"13" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/829/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Лінник І.А. розглянувши справу №916/829/22
за позовом Приватного підприємства “АВТОДЕН” (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689)
до відповідача Товариства з обмеженню відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд. 1, код ЄДРПОУ 44033208)
про стягнення
Представники:
від позивача: Яцишин О.Й. за ордером; (поза межами суду)
від відповідача: Рогозний І.М. за ордером.
Приватне підприємство “АВТОДЕН” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженню відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” про стягнення заборгованості, яка складається з основного боргу в сумі 19 627,80грн., пені в розмірі 546,47грн., 3% річних в сумі 81,95грн., інфляційних витрат в розмірі 391,48грн., Крім того просить суд стягнути витарти на професійну правничу допомогу в сумі 21 000грн. та поштові витрати за даним позовом в розмірі 30грн.
Ухвалою від 17.05.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного підприємства “АВТОДЕН” було залишено без руху.
27.05.2022р. до господарського суду надійшла заява (вх. №3203/22) від Приватного підприємства “АВТОДЕН” про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2022р. провадження по справі №916/829/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
07.06.2022р. за вх. №9914/22 до суду від позивача надійшла заява про зменшення та збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути за відповідача заборгованість яка складається з пені в розмірі 761,57грн., 3% річних в сумі 114,22грн., інфляційних витрат в розмірі 391,48грн.. Крім того просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 000грн. та поштові витрати за даним позовом в розмірі 30грн.
15.06.2022р. за вх. №10503/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставним в зв'язку з чим в задавлені позову просить суд відмовити. При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на наявність форм-мажорних обставин, що відповідно до пункту 11.1 договору звільняє його від відповідальності за неналежне його виконання.
Також 30.06.2022р. за вх. №11893/22 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.02.2021 р. між Приватним підприємством “АВТОДЕН” (Постачальник) та Товариством з обмеженню відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” (Покупець) було укладено договір поставки № 4756, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, виготовляти та передавати у власність Покупцеві продукцію під знаком для товарів та послуг « 0,01 Зберігаючи Кожну Копійку!» та/або «Пані Цінна» та/або «MULTICO ODESSA» (Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймати та оплачувати Товар.
Мінімальна партія Товару, яку за чинним Договором Покупець зобов'язується купувати, а Постачальник - виробляти та поставляти Покупцю, складає у грошовому вираженні _____ грн. Сторони протягом дії Договору можуть коригувати розмір мінімальної партії Товару та/або визначити її у будь-яких прийнятних одиницях виміру шляхом підписання додаткових угод до Договору (пункт 3.1 останнього).
Сторони шляхом підписання додаткових угод до Договору можуть передбачати спільне планування обсягів виробництва та поставки Товару, показники якого залежать від обсягів подальшого продажу Товару Покупцем або від виробничих потужностей Постачальника й наявності необхідної кількості сировини для виробництва зазначеного у Договору Товару (пункт 3.2 Договору).
Кількісні характеристики Товару визначаються Сторонами на кожну його партію відповідно до статі 6 Договору «Умови поставки і передачі товару» (пункт 3.3 договору).
Поставка Товару здійснюється у відповідності із цінами, які узгоджуються Сторонами на кожну окрему поставку і відображаються в накладних на передачу Товару. Зміна ціни на вже замовлений Товар не припускається. Якщо все ж таки Товар був переданий Покупцю за неузгодженими й зміненими в односторонньому порядку цінами, що відобразилися в накладних на поставку Товару, Покупець залишає за собою право купувати та реалізувати в своїх магазинах вказаний Товар за раніше узгодженими цінами. (пункт 5.1 Договору).
У ціну Товару включаються: фактична вартість Товару, податок на додану вартість (ПДВ), витрати по фасуванню, упаковці та транспортуванню Товару до складу (магазину) Покупця (пункт 5.2 Договору).
Товар, що поставляється Покупцю за даним Договором, підлягає оплаті на наступних умовах (вибрати і заповнити варіант(и)): дивись протокол.
Оплата за Товар, що постачається за Договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 5.6 Договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що Покупець заздалегідь погоджує з Постачальником об'єм і термін виробництва Товару. Після вказаного узгодження Покупець замовляє виробництво необхідної партії Товару, яка відповідно до п.3.1 Договору не може бути нижче за мінімальну, а Постачальник після отримання такого замовлення від Покупця здійснює виробництво Товару та заходи щодо його відвантаження та поставки.
Передача Товару здійснюється на підставі накладних. Покупець може письмово сповістити Постачальника про зразки печатки (штампу), яким матеріально відповідальна особа, що приймає Товар, буде завірятиме свій підпис на супровідних документах (пункт 6.4 Договору).
Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту фактичної передачі Товару. Датою поставки Товару вважається дата підписання накладної (пункт 6.7 Договору).
За невиконання або неналежне виконання цього Договору. Сторони несуть відповідальність відповідно до умов чинного законодавства України (пункт 10.1 Договору).
У разі порушення термінів оплати Товару Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язання в натурі (пункт 10.5 Договору).
До Договору складено протокол узгодження розбіжностей (Протокол), відповідно до якого викладено певні пункти Договору в узгодженій редакції.
Мінімальна партія Товару, яку за чинним Договором Покупець зобов'язується купувати, а Постачальник - виробляти та поставляти Покупцю, складає у штучному (одиничному) вираженні 2000 (дві тисячі) штук (одиниць) на місяць. Сторони протягом дії Договору можуть коригувати розмір мінімальної партії Товару та/або визначати її у будь-яких прийнятних одиницях виміру шляхом підписання додаткових угод до Договору (пункт 3.1 Договору в узгодженій Протоколом редакції).
Товар, що поставляється Покупцю за даним Договором, підлягає оплаті протягом 40 (Сорока) календарних днів з моменту (дати) прийняття Товару Покупцем. Оплата за Товар, що постачається за Договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений в даному Договорі (пункт 5.6 Договору в узгодженій Протоколом редакції).
У разі порушення термінів оплати Товару Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язання в натурі (пункт 10.5 Договору в узгодженій Протоколом редакції).
Як вказує позивач, 11.01.2022, 24.01.2022, 09.02.2022, 21.02.2022 ним відповідно до умов Договору здійснено поставку та передано у власність відповідача товар за видатковими накладними № 14, № 40, № 75, № 101 на загальну суму 19 627 грн. 80 коп., а саме: за видатковою накладною № 14 від 11.01.2022 - на суму 3 802, 80 грн.; за видатковою накладною № 40 від 24.01.2022 - на суму 4 896, 60 грн.; за видатковою накладною № 75 від 09.02.2022 - на суму 4 051, 80 грн.; за видатковою накладною № 101 від 21.02.2022 - на суму 6 876, 60 грн.
Проте відповідач свого обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 19 627,80грн.
Позивач зазначає, що 24.04.2022 р. ним було направлено на адресу відповідача вимогу № 22/04-3 від 22.04.2022р. про погашення заборгованості за Договором у сумі 19 627,80 грн, в якій пропонував погасити відповідну заборгованість, протягом 7 днів з дати отримання вимоги. При цьому зазначав, що у випадку не здійснення оплати буде змушений звернутись з позовом до суду. Проте відповідна вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору щодо належної оплати вартості отриманого товару, позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 761,57грн., 3% річних в сумі 114,22грн. та інфляційні витрати в розмірі 391,48грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №4756 від 01.02.2021р. стало підставою для звернення Приватного підприємства “АВТОДЕН” до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2021 р. між Приватним підприємством “АВТОДЕН” (Постачальник) та Товариством з обмеженню відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” (Покупець) було укладено договір поставки № 4756, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, виготовляти та передавати у власність Покупцеві продукцію під знаком для товарів та послуг « 0,01 Зберігаючи Кожну Копійку!» та/або «Пані Цінна» та/або «MULTICO ODESSA» (Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймати та оплачувати Товар.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Товар, що поставляється Покупцю за даним Договором, підлягає оплаті протягом 40 (Сорока) календарних днів з моменту (дати) прийняття Товару Покупцем. Оплата за Товар, що постачається за Договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений в даному Договорі (пункт 5.6 Договору в узгодженій Протоколом редакції).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 627,80грн., що підтверджується видатковою накладною № 14 від 11.01.2022 - на суму 3 802, 80 грн. (кінцевим 40 денним строком оплати відповідно до п. 5.6. Договору з врахуванням припадаючого вихідного дня є дата -21.02.2022); видатковою накладною № 40 від 24.01.2022 - на суму 4 896, 60 грн. (кінцевим 40 денним строком оплати відповідно до п. 5.6. Договору є дата -04.03.2022); видатковою накладною № 75 від 09.02.2022 - на суму 4 051, 80 грн. (кінцевим 40 денним строком оплати відповідно до п. 5.6. Договору з врахуванням припадаючого вихідного дня є дата -21.03.2022); видатковою накладною № 101 від 21.02.2022 - на суму 6 876, 60 грн. (кінцевим 40 денним строком оплати відповідно до п. 5.6. Договору є дата - 01.04.2022).
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).
В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 19 627,80грн.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, під час розгляду справи в суді судом встановлено, що відповідачем сума основного боргу яка позивачем зазначена в позовній заяві сплачена в повному обсязі, що мало наслідком подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог в цій частині.
В той же час, за результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №4756 від 01.02.2021р., а саме не своєчасно оплатив вартість отриманого товару, що зумовило нарахування останнім пені в загальному розмірі в сумі 761,57грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
У разі порушення термінів оплати Товару Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язання в натурі (пункт 10.5 Договору в узгодженій Протоколом редакції).
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені становить 761,57 грн., суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог в названій частині у повному обсязі.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 114,22грн. та інфляційних витрат в сумі 391,48грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженню відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” трьох відсотків річних в розмірі 114,22грн. та інфляційних нарахувань в сумі 391,48грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Так, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на п.11.1 договору, згідно якого сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим Договором порядку (пункт 11.1 Договору).
Військова агресія проти України є загально відомим явищем і доведенню не підлягає. Тому настання форс-мажорної обставини - війни, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені, інфляційних втрат.
Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Так, пунктом 11.2 договору, передбачено, що під форс-мажорними обставинами у цьому Договорі розуміються випадок, непереборна сила.
Під непереборною силою у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо Сторін характеру, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню (пункт 11.2.1 Договору).
Під випадком у цьому Договорі розуміються будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою за цим Договором і які безпосередньо не обумовлені діями Сторін та не пов'язані із ними причинним зв'язком, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути). Не вважаються випадком недодержання своїх обов'язків контрагентом тієї Сторони, що порушила цей Договір, відсутність у Сторони, що порушила Договір, необхідних коштів (пункт 11.2.2 Договору).
Разом з тим, пунктом 11.4 договору встановлено, що сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод повідомній іншу Сторону про наявність форс- мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору.
Проте як встановлено судом та не заперечується відповідачем, з відповідним повідомлення в порушення вимог п.11.4 договору, останній до позивача не звертався.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “АВТОДЕН” є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Щодо розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.
Згідно з орієнтовним розрахунком судових витрат, судові витрати Приватного підприємства “АВТОДЕН” складаються із:
- судового збору в розмірі 2 481грн., який сплачено за подання до суду позовної заяви, згідно платіжного доручення № 2674 від 06.05.2022р.;
- витрат на правову допомогу у розмірі 21 000 грн.
- поштові витрати за позов в сумі 30грн.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч.ч. 2, 3, 4 ст.126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2022 р. між ПП "АВТОДЕН" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "АНТАРЕС" укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до розділу 1 якого Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати правову (правничу) допомогу Клієнту із стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” (код ЄДРПОУ 44033208) за договором № 4756 від 01.02.2017 р. на умовах і в порядку, які визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Адвокатське об'єднання, в особі Адвоката, відповідно до узгоджених Сторонами доручень: вивчає (аналізує), надані Клієнтом документи; надає Клієнту усні консультації та роз'яснення з питань спору та спільно з Клієнтом визначає правову позицію; складає проект позовної заяви, здійснює необхідні розрахунки та формує пакети документів для подання позову до суду; представляє Клієнта в господарському суді першої, апеляційної, касаційної інстанції, з усіма правами, які надано законом позивачу, стягувачу, скаржнику; за необхідності, представляє інтереси Клієнта перед всіма юридичними і фізичними особами та в усіх державних органах та органах місцевого самоврядування, в тому числі, але не виключно, в Казначейській службі України, в державній виконавчій службі, у приватного виконавця та в Державній фіскальній службі України, з правом подавати заяви, клопотання, пояснення та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Клієнта; за необхідності, з власної ініціативи, звертається з адвокатськими запитами, у відповідності до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (пункт 1.2 Договору від 02.05.2022 р.).
Розмір гонорару Адвокатського об'єднання за цим Договором та порядок його сплати вказуються у додатковій угоді до цього Договору, який є невід'ємною його частиною. При цьому, якщо нарахування та оплата гонорару за виконання доручень за цим Договором не передбачається, то відповідний додаток Сторонами не складається.
Розмір гонорару Адвокатського об'єднання за виконання доручень за цим Договором та порядок його сплати можуть бути також зазначені у додатковій угоді до цього Договору (пункт 3.1 Договору від 02.05.2022 р.).
За цим Договором Клієнт та/або особа, яка уклала Договір в інтересах Клієнта, оплачує витрати (наприклад, оплата проїзду Адвоката до іншого населеного пункту та назад; оплата копіювальних та інших друкарських робіт; поштові витрати; переклад та/або нотаріальне посвідчення документів; сплата необхідних, для виконання доручення, платежів на користь третіх осіб; оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Адвокатом/Адвокатським об'єднанням, судовий збір і т.д.), пов'язані з виконанням доручення (фактичні витрати). Фактичні витрати оплачуються безпосередньо самим Клієнтом. Якщо фактичні витрати були здійснені Адвокатським об'єднанням, то Клієнт, на протязі 3 робочих днів з дня їх пред'явлення, відшкодовує такі витрати Адвокатському об'єднанню (пункт 4.1 Договору).
02.05.2022 р. ПП "АВТОДЕН" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "АНТАРЕС" укладено додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до пункту 1 якої - відповідно до п. 3.1. Договору Клієнт зобов'язується сплатити на користь Адвокатського об'єднання гонорар, розмір якого визначається шляхом множення фактичної кількості годин, витрачених Адвокатом на надання правової (правничої) допомоги за Договором, на вартість 1 (однієї) години роботи Адвокатського об'єднання, в особі Адвоката, яка становить 3 000 (три тисячі) грн 00 коп., які включають консультацію, час вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, час аналізу судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів Клієнта, час на підготовку позовної заяви з формуванням пакету документів та розрахунками, час участі Адвоката у судових засіданнях, час ознайомлення Адвоката з матеріалами справи, час підготування Адвокатом відзивів, заперечень, заяв, уточнень (доповнень), час отримання Адвокатом документів, час Адвоката на здійснення поштового відправлення, час проїзду Адвоката до господарського суду та інші процесуальні дії пов'язані із належним виконанням Договору в рамках розгляду справи у господарському суді.
Кількість годин, витрачених Адвокатським об'єднанням (Адвокатом) на надання правничої допомоги за Договором, зазначається у акті/актах приймання - передачі наданих послуг. Такий акт/акти складається сторонами по мірі фактичного надання Адвокатським об'єднанням відповідного виду/видів правничої допомоги (послуг) (пункт 2 Додаткової угоди № 1).
Сплата Клієнтом гонорару Адвокатському об'єднанню за даною Додатковою угодою здійснюється на банківській рахунок Адвокатського об'єднання протягом 10 (десяти) днів з моменту вступу рішення суду в законну силу (пункт 3 Додаткової угоди № 1).
Відповідно до підписаного 05.05.2022 р. між ПП "АВТОДЕН" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "АНТАРЕС" акту № 1 приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги, виконавцем надано, а замовником прийнято наступні послуги з надання правової допомоги за договором у сумі 21 000 грн, з яких: 3000,00 грн за вивчення (аналізування) наданих клієнтом документів протягом 1 години; 1500,00 грн за надання клієнту усних консультацій та роз'яснення з питань спору та спільно з клієнтом вивчення правової позиції протягом 0,5 години; 16 500 грн за підготовлення позовної заяви, здійснення необхідних розрахунків та формування пакетів документів для подання позову до суду протягом 5,5 годин.
Крім того Адвокатським об'єднанням "АНТАРЕС" виставлено ПП "АВТОДЕН" рахунок на суму 21 000 грн.
Також, відповідно до підписаного 03.06.2022 р. між ПП "АВТОДЕН" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "АНТАРЕС" акту № 2 приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги, виконавцем надано, а замовником прийнято наступні послуги з надання правової допомоги за договором у сумі 6000,00 грн, з яких 6000,00 грн за підготовку заяву про зменшення та збільшення позовних вимог та формування пакету документів для подання до суду і відповідачу протягом 2 годин.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Так, Товариством з обмеженню відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” було подано до господарського суду клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, яке обґрунтовано тим, що сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №916/829/22, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України, заява № 19336/04, п. 269; рішення у справі “Гімайдуліна і інші проти України” від 10.12.2009 р., рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Слід зазначити, що кожна справа має свою специфіку, а тому, враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних адвокатським об'єднанням послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в актах виконаних робіт/наданих послуг.
Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Так, господарський суд, дослідивши та проаналізувавши зміст договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2022 р., додаткової угоди №1 від 02.05.2022 р. до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.03.2021 р., акти приймання-передачі послуг, оцінюючи обґрунтованість заяви Приватного підприємства «АВТОДЕН» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 грн., заперечення ТОВ “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” в контексті положення пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи, нерозумною та несправедливою, а також завищеною, виходячи з того, що позивачем в позові заявлено про стягнення з ТОВ “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” 20 647,70грн. з яких 19 627,80грн сума основного боргу, а витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000 грн.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 5000 грн., що може вважатись розумним і співмірним у заявленому спорі.
Крім того, керуючись положеннями пункту 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача поштових витрат у сумі 30 грн. 00 коп., оскільки останні пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного підприємства “АВТОДЕН” (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689) до Товариства з обмеженню відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд. 1, код ЄДРПОУ 44033208) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженню відповідальністю “МОДЕРН-РІТЕЙЛ” (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд. 1, код ЄДРПОУ 44033208) на користь Приватного підприємства “АВТОДЕН” (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської, 5/47, код ЄДРПОУ 35394689) пеню в сумі 761 (сімсот шістдесят одна)грн.57коп., 3% річних в сумі 114 (сто чотирнадцять)грн. 22коп., інфляційні витрати в розмірі 391 (триста дев'яносто одна)грн. 48коп., судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн., поштові витрати за даним позовом 30 (тридцять)грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 липня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна