26 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/4378/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 (суддя Серьогіна О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2021 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в якому з урахуванням уточненого позову поданого 12.10.2021 року просив суд визнати протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 1024-20/VІІ, прийняте 14 вересня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1270 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації; зобов'язати Личківську сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим № 1222384000:01:002:1270, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що із змісту оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, тобто рішення Личківської сільської ради за № 1024-20/УІІ від 14.09.2020 року, вбачається, що Відповідач ігноруючи приписи ст.спи 118,122,123,186,186і ЗК України, порушуючи ч. 2 ст. 19 Конституції України, та вказуючи в ньому на надання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою без попереднього погодження Личківською сільрадою на таке, та на співпадіння розташування обраної Позивачем земельної ділянки із земельною ділянкою яка передбачена для громадських пасовищ і на невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки зазначеної Позивачем у своєму клопотанні і в проекті землеустрою вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, безпідставно і неправомірно відмовив Позивачу в затверджені проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2018р. № 4-2442/15-18 СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення (пасовищ) державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів.
На замовлення позивача на підставі вказаного наказу Товариством з обмеженою відповідальністю “Геоленд-2000” розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) площею 2,00 га.
У пояснювальній записці до проекту вказано, що у відповідності до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) земельна ділянка, що вилучається площею 2,00 га (пасовища) віднесена до земель сільськогосподарського призначення - це землі запасу Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.
Згідно з висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 29.12.2018р. № 12909/82-18 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується. Проект землеустрою в повній мірі відповідає чинному законодавству, встановленим стандартам, нормам та правилам.
21.12.2018 р. позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.
22.03.2019 Відділом у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1222384000:01:002:1270 у Державному земельному кадастрі, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно якого цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, площа 2,00 га зареєстрована 22.03.2019 року, форма власності державна.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565/15-19-СГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018р. №60-р у комунальну власність Личківській СОТГ були передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7381,9934 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Личківської сільської об'єднаної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області, в т.ч. й з кадастровим номером 1222384000:01:002:1270.
У зв'язку з передачею земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1270 наприкінці 2019 року у комунальну власність Личківської СОТГ, у 2020 році позивач звернувся до відповідача із заявою (клопотанням) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.
14.09.2020 р. Личківською сільською радою VII скликання Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняте рішення за № 1024-20/VII, яким відмовлено позивачу в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кад. № 1222384000:01:002:1270) у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, посилаючись на рішення Личківської сільської ради за № 469-13/VII та № 470-13/VII від 05.09.2019р., рекомендації постійної комісії ради з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища і природокористування, та у зв 'язку з тим. що:
- дозвіл на розробку документації із землеустрою був наданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області був наданий без погодження Личківської сільської ради, та без врахування звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ;
- розташування зазначеної у клопотанні позивача земельної ділянки співпало із земельною ділянкою яка передбачена для громадських пасовищ;
- бажане місце розташування земельної ділянки зазначене позивачем у клопотанні та проекті землеустрою не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років); збереження та примноження поголів'я худоби на території громади; стимулюванні створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм.
Відповідно до пунктів а та б частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення із видом угідь пасовища можуть бути передані у власність громадянам для ведення особистого селянського.
У свою чергу, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України).
Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Виходячи з наведених правових норм, твердження позивача, що затвердження проекту землеустрою є єдиним правомірним рішенням в розумінні ч. 9 ст.118 ЗК України, є помилковим.
Отримавши від особи погоджений проект землеустрою, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у законодавчо встановлений строк зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч.6 ст.186 ЗК України (в редакції на час розроблення позивачеві проекту землеустрою) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб'єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (ч.15 ст.186 ЗК України).
Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст.186-1 ЗК України).
Відповідно до ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 року Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин до 17.11.2020 і втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. слід забезпечити: формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України; передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об'єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок; здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ).
Отже, приймаючи до уваги, що на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення ця земельна ділянка перебувала у державній власності, відповідно, повноважним органом щодо передачі земельної ділянки у власність згідно зі ст.122 ЗК України було Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, суд вважає, що вирішення питання щодо передачі такої земельної ділянки у власність, затвердження проекту землеустрою, вимагало погодження з відповідною об'єднаною територіальною громадою, в даному випадку Личківською сільською об'єднаною територіальною громадою.
Як встановлено судом, наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565/15-19-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» після розробки проекту землеустрою і державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1270, остання (у складі інших земель) із державної власності (та із відповідного управління ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) відповідно до Акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність була передана у комунальну власність Личківської сільської об'єднаної територіальної громади (та у відповідне управління її органів місцевого самоврядування, зокрема Личківської сільської ради).
При цьому, передача означеної земельної ділянки у комунальну власність, не перериває законодавчо визначену процедуру безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян за проектом землеустрою, який був розроблений до такої передачі.
Таким чином, за встановлених у справі обставин, відповідно до законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень відповідача, як розпорядника відповідними землями комунальної власності, належить прийняття рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
В свою чергу, відповідач не погоджував ані дозвіл на розроблення проекту землеустрою, наданий Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2018 року №4-2396/15-18 СГ, ані сам проект землеустрою, про що власне і вказав у оскаржуваному рішенні №1045-20/VІІ. Також Відповідач не приймав рішення, передбаченого Розпорядженням КМУ від 31 січня 2018 року № 60-р.
Також суд зауважує, що у Наказі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2018 року №4-2396/15-18 СГ про надання позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України віл 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» (у разі створення об'єднаної територіальної громади на відповідній території)» (п.2 Наказу).
Як свідчать матеріали справи, відповідного погодження від Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, як то передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України віл 31 січня 2018 року №60-р, позивач не отримував, що ним фактично визнається, а, отже, за таких обставин, не виконав встановлених Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області умов реалізації наданого ним дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відсутність такого погодження стала однією з підстав для прийняття відповідачем спірного рішення про відмову у затвердження проекту землеустрою, поданого позивачем.
Також судом встановлено, що рішенням Личківської сільської ради від 05 вересня 2019 року №469-13/VII «Про створення громадських пасовищ» створено громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель комунальної власності та земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів.
Рішенням Личківської сільської ради від 05 вересня 2019 року № 470-13/ VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08 згідно КВЦПЗ) для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення переданих із державної власності до комунальної власності Виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об'єднання раніше сформованих ділянок,у тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1271.
Таким чином, на момент прийняття рішення №1024-20/VII земельної ділянки 1222384000:01:002:1270 вже не існувало як об'єкта права, оскільки вона була включена до складу новоствореної земельної ділянки, кадастровий номер 1222384000:01:002:1406, площею 98.1227 га, яка належить на праві комунальної власності Личківській сільській ОТГ.
Про зазначені обставини також було зазначено в оскаржуваному рішенні, з посиланням на рішення Личківської сільської ради за №469-13/VII та №470-13/VII від 05.09.2019р.
При цьому доводи позивача про протиправність та нечинність рішень Личківської сільської ради за №469-13/VII та №470-13/VII від 05.09.2019р. не можуть бути взяті судом до уваги, бо вказані рішення оскаржені не були, в тому числі і самим позивачем, та є чинними.
Таким чином, відповідачем - Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області - в межах своїх повноважень, в порядку, передбаченому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» на сесії VII скликання, 14.09.2020 року розглянута вищезазначена заява позивача про затвердження проекту землеустрою та, маючи дискреційні повноваження при вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин на території сільської ради, у погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту відмовлено з наведенням відповідних підстав, відтак, оскаржуване рішення відповідача є законним та обґрунтованим, а, отже, скасуванню не підлягає, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2021
- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова