іменем України
Справа № 210/1677/22
Провадження № 1-кп/210/424/22
"18" липня 2022 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у об'єднаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041710000560 від 14.05.2022 року, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 10 червня 2022 року надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
До початку судового засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 надала заяву про неможливість її участі в судовому засіданні у зв'язку з відпусткою.
Ухвалою суду від 18.07.2022 року було вирішено доручити директору Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області призначити захисника для здійснення захисту в суді обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв'язку з чим було призначено захисника адвоката ОСОБА_6 на окрему процесуальну дію - для вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак до початку судового засідання від обвинуваченого надійшла заява, згідно якої ОСОБА_4 просив суд проводити судове засідання 18.07.2022 року без участі захисника.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання та вирішити питання про продовження строку дії запобіжного заходу без участі захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , що не буде розцінено як порушення права на захист зважаючи на думку обвинуваченого.
У судовому засіданні, призначеному на 18.07.2022 року, прокурор наполягав на продовженні строку дії запобіжного заходу, так як строк перебування обвинуваченого під вартою закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин, крім того, станом на сьогоднішній день мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.
Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги думку сторін процесу з приводу продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд дійшов до наступного висновку.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе за побігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Іліков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжних заходів для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі строком до 08 років, не працює, таким чином, не має офіційних засобів для існування, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні нових злочинів маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, знаходячись на волі, може впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, не має міцних соціальних зв'язків, тобто, в сукупності його поведінка дає підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від слідства, а у подальшому і від суду.
Письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.
Таким чином, суд також доходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти можливим спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, суд приймає до уваги ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
Також суд враховує ту обставину, що в даному судовому засіданні, до моменту закінчення строку дії ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу, винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим.
Так, обраний запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, впливу на учасників судового процесу, тощо.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк. Крім того, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було визначено альтернативний вид запобіжного заходу - заставу в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, строк дії якого суд на даний час також вважає за необхідне продовжити.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, у межах 70 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 173670гривень у національній грошовій одиниці на строк до 16.09.2022 року включно.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора, суду із визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну місця перебування.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з під варти та повідомити письмово суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.
Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1