Справа № 604/476/22
Провадження № 2/604/256/22
12 липня 2022 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
за участю секретаря Феньо О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за 1/2 частину автомобіля, -
10 червня 2022 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за 1/2 частину автомобіля.
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.02.2006 по 01.08.2016. За час перебування в шлюбі ними було придбано легковий автомобіль марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 12.06.2017 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля. Рішеннями судів визначено вартість автомобіля 135500 грн. Весь цей час автомобіль перебував у користуванні відповідачки, позивач не може вільно та на свій розсуд користуватись або використовувати в особистих цілях спільне майно, тому змушений звернутись з позовом про стягнення з ОСОБА_2 67750 грн компенсації вартості 1/2 частини автомобіля.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Кметик Я.С. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що зазначені в позові.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, 11 липня 2022 року подала відзив, в якому зазначила, що вартість автомобіля згідно з висновком про вартість майна від 17.09.2020, проведеного ПП «Експертоцінка», становить 98050 грн, тому при розгляді справи суд повинен врахувати саме цю вартість автомобіля.
Заслухавши представника позивача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З матеріалів справи вбачається, що з 23 лютого 2006 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 01 серпня 2016 року. У вказаний період сторони придбали автомобіль «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області №604/1089/16-ц від 24.03.2017 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку легкового автомобіля «ЗАЗ Lanos», номер державної реєстрації НОМЕР_1 , 2013 року, синього кольору (а.с. 5-6).
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 12.06.2017 рішення Підволочиського районного суду від 24.03.2017 скасовано та ухвалено нове, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля «ЗАЗ Lanos», номер державної реєстрації НОМЕР_1 , 2013 року, синього кольору (а.с. 7-9).
Постановою Верховного Суду від 25.11.2019 рішення апеляційного суду Тернопільської області від 12.06.2017 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без змін (а.с. 10-13).
Рішеннями судів визначена вартість автомобіля «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка становить 135500 грн.
Відповідачкою надано висновок про вартість майна від 17.09.2020, зроблений ПП «Експертоцінка», згідно з яким ринкова вартість вказаного автомобіля на дату оцінки (17.09.2020) становила 98050 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Оцінюючи положення частини п'ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд у постанові від 09 червня 2021 року (справа № 760/789/19, провадження № 61-16632св20) зробив висновок, що ця норма не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) «[…] суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».
Всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд, врахувавши факт згоди позивача на одержання грошової компенсації, а також те, що він особисто не користувався транспортним засобом, при цьому відповідачка не заперечує проти залишення автомобіля у її власності (як вбачається з відзиву на позов), дійшов висновку про те, що спірний транспортний засіб набутий сторонами в період шлюбу, рішенням суду визначено частки кожного з них у праві власності, а тому позивач має право на грошову компенсацію вартості своєї частки і, як наслідок, припинення його права власності на спірне майно.
При визначенні вартості автомобіля суд враховує наступне.
Згідно ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
В судових рішеннях при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання особистою власністю, визначено вартість автомобіля марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка становила 135500грн.
На замовлення ОСОБА_5 ПП «Експертоцінка» 17 вересня 2020 року проведено незалежну оцінку майна, а саме автомобіля марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого складала 98050 грн.
Вбачається, що при проведенні оцінки використано порівняльний методичний підхід. При цьому не наведено, з чим було проведено порівняння та чому саме такий метод було обрано виконавцем, оскільки автомобіль весь час перебував у користуванні відповідачки ОСОБА_5 (на замовлення якої проведено оцінку), а тому оцінювач мав можливість дослідити об'єкт оцінки. Наданий відповідачкою звіт про оцінку майна не містить письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Крім того, оцінка була проведена 17 вересня 2020 року. Тобто від дати оцінки, на яку була визначена ринкова вартість спірного майна, пройшов значний проміжок часу.
Суд враховує, що з дати проведення оцінки відбулися події, які могли вплинути на ринкову вартість майна (карантин, локдаун, істотна зміна курсу валют, повномасштабне вторгнення Росії в Україну), висновок не містить докладного опису проведених дій, необґрунтовано обрання методичного підходу, а тому суд не бере до уваги висновок про вартість майна, наданий відповідачкою, та враховує вартість автомобіля, визначену при розгляді судами справи №604/1089/16-ц про поділ майна подружжя, яка становить 135500 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1984,80 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за 1/2 частину автомобіля задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 67750 (шістдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля марки «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Підволочиський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 19 липня 2022 року.
Суддя В. М. Сіянко