ЄУН № 2-4970/11
Провадження 4с/201/42/2022
Іменем України
20 липня 2022 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі - Ковтун К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), -
Заявники зазначили, що рішенням від 27.04.2011р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі 2-4970/11 з них на користь ПАТ «Укрсиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11311529000 від 07.03.2008р. в сумі 1 669 569грн 92коп та судові витрати в сумі 1820грн.
26.12.2011р. ПАТ «Укрсиббанк» отримало виконавчі листи і звернуло їх до примусового виконання до Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), який 27.05.2013р. наклав арешт на все майно боржників.
08.12.2011р. ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк», своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 11311529000 від 07 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 і зобов'язань, які виникли на його підставі, в зв'язку з чим ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 (боржник) та ОСОБА_3 (поручитель).
В подальшому право вимоги за цим договором в результаті торгів 20.09.2017р. перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», яке звернуло стягнення на заставне майно - квартиру АДРЕСА_1 і будь-яких претензій фінансового характеру до боржників ОСОБА_4 не має, про що повідомило їх 11.12.2017р. листом за вих. № 1112/3 та від 18.12.2017р. за вих.№ 1812/2.
Але незнятим лишився накладений в процесі виконавчого провадження арешт на все майно боржників.
Позаяк жодних повідомлень від державного виконавця про відкриття провадження та накладення арешту не надходило і наразі боргові зобов'язання виконані, просять визнати незаконними дії Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) у вигляді нескасування записів про обтяження № 1514462 від 04.07.2013р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених до реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника № 37974245 від 27.05.2013р. у відношенні ОСОБА_3 в інтересах ПАТ «Укрсиббанк» та № 1523523 від 04.07.2013р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесених до реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника № 37974589 від 27.05.2013р. у відношенні ОСОБА_1 в інтересах ПАТ «Укрсиббанк»; зобов'язати Амур-Нижньодніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати зазначені записи про обтяження, та поновити строк на оскарження дій з нескасування записів, позаяк про їх наявність боржники дізналися лише в травні 2022року.
Представник Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) надав заперечення на скаргу.
Представник ПАТ «Укрсиббанк» в судове засідання не з'явилися, причин неявки не сповістили. Їх неявка не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Суд, дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи 2-4970/11, дійшов наступних висновків.
Так, рішенням від 27.04.2011р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі 2-4970/11 з них на користь ПАТ «Укрсиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11311529000 від 07.03.2008р. в сумі 1 669 569грн 92коп та судові витрати в сумі 1820грн.
26.12.2011р. ПАТ «Укрсиббанк» отримало виконавчі листи і звернуло їх до примусового виконання до Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), який 23.05.2013р. наклав арешт на все майно боржників.
08.12.2011р. ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 11311529000 від 07 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 і зобов'язань, які виникли на його підставі, в зв'язку з чим ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 (боржник) та ОСОБА_3 (поручитель).
14.11.2013р. Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) за заявою боржника направив виконавчий документ стосовно ОСОБА_1 на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» за належністю до Соборного відділу державної виконавчої служби, який їх отримав 27.11.2013р. (а.с.214).
18.03.2014р. ПАТ «ДельтаБанк» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, і ухвалою від 28.03.2014р. було відмовлено у задоволенні цієї заяви (а.с.117).
04.07.2014р. Соборний відділ державної виконавчої служби повернув виконавчі листи стосовно боржника ОСОБА_1 стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування) (а.с.215).
22.04.2014р. Амур-Нижньодніпровський відділ Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро повернув стягувачеві виконавчі документи стосовно боржника ОСОБА_2 за відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення в межах суми боргу.
22.09.2016р. ПАТ «Дельта банк» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів. Ухвалою від 28.09.2016р. зазначену заяву задоволено (а.с.164-165), а 31.05.2017р. апеляційним судом Дніпропетровської області цю ухвалу скасовано із відмовою у задоволенні заяви (а.с.224).
Надалі стягнення проводилося поза примусовим порядком.
В результаті торгів 20.09.2017р. право вимоги за перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», яке звернуло стягнення на заставне майно - квартиру АДРЕСА_1 і будь-яких претензій фінансового характеру до боржників ОСОБА_4 не має, про що повідомило їх 11.12.2017р. листом за вих. № 1112/3 та від 18.12.2017р. за вих.№ 1812/2.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
На момент, коли заявники дізналися про те, що все нерухоме майно обтяжене арештом на підставі постанови державного виконавця про арешт майна, виконавче провадження не було відкритим та таким, що перебуває на виконанні у державного виконавця, внаслідок чого не видається можливим надати оцінку діям державного виконавця, що були вчинені в рамках виконавчого провадження, зокрема, стосовно накладення арешту, яке на момент звернення до суду зі скаргою на виконанні не перебуває, з огляду на повернення виконавчого документа стягувачу ще у 2014 році.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної безпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З моменту отримання письмової відповіді від державного виконавця про неможливість здійснити зняття арешту з майна (коштів) боржника або не отримання відповіді, боржник має право звернутися за вирішенням зазначеного питання до суду шляхом подачі скарги на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом X Закону України «Про виконавче провадження» та відповідними розділами ЦПК України або відповідною позовною заявою про зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено: особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.
Отже, з огляду на це, саме особа, яка не є стороною виконавчого провадження - має можливість звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна.
Разом з тим, порушене право особи, яка мала статус боржника у виконавчому провадженні, внаслідок не зняття відділом державної виконавчої служби арешту з його майна, підлягає захисту шляхом звернення з позовом про зобов'язання відповідача, відділу державної виконавчої служби, зняти арешт з нерухомого майна в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 204/2494/20 від 28 жовтня 2020 року.
Тому провадження за скаргою слід закрити.
Керуючись п.1 ч. 1 ст.255 ЦПК України, суддя, -
Провадження за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.
Суддя: Д.О. Покопцева