Справа № 527/2631/21 Номер провадження 11-сс/814/150/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 липня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арештОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «ТЕМПАГРОБУДІНВЕСТ» - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 27 січня 2022 року,
встановила:
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2021 року за №120211705000001290, задоволено частково клопотання прокурора Козельщинського відділення Глобинської окружної прокуратури ОСОБА_6 і накладено арешт на: відділення 1-го та 2-го дроблення, дробарку КМД 2200, дробарку КСД 2200, дробарку щічну СМД 118, будівельні частини відділення сортування й маневрової лебідки, відділення сортування №1 та №2, які знаходяться по АДРЕСА_1 , шляхом заборони власнику, володільцю чи іншим особам відчуження цього майна.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що назване вище майно, яке є об'єктом кримінально-протиправних дій, має значення речових доказів у кримінальному провадженні та ненакладення арешту на нього може призвести до його втрати, пошкодження.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ТЕМПАГРОБУДІНВЕСТ» - адвокат ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 27 січня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: в клопотанні не зазначено з володіння якої особи вибуло нерухоме майно, на яке накладено арешт, натомість додано документи, які підтверджують правомірність набуття ТОВ «ТЕМПАГРОБУДІНВЕСТ» права власності на дане майно; в даному кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру та відсутні достатні докази вчинення кримінального правопорушення за участю власника майна; прокурором не доведено, що наведене в клопотанні майно відповідає критеріям речових доказів, установленим у ст.98 КПК України, наявність ризиків учинення власником майна дій щодо його пошкодження, псування, передання чи відчуження, а також не вказано які з ним будуть проведені слідчі дії, що унеможливлювало б їх здійснення без арешту майна.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку адвоката, яка підтримала апеляційну скаргу, міркування прокурора про заперечення щодо апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог слідчим суддею дотримано.
Виходячи з положень абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, в тому числі арешт майна.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Законодавче ж визначення речових доказів має казуїстичний характер, тобто являє собою відкритий перелік їх різновидів.
Так, у ст.98 КПК України визачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Така класифікація речових доказів певною мірою має умовний характер, оскільки один і той самий предмет може одночасно належати до різних класифікаційних груп.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2021 року за №120211705000001290, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.197-1 КК України (а.п. 6-7).
Відділом поліції розслідуються обставини за фактом заволодіння шахрайським шляхом будівлями та спорудами Комсомольського дробильно-сортувального заводу АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» по вул. Будівельників, 41 у м. Горішні Плавні Полтавської обл. і самовільного зайняття земельної ділянки земель промисловості державної форми власності з кадастровим номером 5310200000:50:030:0182, площею 13,1631 га, за згаданою вище адресою, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Полтавський облавтодор» АТ ДАК «Укравтодор», унаслідок чого державі заподіяно майнову шкоду.
Так, у ході досудового розслідування встановлено, що по АДРЕСА_1 знаходиться щебеневий завод ПП «ТЕХ-МАШ», який використовує земельну ділянку, а також будівлі та споруди Комсомольського дробильно-сортувального заводу АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» по вул. Будівельників, 41 у м. Горішні Плавні Полтавської обл.
Між тим, власником будівель Комсомольського дробильно-сортувального заводу по вул. Будівельників, 41 у м. Горішні Плавні Полтавської обл. є АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2010 року (т.1 а.п. 105). Земельна ж ділянка державної форми власності з кадастровим номером 5310200000:50:030:0182, площею 13,1631 га, за цією адресою перебуває в постійному користуванні ДП «Полтавський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідно до рішення 12 сесії 5 скликання Комсомольської міської ради Полтавської області від 26 квітня 2007 року, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ЯЯ 223236 від 04 липня 2007 року (т.1 а.п. 103-104).
При цьому за даними відповідей АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його дочірнього підприємства також підтверджено, що ДП «Полтавський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5310200000:50:030:0182, площею 13,1631 га, АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є власником будівель Комсомольського дробильно-сортувального заводу по вул. Будівельників, 41 у м. Горішні Плавні Полтавської обл. на підставі наведених вище документів.
ДП «Полтавський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не передавало в оренду зазначену вище ділянку. АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» продаж названого вище нерухомого майна не здійснювало та не укладало договорів оренди з іншими суб'єктами господарської діяльності (т.1 а.п. 148-149, 153-154).
08 жовтня 2020 року ТОВ «Підприємство «Захист прав інвалідів» за договором купівлі-продажу та акту прийому передачі майна здійснило продаж об'єкту нерухомого майна - відділення першого та другого дроблення по АДРЕСА_1 , яке складається з: відділення 1-го та 2-го дроблення, дробарки КМД 2200, дробарки КСД 2200, дробарки щічної СМД 118, будівельних частин відділення сортування й маневрової лебідки, відділень сортування №1 та №2, на земельній ділянці з кадастровим номером 5310200000:50:030:0182, площею 13,1631 га, яке 01 листопада 2020 року передано в оренду ПП «ТЕХ-МАШ» (т.1 а.п. 161-184).
Однак, ТОВ «Підприємство «Захист прав інвалідів» було придбано в ДП «Полтавський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» саме обладнання дробильно-сортувального заводу, а не нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 5310200000:50:030:0182, площею 13,1631 га, яке ними продано, між тим належить і перебуває в користуванні АТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
У зв'язку з наведеним АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» як власник нерухомого майна вимагало від ТОВ «Підприємство «Захист прав інвалідів» звільнити вказану земельну ділянку як зайняту безпідставно, оскільки на ній знаходиться належне ТОВ «Підприємство «Захист прав інвалідів» придбане обладнання (т.1 а.п. 148-149, 153-154).
28 грудня 2021 року слідчим ОСОБА_8 проведено огляд місця події - земельної ділянки з кадастровим номером 5310200000:50:030:0182, площею 13,1631 га, по АДРЕСА_1 , на якій виявлено об'єкт нерухомості: відділення 1-го та 2-го дроблення, дробарки КМД 2200, дробарки КСД 2200, дробарки щічної СМД 118, будівельних частин відділення сортування й маневрової лебідки, відділень сортування №1 та №2, що підтверджується протоколом даної слідчої дії (т.1 а.п. 35-37).
28 грудня 2021 року слідчий ОСОБА_8 визнав наведене майно речовим доказом, про що прийняв постанову (т.1 а.п. 42-44).
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя задовольнив частково клопотання органу досудового розслідування та наклав арешт на: відділення 1-го та 2-го дроблення, дробарку КМД 2200, дробарку КСД 2200, дробарку щічну СМД 118, будівельні частини відділення сортування й маневрової лебідки, відділення сортування №1 та №2. Вивчивши дане клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту, виходив з того, що застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження необхідне з метою збереження речового доказу.
Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів уважає, що слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав уважати, що об'єкт нерухомості, який містить: відділення 1-го та 2-го дроблення, дробаркк КМД 2200, дробарку КСД 2200, дробарку щічну СМД 118, будівельні частини відділення сортування й маневрової лебідки, відділення сортування №1 та №2, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та обґрунтовано на даній стадії кримінального провадження визнаний речовим доказом, з огляду на те, що був об'єктом кримінально протиправних дій і містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що на даній стадії розслідування слідчий суддя зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо доводів апелянта про те, що в даному провадженні нікому не повідомлено про підозру, то вони є необґрунтованими, оскільки арешт майна з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, й на відміну від двох останніх підстав не вимагає обов'язкового оголошення підозри в кримінальному провадженні, не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Наявні ж у матеріалах справи факти та обставини, які доведені прокурором, дають достатні підстави вважати про існування визначених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України ризиків пошкодження та відчуження названого вище майна іншим суб'єктам господарської діяльності.
У свою чергу, слідчий суддя дотримався вимог розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, обравши найменш обтяжливий спосіб арешту майна шляхом заборони лише на його відчуження, який не перешкоджає здійсненню господарської діяльності товариства.
На даному етапі кримінального провадження застосований слідчим суддею захід забезпечення провадження є виправданим, необхідним для виконання завдань, передбачених ст.2 КПК України, зокрема й шляхом проведення відповідних його оглядів, експертних досліджень, і доказів негативних наслідків від накладення арешту на майно у визначений слідчим суддею спосіб не вбачається.
Тому зазначені представником доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Одночасно слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт у подальшому в разі порушення органом досудового розслідування принципу розумних строків, навівши обґрунтовані мотиви, звернутись до слідчого судді з клопотанням у порядку ст.174 КПК України, згідно з якою арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ТОВ «ТЕМПАГРОБУДІНВЕСТ» - адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 27 січня 2022 року про арешт майна - без зміни.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4