18.07.22 справа 133/579/22
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Голуб Наталії Євгенівни про скасування судового наказу від 15.06.2022 у справі № 133/579/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,-
13.07.2022 на адресу суду від адвоката Голуб Н.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про скасування судового наказу, в якій вона просить скасувати судовий наказ, виданий Козятинським міськрайонним судом Вінницької області 15.06.2022 у справі № 133/579/22 за заявою ТОВ «Енера Вінниця» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію з грудня 2021 року по 05 квітня 2022 року в сумі 15 000 гривень та стягнення судових витрат в сумі 248,10 грн., який ОСОБА_1 отримала 28.06.2022.
Свою заяву мотивувала тим, що 28.06.2022 вона отримала судовий наказ, винесений Козятинським міськрайонним судом Вінницької області 15.06.2022, даний наказ не визнає, а вимоги заявника вважає необґрунтованими в повному обсязі, що є безумовною підставою для його скасування з огляду на наступне: ТОВ «Енера Вінниця» обґрунтовує свої вимоги наявністю у неї заборгованості перед ним по оплаті за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № ВІ-756000 від 03.11.2021 за період з грудня 2021 року по 05 квітня 2022 року включно і такий борг зафіксовано станом на 05.04.2022. Із заявою про видачу судового наказу ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» звернулось до суду 06.04.2022. Судовий наказ винесено 15.06.2022, однак на день постановлення даного судового наказу 15.06.2022 ніякого боргу перед заявником у неї не було, а за період з 24.01.2022 по 19.04.2022 нею було сплачено на рахунок заявника, відповідно до договору № ВІ-756000, 17731, 26 грн., що підтверджується випискою з її особистого кабінету - фізичної особи ОСОБА_1 як споживача за договором № ВІ-756000, та платіжними дорученнями на загальну суму 17 731,26 грн., а саме: платіжні доручення № 21 від 24.01.2022 на суму 2731, 26 грн.; № 53 від 07.04.2022 на суму 4000, 00 грн., № 56 від 19.04.2022 р. на суму 11000, 00 грн. Таким чином, бездіяльність з боку заявника - постачальника активної електричної енергії щодо ведення обліку розрахунків споживачів та неповідомлення суду про відсутність боргу, який заявник просив суд стягнути з неї у даній справі та невідкликання заявником такої заяви стало наслідком постановлення судом судового наказу про стягнення заборгованості, якої не існує, відповідно, такий судовий наказ не підлягає виконанню і має бути скасований.
Крім того заявник просить вирішити питання про розподіл судових витрат боржника ОСОБА_1 , які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн., яка адвокату оплачена фактично, та сплаченого судового збору в сумі 124, 05 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Клопотання про поворот виконання судового наказу не заявлено.
Форма та зміст заяви про скасування судового наказу відповідає вимогам, викладеним у ст.170 ЦПК України.
Заяву подано в межах строку, встановленого ч.1 ст.170 ЦПК України, а отже питання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу на розгляд не ставиться.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.
Перевіривши матеріали справи та заяву про скасування судового наказу, вважаю, що підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні, заява про скасування судового наказу є обґрунтованою, а тому судовий наказ підлягає скасуванню.
Отже, суд дійшов висновку про скасування судового наказу від 15.06.2022.
В частині стягнення судових витрат суд зазначає таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
До заяви додано доказ сплати судового збору у розмірі 124,05 грн., що підтверджується квитанцією від 11.07.2022, а також докази оплати ОСОБА_1 послуг адвоката у сумі 6000,00 грн., що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 9 від 11.07.2022, Договором про надання правової допомоги від 07.07.2022, Додатком до Договору про надання правової допомоги від 07.07.2022 та Свідоцтвом про право ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю.
За змістом положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
ТОВ «Енера Вінниця» звернувся до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч. 2 ст. 42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.
При цьому суд вважає, що заявником не доведено співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи про скасування судового наказу.
Таким чином суддя вважає, що у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід також відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред'явлення ним позову до боржника.
При цьому, з огляду на приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 2 ст. 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.
Отже боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.
При цьому, суд наголошує, що ч. 2 ст. 164 ЦПК України визначає, що в разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст.42, 133, 137, 141, 160, 164,170,171 ЦПК України, суддя,-
Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Голуб Наталії Євгенівни про скасування судового наказу від 15.06.2022 у справі № 133/579/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію задоволити частково.
Судовий наказ від 15.06.2022 у справі № 133/579/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 15 000 гривень за період з грудня 2021 року по 05 квітня 2022 року та стягнення 248,10 грн,. судових витрат скасувати.
У стягненні на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. та судового збору в сумі 124,05 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» відмовити.
Роз'яснити стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, з додержанням загальних правил щодо пред'явлення цивільного позову, визначеному ЦПК України.
Внесена сума судового збору стягувачу не повертається, а у разі пред'явлення ним позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копії ухвали направити сторонам.
Ухвала в частині визначення судових витрат може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 18.07.2022