Справа № 464/801/22
пр.№ 2/464/775/22
15.07.2022 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Борачка М. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до відповідача-1 ОСОБА_1 , відровідача-2 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування збитків в порядку суброгації,
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд до Сихівського районного суду міста Львова надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про солідарне стягнення 9 507,60 грн. завданої шкоди та судових витрат у сумі 2 481,00 грн.
Ухвалою від 23.03.2022 позовну заяву про відшкодування збитків в порядку суброгації залишено без руху, у зв'язку із тим, що у ній не викладено обставин щодо завдання Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» шкоди позивачу внаслідок дорожньо-транспортної події.
Ухвалою від 11.05.2022 суд, після подання позивачем уточненої позовної заяви, прийняв її до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 12.07.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом (повідомленням) сторін.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.02.2019 між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № 06/02-40К-106747 (надалі - Договір добровільного страхування), предметом якого був автомобіль Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 .
18.02.2019 в м. Львові за участю зазначеного вище автомобіля та автомобіля марки Ssang Yong Kyron д. р. н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача-1 Cтець- ОСОБА_3 , відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 завдано механічних пошкоджень.
Вина відповідача-1 ОСОБА_1 підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова від 15.03.2019 у справі № 462/1211/19.
На виконання умов Договору та згідно із Заявою-погодженням страхувальника ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 06.03.2019, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 22 209,36 грн.
Розмір страхового відшкодування за пошкодження застрахованого автомобіля марки Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 визначений ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі ремонтної калькуляції № 19-206661 від 20.02.2019.
Цивільно-правова відповідальність відповідача-1 ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у відповідача-2 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/3768877.
Позивач звернувся до відповідача-2 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із Заявою-претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 22 209,36 грн., на підставі якої останнє здійснило виплату відшкодування в розмірі 12 701,76 грн., заперечивши при цьому проти повного відшкодування завданого збитку.
Таким чином, позивачу не відшкодовано частину збитків у розмірі 9 507,60 грн.
24.09.2019 відповідачу-1 направлялася претензія щодо добровільної сплати коштів у розмірі 9 507,60 грн., яка також залишилася без задоволення.
На переконання позивача, особами, відповідальними за заподіяний збиток, до яких може бути реалізовано право вимоги позивача, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» є відповідач-1 (як винуватець ДТП) та відповідач-2 (як страховик за договором обов'язкового страхування відповідальності).
Оскільки предметом позову є однорідні та взаємопов'язані вимоги позивача до обох відповідачів, то на відповідача-1 та відповідача-2 слід покласти солідарний обов'язок щодо відшкодування шкоди позивачу у розмірі 9 507,60 грн.
Зазначене стало підставою для звернення до суду із цією позовною заявою.
Аргументи відповідача-1.
Відповідач-1 Cтець- ОСОБА_3 проти позову заперечила та звернула увагу на те, що огляд автомобіля був проведений за її відсутності, при цьому про час та місце його проведення її не повідомляли. Як вбачається із акту огляду транспортного засобу, він не містить часу огляду, не підписаний власником автомобіля ОСОБА_2 , до нього не додано фото таблиць із відображенням пошкоджень автомобіля, їх локалізації та об'єму.
На переконання відповідача-1, подана позивачем ремонтна калькуляція №19-206661 від 20.02.2019 не є належним доказом на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Окрім цього, відповідач-1 звернула увагу на те, що розмір виплаченого відповідачем-2 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» страхового відшкодування, який дорівнює 12 701,76 грн., розрахований останнім із вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Однак, у матеріалах справи відсутній висновок спеціаліста (експерта) щодо визначення коефіцієнту фізичного зносу, який обґрунтовано слід застосувати у даному випадку; по-друге, приведений розрахунок не відповідає вимогам п. 8.3. методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки значення коефіцієнта фізичного зносу розраховується виключно на складові, які підлягають заміні, а не на ремонті роботи та використані матеріали.
Відповідач-1 зауважила, що відповідальність водія, що спричинив ДТП, настає лише після виплати страховиком на користь потерпілого виплати страхового відшкодування із врахування коефіцієнту фізичного зносу.
Покликаючись на ст. 541 та 1194 ЦК України та на відсутність у матеріалах справи висновків, якими визначено розмір страхованого відшкодування із врахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягали заміні, відповідач-1 зазначила, що вимога про солідарне стягнення із відповідачів 9 507, 60 грн. не ґрунтується на положеннях закону.
Аргументи відповідача-2.
Відповідач-2 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), не скористався та не подав до суду відзиву на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
18.02.2019 в м. Львові за участю автомобіля марки Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля марки Ssang Yong Kyron д. р. н. НОМЕР_2 , належного ОСОБА_5 , під керуванням відповідача-1 Cтець- ОСОБА_3 , відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 завдано механічних пошкоджень.
15.02.2019 між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № 06/02-40К-106747 (надалі - Договір добровільного страхування), предметом якого був автомобіль Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 .
15.03.2019 постановою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/1211/19 відповідача-1 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Ssang Yong Kyron д. р. н. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у відповідача-2 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» за Полісом № АМ/3768877.
19.02.2019 представником ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» складено Акт огляду транспортного засобу, у якому зафіксовано перелік пошкоджень, отриманих автомобілем марки Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 при обставинах ДТП від 18.02.2019.
20.02.2019 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» складено ремонтну калькуляцію № 19-206661, згідно із якою вартість відновлювального ремонту пошкодженого у результаті ДТП автомобіля марки Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 становить 22 209, 36 грн.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 07.03.2019, складеного позивачем, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 становить 22 209, 36 грн., із яких вартість ремонтних робіт та матеріалів, що використовуються дорівнює 5 529,36 грн.; вартість деталей, що замінюються (без врахування зносу деталей, що замінюються) - 16 680,00 грн.; вартість деталей, що замінюються, із врахуванням зносу - 16 680,00 грн.
07.03.2019 позивачем на підставі калькуляції складено страховий акт № 190000206661, згідно із яким ним було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 22 209,36 грн. на користь потерпілої ОСОБА_2 .
Згідно із Заявою-погодженням від 06.03.2019 потерпіла ОСОБА_2 погодилася із вартістю відновлювального ремонту у сумі 22 209,36 грн.
Згідно із платіжним дорученням від 12.03.2019 № ЗР020102 на рахунок потерпілої було перераховано 10 470,36 грн., оскільки решта страхового відшкодування у розмірі 11 739,00 грн. була зарахована до несплачених страхових платежів, відповідно до п. 23 Договору добровільного страхування транспортного засобу № 06/02-40К-0106747 від 15.02.2019, що підтверджується Довідкою, виданою головним бухгалтером ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
09.04.2019 позивач ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернувся до відповідача-2 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» із Заявою-претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 22 209,36 грн.
Із листа ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.» від 06.05.2019 вих. № 51-1679 вбачається, що останнє не заперечує проти визнання законності вимог ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо отримання страхового відшкодування, однак не погоджується із сумою заявлених вимог. ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.» зазначає, що воно «звернулося до експертної установи із проханням розрахувати коефіцієнт фізичного зносу, який був визначений на підставі п. 7.38 методики авто товарознавчої експертизи та становить 57 %. Страхове відшкодування зменшується на суму зносу у розмірі 9 507,60 грн.»
Відповідач-2 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» сплатило на користь позивача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування у розмірі 12 701,76 грн., що визнається позивачем.
ОЦІНКА СУДУ.
Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що між учасниками спірних матеріальних правовідносин виникнуло декілька зобов'язань:
- договірне зобов'язання між страховиком ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та страхувальником ОСОБА_2 (потерпілою) - за Договором добровільного страхування № № 06/02-40К-106747;
- договірне зобов'язання між страховиком ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» та страхувальником ОСОБА_5 , за договором обов'язкового страхування згідно Полісу № АМ/3768877;
- деліктне зобов'язання між потерпілою ОСОБА_2 та відповідачем-1 ОСОБА_1 (заподіювачем шкоди) - із завдання шкоди внаслідок ДТП;
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР (надалі - Закон №85/96-ВР) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону № 85/96-ВР). Добровільним може бути, зокрема страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону № 85/96-ВР).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону № 85/96-ВР. До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV).
Договірні правовідносини, які виникли між страховиком ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та страхувальником ОСОБА_2 врегульовані, зокрема Законом № 85/96-ВР, а договірні правовідносини страховика ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.»та страхувальника ОСОБА_5 - Законом № 1961-IV.
Як встановлено п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону № 85/96-ВР при настанні страхового випадку страх овик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
З'ясовано, що на виконання Договору страхування № 06/02-40К-106747 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»виплатило потерпілій ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 22 209,36 грн. що дорівнює вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 та свідчить про виконання ним своїх зобов'язань за Договором добровільного страхування.
За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач-1 ОСОБА_1 , вина якої у вчиненні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_2 транспортний засіб, підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/1211/19 від 15.03.2019.
Враховуючи викладене вище, до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»в силу норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону № 85/96-ВР перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні (відповідача-1 ОСОБА_1 ), тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Однак, зважаючи на те, що у даній справі деліктні правовідносини, які первинно виникли між потерпілою ОСОБА_2 та відповідачем-1 ОСОБА_1 , нерозривно пов'язані із відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»перейшло право вимоги до відповідача-2 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», як страховика за договором обов'язкового страхування власників наземного транспортного засобу.
Так, згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого, є страховим випадком.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як було встановлено судом, у зв'язку із тим, що ні відповідач-2 ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.», ні відповідач-1 ОСОБА_1 не відшкодували позивачу у повному обсязі здійснені ним фактичні затрати на виплату потерпілій ОСОБА_2 страхового відшкодування, він звернувся до суду із позовом до відповідачів про солідарне відшкодування збитків у сумі 9 507,60 грн.
Аналізуючи наявність підстав для солідарного стягнення із відповідачів залишку вартості страхового відшкодування, сплаченого позивачем на користь потерпілої ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що такі не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне.
За загальним правилом, закріпленим у статті 541 ЦК України, у разі неподільності предмета зобов'язання виникає солідарний обов'язок.
Отож, особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 ст. 543 ЦК України).
Згідно із ст. 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів (процесуальна співучасть), якщо предметом спору є однорідні або спільні обов'язки, що виникнули із однієї підстави.
Однак, у даній ситуації зобов'язання відповідачів виникнули із різних підстав. Так, зобов'язання відповідача-1 перед позивачем є деліктним та виникнуло на підставі завдання шкоди. Натомість, зобов'язання відповідача-2 має договірний характер, оскільки страхове відшкодування повинно здійснюватися ним як страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Окрім цього, як зазначалося вище, норма ч. 1 ст. 541 ЦК України як основну умову виникнення солідарного обов'язку передбачає його неподільність, однак у даній категорії справ зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 є чітко розмежованими, що унеможливлює застосування цієї норми до спірних правовідносин.
Так, відповідач-2 сплачує на користь позивача страхове відшкодування, яке дорівнює вартості відновлювального ремонту, зменшуючи його на коефіцієнт фізичного зносу складників, які були замінені, у відповідності до ст. 29 Закону № 1961-IV.
Водночас, в силу принципу повного відшкодування збитків, який поширюється на деліктні правовідносини, обов'язок зі сплати коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу покладається на особу, яка заподіяла збитки - відповідача-1.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц та із п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 569/96/17, відповідно до якого законодавство України не передбачає такого солідарного обов'язку, на виконання якого страховик потерпілого заявив позовну вимогу до страхувальника, який заподіяв шкоду майну, та його страховика.
Втім, як зазначено у п. 50 цієї ж постанови, право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів процесуальний закон передбачав незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання. Тому можливим було пред'явлення позову до фізичної та юридичної осіб стосовно стягнення з них коштів, навіть якщо ці особи не були солідарними боржниками, якими їх вважав позивач. Крім того, спільний розгляд таких вимог не створив солідарного обов'язку для відповідачів.
Відтак, з огляду на вищевикладене та враховуючи те, що в силу ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України позивач має право на одержання виплаченого страхового відшкодування у сумі фактичних затрат, суд, на підставі наявних у матеріалах справи, повинен з'ясувати, хто із відповідачів та (або) у якому обсязі є відповідальним (відповідальними) за сплату на користь позивача решти страхового відшкодування у сумі 9 507,60 грн.
Як було з'ясовано судом, позивач звернувся до відповідача-2 із вимогою сплатити на його користь страхове відшкодування у сумі 22 209,36 грн., яку відповідач-2, покликаючись на відрахування коефіцієнту фізичного зносу, виконав частково у сумі 12 701,76 грн.
Згідно із ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а зменшує її на коефіцієнт фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Таким чином, законодавець у імперативній формі окреслив межі зобов'язання страховика за договором обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів, обмеживши його вартістю відновлювального ремонту, із вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, який підлягає ремонту.
Разом з цим, як встановлено ч. 2 ст. 1187 ЦК України майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ст. 1192 ЦК України особа, яка завдала шкоди майну, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, комплексний аналіз змісту ч. 2 ст. 1187 , ст. 1192, 1194 ЦК України та ст. 29 Закону № 1961-IV дає підстави для висновку про те, що законодавець чітко диференціював договірні зобов'язання страховика за договором обов'язкового страхування наземних транспортних засобів та межі майнової відповідальності особи, яка завдала шкоду. Так, страховик виплачує страхове відшкодування, яке дорівнює вартості відновлювального ремонту, зменшуючи його на коефіцієнт фізичного зносу складників, які були замінені. Водночас, в силу принципу повного відшкодування збитків, який поширюється на деліктні правовідносини, обов'язок зі сплати коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу покладається на особу, яка заподіяла збитки.
Зазначене вище узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 645/3746/16 про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці.
Однак, як вбачається із Розрахунку суми страхового відшкодування, складеного позивачем, у ньому не зазначено коефіцієнту зносу транспортного засобу.
В свою чергу, відповідач-2 у своєму листі вих. № 51-1679, застосовуючи коефіцієнт фізичного зносу 57%, не надав жодного доказу, який підтверджує, що такий відповідає дійсності. Зазначаючи, що застосований ним коефіцієнт був визначений експертною компанією на підставі п. 7.38 методики автотоварозначої експертизи, відповідач-2 цей висновок експерта не додає.
Як вбачається із відповіді позивача на адвокатський запит представника відповідача-1, відповідач-2 не надавав позивачу згаданий вище висновок експерта, яким визначено розмір страхового відшкодування власнику транспортного засобу Volkswagen GOLF, д. р. н. НОМЕР_1 із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Таким чином, матеріали справи не містять жодного доказу, який підтверджував би правильність розрахунків коефіцієнту фізичного зносу, а без його встановлення та застосування неможливо встановити обсяг відповідальності відповідачів.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17 Верховний Суд вказав, що кожна сторона зобов'язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такої обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів, здійснює їх оцінку.
Разом з цим, в силу тягаря доказування та з огляду на те, що солідарне стягнення грошових коштів у даному випадку є неможливим, саме позивач повинен був довести, яка сума підлягає стягненню із кожного із відповідачів, а для цього слід було розрахувати коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, із огляду на те, що підстави для солідарного стягнення завданих збитків із заподіювача шкоди та страховика за встановлених судом обставин відсутні, а встановити обсяг відповідальності кожного із відповідачів на підставі наявних у справі доказів неможливо, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом частин 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позову, прохання позивача стягнути із відповідачів на його користь судовий збір у сумі 2 481,00 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу інших судових витрат, то у відзиві на позовну заяву відповідач-1 просить понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. покласти на позивача.
Як встановлює ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача-1 надано наступні докази:
1)Договір про надання правової допомоги № 64/2022 від 01.06.2022, згідно із яким АО «ВЕСТЛЕКС» зобов'язується надавати правову допомогу, здійснюючи представництво інтересів Клієнта у цивільній справі № 464/801/22 про відшкодування збитків, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги.
2)Додаток №1 до зазначеного договору про надання правової допомоги від 01.06.2022, згідно із яким сторони домовилися, що за надання правової допомоги у суді першої інстанції Клієнт сплачує АО «ВЕСТЛЕКС» гонорар у розмірі 4 000,00 грн. за ведення справи у суді першої інстанції.
Відповідач-1 ОСОБА_1 оплатила АО «ВЕСТЛЕКС» погоджену вартість правової допомоги у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
Позивач просить у задоволенні вимоги про стягнення правничої допомоги відмовити з огляду на те, що представник відповідача-1, визначивши фіксований розмір гонорару, не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат часу по кожному виду робіт, необхідних для надання правової допомоги, що є необхідною умовою для стягнення витрат на правничу допомогу.
В свою чергу, представник відповідача-1 послався на правову позицію, висловлену у постанові КЦС ВС від 08.12.2021 року у справі № 444/2445/19, згідно із якою якщо винагорода адвоката за послуги згідно із договором про надання професійної правничої допомоги визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то така за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню із позивача, суд виходить із наступного.
Згідно з частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 3, 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд звертає увагу на те, що у постанові КЦС ВС від 08.12.2021 року у справі № 444/2445/19, на яку покликається представник відповідача-1, суд прийняв рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у твердому (фіксованому) розмірі, зокрема на підставі акту приймання-передачі із зазначення переліку наданих послуг (ознайомлення із матеріалами справи, їх вивчення, консультація клієнта, узгодження правової позиції, складення та підписання позовної заяви, заяви про застосування статті 5 ЦПК України та 16 ЦК України, участь у судових засіданнях).
Втім, представником відповідача-1 акту приймання-передачі наданих послуг до суду не подано, що унеможливлює підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката.
Щодо наведеного у Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги переліку наданих послуг, то такий складається із одного пункту - ведення справи у суді першої інстанції. Відсутність детального опису робіт чи наданих адвокатом послуг ускладнює процес перевірки співмірності витрат на професійну правничу допомогу.
На цьому акцентує увагу і Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, де вказано, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім цього, в постановах КЦС ВС від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи розмір витрат на оплату послуг адвоката, який становить 4 000,00 грн., на предмет їх відповідності критеріям, визначеним ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та критерію розумності їхнього розміру, суд звертає увагу його очевидну непропорційність у порівнянні із ціною позову, яка становить 9 507,60 грн., та на його невідповідність складності справи.
Зважаючи на все викладене вище, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, та враховуючи складність справи, витрачений адвокатом час, існуючі ринкові ціни адвокатських послуг, встановив, що розмір гонорару, визначений представником відповідача-1, є завищеним щодо позивача, а також необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, а тому загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із відповідача, становить 1 500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 6, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 22, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 1, 27 Закону України «Про страхування», керуючись статтями 4, 10, 12, 71, 72, 76, 77, 78, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
1.У задоволенні позовної заяви про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , Товариства із додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 9 507,60 грн. завданої шкоди та сплаченого судового збору у сумі 2481,00 грн. відмовити у повному обсязі.
2.Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 1 500,00 (тисячу п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
3.Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269).
Відповідач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач-2: Товариство із додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 6А; код ЄДРПОУ 32404600).
Повне судове рішення складено 15 липня 2022 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Головуючий Борачок М.В.