Провадження № 11-сс/803/1048/22 Справа № 203/2149/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 липня 2022 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження № 62022170030000188 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного за ч.1, ч.2 ст.307 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 01 липня 2022 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком до 28 серпня 2022 року включно і визначено заставу в сумі 372 150 грн.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів за ч.1, ч.2 ст.307 КК України, та встановив наявність ризиків, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному проваджені; перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення. При цьому, слідчий суддя врахував характеризуючі дані про особу ОСОБА_7 та не знайшов підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Визначаючи розмір застави слідчий суддя врахував сімейний та майновий стан підозрюваного.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід.
Вимоги апеляційної скарги захисник обгрунтовує тим, що слідчий суддя не мотивував висновки щодо обґрунтованості підозри стосовно ОСОБА_7 , а також наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які захисник вважає недоведеними. Також, захисник вказує, що слідчий суддя не врахував дані про особу підозрюваного.
В апеляційному суді захисник та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Висновки слідчого судді про обрання ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційний суд вважає правильними.
Згідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, наданими до клопотання слідчого матеріалами підтверджується, що Третім СВ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м Полтаві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під № 620 22170030000188 від 25 квітня 2022 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст. 307 КК України(а.с. 8-11)
30 червня 2022 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а на наступний день повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст. 307 КК України. (а.с.80-84, 103-107)
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для обрання запобіжного заходу, колегія суддів зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", зазначено термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).
Слідчий суддя розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст. 307 КК України, та з посиланням на матеріали зазначив, що вона підтверджується: протоколами допиту свідка, протоколами огляду та добровільної видачі, протоколом обшуку та протоколами за наслідками проведення НСРД, висновком експерта. Тому, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що сукупність вказаних фактичних даних на даному етапі досудового розслідування надають можливість переконатись в обґрунтованості підозри до такого ступеня, за якого об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. У зв'язку з чим, підозра стосовно ОСОБА_7 обґрунтована, а доводи захисника в цій частині безпідставними.
Апеляційний суд також вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність ризику, передбаченого п.п. 1, 3, 5 ч.1ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному проваджені; перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, на даний час не проведено всі слідчі дії на встановлення всіх причетних осіб до вчинення злочинів, підозрюваний відповідно до матеріалів безпосередньо знайомий з одним із свідків, а також відповідно до матеріалів ОСОБА_7 систематично вживав наркотичні засоби, підозрюється у їх збуті, вчиненому повторно.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд зважає на практику ЄСПЛ, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а в справі «Москаленко проти України», зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Слідчий суддя, оцінив всі обставини справи, у зв'язку з чим, дійшов до вірного висновку, що підстав для застосування стосовно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не має, так як він не зможе забезпечити запобіганню встановлених слідчим суддею ризиків.
Стосовно доводів апеляційної скарги про характеризуючі дані щодо ОСОБА_7 , то апеляційний суд вважає, що вони також не дають підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, за наявності обґрунтованої підозри та встановленого ризиків.
Істотних порушень, які б давали апеляційному суді скасувати ухвалу слідчого судді під час апеляційного перегляду не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4