Справа № 183/1409/21
№ 1-кс/183/890/22
13 липня 2022 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 про скасування постанови слідчого слідчого відділення Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12021040350000047 відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
встановив :
заявник ОСОБА_2 звернувся зі скаргою про скасування постанови слідчого слідчого відділу Новомосковського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12021040350000047 відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
ОСОБА_2 у своїй заяві вказав, що в оскаржуваній постанові зазначено, що з 17 січня 2020 року ОСОБА_4 умисно не виконує рішення суду. З подальшого тексту постанови вбачається, що не представилось можливим встановити достатність доказів вчинення злочину для притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому в резолютивній частині постанови зазначено, що провадження закрито саме у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, тобто на підставі ч. І п. 2 ст. 284 КПК України. Виходячи з викладеного слідчий сам собі суперечить. Слідчий упереджено проводив досудове розслідування з самого початку. Спочатку слідчий відмовляв йому у визнанні потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Тільки після скарги до суду слідчий змушений був надати процесуальний статус потерпілого. В подальшому слідчий тривалий час відмовляв або затягував надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження. Коли ж все таки надав, то зробив це вибірково, відмовивши в ознайомленні, зокрема з протоколами допиту свідків. Хоча яким чином це могло зашкодити досудовому розслідуванню не зрозуміло.
Так, у постанові слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування було допитано в якості свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що в повному обсязі виконує рішення суду. Він, під час допиту в якості потерпілого, надав протилежні покази, при цьому слідчий навіть не намагався усунути розбіжності в показаннях та чомусь не став проводити одночасний допит. Незрозумілі покази дала свідок державний виконавець ОСОБА_5 , яка пояснила, що окрім постійних заяв ОСОБА_2 , інших доказів того, що ОСОБА_4 не виконує рішення суду немає. Проте вона змушена була звернутися до органів поліції. Постає питання, хто її змусив звертатися до поліції, якщо вона вважає, що доказів наявності кримінального правопорушення немає. Коли ОСОБА_4 , в порушення рішення суду, не давала можливості бачити свою дитину, він постійно повідомляв про це виконавця і просив посприяти виконанню рішення суду. З її слів вона складала якісь акти та накладала штраф на ОСОБА_4 , а у слідчого заявляє що доказів немає і вона була змушена звернутися до поліції. Кому як не державному виконавцю знати виконує ОСОБА_4 рішення суду або ні. Також в постанові слідчого вказано, що допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що кожної суботи вони спостерігають як я зустрічаюсь зі своєю дитиною. Проте, ці свідки мабуть також щось наплутали, оскільки, згідно висновків інспекторів ЮПСП від 14.07.20 р., 17.07.20 р., 08.10.20 р., 16.10.20р. та 10.11.20 р. він неодноразово звертався до поліції, про те, що ОСОБА_4 не виконує рішення суду та не дає бачитись з дитиною. Зокрема він звертався 24 и 27 (субота) червня 2020 року; 01, 04 (субота), 08, 15 липня 2020 року; 30 вересня 2020 року; 07, 10 (субота), 14 и 31 (субота) жовтня 2020 року; 04 та 07 (субота) листопада 2020 року. І це тільки ті дати які підтверджуються документально наявними в нього на сьогодні доказами. При цьому, кожного разу він викликав патрульну поліцію і працівники, які приїжджали на виклик, все бачили. Тобто, далеко не щосуботи був з дитиною на майданчику, як це стверджують вищевказані свідки. Проте слідчий знаючи про наявні розбіжності у показах, знову ж таки не бажає їх усунути та не проводить одночасний допит, а просто чомусь погоджується з ними. При цьому на стадії досудового розслідування слідчий відмовив в ознайомленні з протоколами допиту свідків, позбавивши можливості заявляти клопотання про одночасний допит та про виклик та допит свідків які декілька разів були разом з ним, коли ОСОБА_4 не давала дитину.
За таких обставин, вважає, що слідчий закриваючи провадження підійшов до справи формально. Він, опитавши декілька осіб, не виконавши всіх необхідних слідчих дій, не схотів проводити подальше розслідування та закрив провадження.
Слідчий суддя, дослідивши доводи, викладені у скарзі заявника, надані до неї докази, вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Це свідчить про те, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, передбачені ч. 1 ст. 91 КПК України слідчим не досліджені належним чином. В той же час, обов'язок доказування зазначених в п. 1 ст. 91 КПК України обставин, згідно до ст. 92 КПК України, покладається саме на слідчого. Зазначені норми процесуального закону слідчим виконані не були. Крім того, з постанови про закриття провадження не зрозуміло, які є підстави для прийняття рішення про закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину, якщо в ній зазначено, що правопорушення скоїли працівники правоохоронного органу, об'єктом злочину є встановлений порядок службової діяльності в правоохоронних органах, але не зазначено особу чи особи і саме які дії вона чи вони зробили і чому це не є злочином.
Так п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження на підставі встановлення відсутності в діях складу кримінального правопорушення, але для застосування зазначеної норми закону в обов'язковому порядку потрібно встановити особу, з'ясувати та описати її дії, а тільки потім дати їм правову оцінку на предмет складу кримінального правопорушення чи його відсутність. Оскаржена постанова не відповідає зазначеній нормі закону.
З досліджених судом письмових доказів встановлено обґрунтованість скарги,
При розгляді скарги, слідчий суддя встановив, що слідчим при проведення досудового розслідування вимоги ст. 60 КПК України не виконані належним чином. З урахуванням викладеного, слідчий створив перешкоди у реалізації заявником його процесуальних прав.
Відповідно до ст. 9 ч. 2 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 91 КПК України доказування в кримінальному провадження полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Такий обов'язок покладено на слідчого органів внутрішніх справ.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо, встановлене відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Слідчий суддя встановив, що слідчим вимоги ст. 56 КПК України в ході досудового розслідування не виконані належним чином. З урахуванням викладеного, слідчий створив перешкоди у реалізації процесуальних прав ОСОБА_2 які підлягають поновленню шляхом скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, дізнавачем, прокурором показань, речових доказів і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Зокрема слідчим суддею встановлено, що слідчий, досліджуючи матеріали справи та приймаючи постанову про закриття кримінального провадження, не встановив які є процесуальні підстави для прийняття рішення про закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину, не допитав свідків, на яких вказав заявник.
З аналізу поданих письмових доказів, слідчий суддя доходить висновку, що фактична відсутність результатів досудового розслідування є наслідком невжиття слідчим кримінально-процесуальних заходів, які він міг вжити в конкретному кримінальному провадженні. Злочин може залишитись нерозкритим, навіть коли слідчим вжито всіх можливих кримінально-процесуальних заходів, однак за таких обставин досудове розслідування не можна вважати ефективним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявник у своїй скарзі довела, що в даному кримінальному провадженні слідчим не було проведено досудове розслідування повно, об'єктивно, всебічно та ефективно. Тому скарга підлягає задоволенню, а постанова про закриття кримінального провадження - скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 91, 110, 303, 304, 306 КПК України, слідчий суддя, -
постановив :
скасувати постанову слідчого слідчого відділу Новомосковського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 28 грудня 2021 року про закриття кримінального провадження № 12021040350000047 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2021 р. відкритого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1