття, яка була задоволена.
Після чого, 27.08.2020 слідчим суддею ОСОБА_10 було задоволено скаргу ОСОБА_3 про її відвід та відвід прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону ОСОБА_6 від проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Допитаний в якості свідка прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону ОСОБА_6 надав аналогічні показання, як і свідок ОСОБА_5 .
Під час проведення тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження №12018020020003629, вилучено їх копії, які підтверджують проведення ними слідчих дій, у тому числі про які заявляв клопотання ОСОБА_3 .
Відповідно до листа № 9755/24-2020 від 06.11.2020 надісланого із слідчого управління ГУНП у Вінницькій області встановлено, що за вище вказаними фактами проведено службове розслідування, в ході якого доводи викладені в заяві ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження.
Окрім того, в ході досудового розслідування проведено допити слідчих ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, а саме:
- ОСОБА_11 , який повідомив, що згідно ухвали слідчого судді ОСОБА_12 . Вінницького міського суду від 27 серпня 2020 року було задоволено скаргу ОСОБА_3 про відвід слідчого Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 14.09.2020 призначено його слідчим у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020003629 від 12.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України та за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчувався 15.09.2020 року, однак 14.09.2020 року ним було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020003629 від 12.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України та за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України, для вирішення питання щодо продовження строку досудового розслідування в даному кримінальному провадженні. Згідно ухвали слідчого судді ОСОБА_13 Вінницького міського суду від 02 жовтня 2020 року було скасовано постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020003629 від 12.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України, за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. В подальшому ним було подано клопотання до Вінницького міського суду щодо продовження строку досудового розслідування, однак слідчим суддею ОСОБА_14 було відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування. Також він повідомив, що не перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_3 , однак останній надає завідомо неправдиві покази відносно нього та інших слідчих, а саме даний громадянин повідомляє що слідчі не розуміють з приводу чого викликаються в суд, неправдиво повідомляє що вказівку про закриття кримінального провадження отримали від процесуального керівника. Також у кримінальному провадженні де ОСОБА_3 являється потерпілим усі зобов'язуючі ухвали Вінницького міського суду були виконанні, а тому дана особа не розібравшись та не впевнившись у достовірності даного твердження безпідставно звинувачує слідчих у бездіяльності та у вчиненні злочинів. Крім того, він додав, що після отримання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду ОСОБА_15 про його відвід керівник СВ відразу призначив іншого слідчого який здійснював досудове розслідування.
- ОСОБА_16 , який повідомив, що 29.01.2021 ним було прийнято до провадження кримінальне провадження № 12018020020003629 від 12.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України та за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. В ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженні ним жодних процесуальних дій виконано не було, тому що строк досудового розслідування даного кримінального провадження закінчився 15.09.2020, а згідно абзацу 14 ч. 1 ст. 284 КПК України - слідчий, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Оскільки за результатом проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018020020003629 від 12.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України та за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру, керуючись ст. 110, ст. 219, абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України, тому ним було прийнято рішення про закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, про що була винесена відповідна постанова про закриття кримінального провадження 04.02.2020. Після чого ухвалою Вінницького міського суду скасовано постанову про закриття. 22.03.2021 повторно була винесена постанова про закриття та знову за скаргою ОСОБА_17 судом скасована та по даний час справу відновлено. На протязі розслідування даного провадження на нього ніхто не тиснув будь-яким шляхом, рішення він приймав згідно чинного законодавства.
- ОСОБА_18 , який повідомив, що 18.11.2020 ним було прийнято до провадження кримінальне провадження № 1 201 8020020003629 від 12.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України та за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. По вищевказаному провадженні ОСОБА_3 перебуває в статусі потерпілого. За час розслідування ним кримінального провадження в його адресу будь - яких ухвал слідчих суддів не надходило. В ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженні ним було проведено ряд слідчих дій, а саме допитано в якості свідків, колишніх військовослужбовців ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , а також додатково допитано в якості потерпілого ОСОБА_3 , однак в подальшому було встановлено, що строк досудового розслідування даного кримінального провадження закінчився, а згідно абзацу 14 ч. 1 ст. 284 КПК України - слідчий, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли сірок досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Оскільки за результатом проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018020020003629 від 12.09.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України та за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру, керуючись ст. 110, ст. 219, абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України, тому ним було прийнято рішення про закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, про що була винесена відповідна постанова про закриття кримінального провадження. Будь - яких неправдивих відомостей до постанови про закриття кримінального провадження ним не вносилось. В ході проведення ним досудового розслідування по даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 було направлено клопотання про проведення слідчих дій, які ним було розглянуто та надано останньому письмову відповідь. Ні керівництвом Київського ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, а ні процесуальним керівником будь - яких вказівок стосовно не проведення слідчих дій по даному кримінальному провадженні йому не надавалось.
Враховуючи вищезазначене, старший слідчий четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосередньої оцінки отриманих фактичних даних, прийшов до висновку про відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч.ч. 1, 2 ст. 382 ККта закрив провадження по справі.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
З об'єктивної сторони злочин передбачений ч. 1 ст. 364 КК України може мати такі форми: 1) зловживання владою, що завдало істотної шкоди; 2) зловживання службовим становищем, що завдало істотної шкоди. Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України. (постанова Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 23.12.2020 у справі №299/2144/17 провадження № 51-877км20).
Таким чином, одним з елементів об'єктивної сторони зловживання владою або службовими становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК).
У диспозиції ч. 1 ст. 365 КК України зазначено, що кримінальне правопорушення перевищення влади або службових повноважень полягає в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є заподіяння істотної шкоди.
Крім цього відповідно до п. 3 примітки до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У ході досудового розслідування, та судового розгляду жодних даних, які б свідчили про завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб не встановлено.
У постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року № 5-99кс16 зазначено, що диспозиція ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 365 КК, якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).
В ході судового розгляду встановлено, що на думку скаржника злочин передбачений ст. 382 КК України вчинено слідчими в зв'язку з невиконанням ухвал слідчих суддів.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об'єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акту - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Таким чином, під час досудового розслідування не встановлено, що внаслідок будь-якої дії або бездіяльності старшої слідчої Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 та прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018020020003629 завдано моральної, фізичної або майнової шкоди ОСОБА_3 , оскільки ними приймалися рішення у відповідності до їх повноважень та вимог КПК України. Факт скасування вище вказаних рішень та незгодою із ними ОСОБА_3 , не може бути визначено, як підставою для визнання їх такими, що заподіюють шкоду ОСОБА_3 .
Крім того, заподіяна майнова шкода про яку зазначає у своїй заяві ОСОБА_3 , є предметом дослідження у кримінальному провадженні №12018020020003629 та не може бути врахована під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, як підставою для притягнення старшої слідчої Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 та прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6 .
Відповідно до копій вилучених копій матеріалів кримінального провадження №12018020020003629, встановлено, що старша слідча Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 вживала заходи у відповідності для вимог КПК України, для виконання рішень суду, про невиконання яких зазначає у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 .
У подальшому, на підставі скарги ОСОБА_3 слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_12 виніс 27.08.2020 ухвалу про відсторонення старшої слідчої Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від проведення досудового розслідування у кримінальному проваджені №12018020020003629, що виключає проведення нею будь-яких слідчих дій у даному кримінальному провадженні, у тому числі спрямованих на виконання рішень суддів, про які вказує ОСОБА_3 , та які не могли бути нею виконані раніше з об'єктивних причин.
За скаргою ОСОБА_3 , також був відсторонений прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12018020020003629, що також виключає вчинення ним будь-яких слідчих дій та прийняття процесуальних рішень.
За результатами досудового розслідування не встановлено жодних фактів здійснення незаконного впливу прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_6 на слідчих в межах кримінального провадження №12018020020003629, надання ним незаконних вказівок або іншим чином приховування ним вчинення кримінальних правопорушень, як особами, дії яких перевіряються в межах кримінального провадження №12018020020003629 так і слідчими які його розслідують.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови слідчим дотримано вимоги ч.5 ст. 110 КПК України, перевірено всі факти та обставин кримінального правопорушення та надано їм належну правову оцінки.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що в оскаржуваній постанові достатньо обґрунтувань щодо відсутності складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч.ч. 1, 2 ст. 382 КК України, обставини, на які посилається ОСОБА_3 у скарзі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись вимогами статей 284,303, 306, 307, 372 КПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 від 08.03.2022 року про закриття кримінального провадження №12020020010001621 від 08.09.2020 року - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя