"18" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/863/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши справу № 916/863/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" /ЄДРПОУ 38039872, юридична адреса - 03187, м. Київ, просп. Ак. Глушкова, 40, оф. 315, поштова адреса - 03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, оф. 23, e-mail: niko-tais@ukr.net, siti-taims@ukr.net/
до відповідача: Тінкована Дмитра Сергійовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1
про стягнення 49 020,51 грн
17.05.2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 898/22/ до Тінкована Дмитра Сергійовича про стягнення заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2 та ТК170511/3 від 17.05.2021 року, угоди № 01-04/14-1 та № 01-04/14-2 про зміну кредитора у зобов'язанні від 01.04.2014 року у розмірі 49 020,51 грн, з яких: 11 343,06 грн - 3 % річних та 37 677,45 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2 та ТК170511/3 від 17.05.2021 року, угоди № 01-04/14-1 та № 01-04/14-2 про зміну кредитора у зобов'язанні від 01.04.2014 року.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 6, 11, 266, 509-514, 525, 599, 610, 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.
У позовній заяві позивач просить справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Також до позовної заяви позивач додав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 8197/22 від 17.05.2022 року/.
Ухвалою суду від 19.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/863/22; поставлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.05.2022 року направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65015, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 43, с/гурт), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
02.06.2022 року на адресу Господарського суду Одеської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "адресат відсутній за вказаною адресою", з ухвалою суду про відкриття провадження.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2022 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77149192), а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/863/22, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, 17 травня 2011 року між ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та ФОП Тінкован Дмитро Сергійович, був укладений Договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 та №ТК170511/3, згідно пункту 1.1. розділу 1 якого у строки, зумовлені договором «Постачальник» зобов'язується поставити та передати у власність «Покупця» насіннєвий матеріал та хімічні засоби рослин, а «Покупець» зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користуванням товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).
У відповідності до пункту 2.1 розділу договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату укладення договору.
Згідно пункту 2.3 розділу 2 договору вартість договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користуванням товарним кредитом.
Згідно пунктів 6.1. 6.2 розділу 6 договору відповідно Покупець зобов'язується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях; оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою платежу є даний договір.
У відповідності до пункту 6.3 договору всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе Покупець. Товар вважається оплаченим Покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок Постачальника.
У підпункті 7.1.1 пункту 7.1 розділу 7 договору також передбачено, що Покупець зобов'язується оплатити товар та сплатити проценти за користування товарним кредитом у порядку, згідно з договором, та у строки та в розмірах, згідно із Специфікаціями.
Згідно пункту 9.1 розділу 9 даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє Покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними ним.
Відповідно до даних пунктів Договору, специфікацій до нього та видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, Відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 55 336,66 грн, що підтверджується наступними документами:
- видатковою накладною №А-00004138 від 17 травня 2011 року на суму 20 850,00 грн;
- видатковою накладною №А-00004139 від 17 травня 2011 року на суму 34 486,66 грн.
ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» виконало свої обов'язки у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від ФОП Тінкован Дмитро Сергійович на адресу ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» не надходило.
Відповідно до специфікацій до даного договору, передбачено кінцевий термін оплати вартості отриманого товару - до 01 жовтня 2011 року.
ФОП Тінкован Дмитро Сергійович у порушенні норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконала взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені Договором.
Заборгованість ФОП Тінкован Дмитро Сергійович перед ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 та №ТК170511/3 від 17 травня 2011 року становить 55 336, 66 грн.
Вказане вище підтверджується, в розумінні ч. 4 ст. 74 ГПК України, рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/1480/14 від 27 червня 2014 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №911/1480/14 від 02 листопада 2016 року та Постановою Вищого господарського суду України у справі №911/1480/14 від 01 березня 2017 року.
01 вересня 2014 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ФОП Тінкован Дмитро Сергійович суми нарахованого розміру заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) розрахованої станом на01.09.2014 року за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК300410/3 від 30 квітня 2010 оку, Угоди №01-04/14-1 та №01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 01 квітня 2014 року.
Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 04 грудня 2014 року, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» задоволено та відповідно стягнуто із Фізичної особи - підприємця Тінкована Дмитра Сергійовича на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 34 573,56 грн заборгованості на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 та №ТК170511/3 від 17 травня 2011 року, Угоди №01-04/14-1 та №01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 01 квітня 2014 року.
08 лютого 2018 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» звернулося до Київського районного суду міста Одеси із позовною заявою про стягнення із Тінкован Дмитра Сергійовича суми нарахованого розміру 3% річних та інфляційних втрат за період із 02.10.2011р. по 08.02.2018р, розрахованих на суму боргу 55 336,66 грн, згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 та №ТК170511/3 від 17 травня 2011 року, Угоди №01-04/14-1 та №01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 01 квітня 2014 року.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року задоволено позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» у повному обсязі.
Відповідно до постанови Котовського МР ВДВС ГТУЮ у Одеській області від 09 червня 2016 року відкрито виконавче провадження №51433812 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/1480/14 від 14 липня 2014 року про стягнення із ФОП Тінкована Дмитра Сергійовича на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» 55 637,16 гри, заборгованості.
Відповідно до Постанови Подільського МРВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (місто Одеса) від 13 січня 2020 року прийнято до примусового виконання виконавче провадження №51433812 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/1480/14 від 14 липня 2014 року.
З відомостей, що містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що на сьогодні наказ Господарського суду Київської області у справі №911/1480/14 від 14 липня 2014 року не виконаний.
Таким чином відповідно до рішення Господарського суду Київської області у справі №911/1480/14 від 27 червня 2014 року та Господарського суду Київської області у справі №911/4107/14 від 04 грудня 2014 року заборгованість відповідача становить 89 910,22 грн /55 336, 66 грн + 34 573,56 грн/.
01 квітня 2014 року між ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено Угоду №01-04/14-1 та №01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).
Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ") відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО- ТАЙС») право вимоги виконання ФОП Тінкованом Дмитром Сергійовичем зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці, 3%-річних, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу, набутих ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 та №ТК170511/3 від 17 травня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФОП Тінкован Дмитро Сергійович грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 та №ТК170511/3 від 17 травня 2011 року.
Відповідно до умов Угод, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці, 3%-річних, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2та№ТК1705П/3 від 17 травня 2011 року (пункт 1.2. Угоди).
На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" було передано Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФОП Тінкован Дмитро Сергійович обумовленого зобов'язання.
У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" повідомленням від
01.04.2014 року про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ФОП Тінкован Дмитро Сергійович про зазначені вище обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 ч. 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
Згідно ч. 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Приписами статті 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, (стаття 515 ЦК України).
У ч.1 ст. 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Таким чином, у ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, відсотків за користування товарним кредитом, 3%-річних та інфляційних втрат за період існування боргу.
Отож, враховуючи те, що заборгованість на сьогодні не погашена, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, господарський суд приходить до висновку, що позивач є належним та законним кредитором відповідача щодо отримання нарахування 3%-річних та інфляційних втрат за весь час існування непогашеного розміру боргу, за виключенням того періоду, за котрий вже було стягнуто у судовому порядку відповідні суми нарахувань.
Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів у розмірі 49 020,51 грн, з яких: 11 343,06 грн - 3 % річних за період з 02.11.2010 року по 27.09.2020 року; та 37 677,45 грн - інфляційні втрати за період з січня 2014 року по березень 2022 року. Вказані грошові кошти нараховані у зв'язку простроченням виконання грошового зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2 та ТК170511/3 від 17.05.2021 року, угоди № 01-04/14-1 та № 01-04/14-2 про зміну кредитора у зобов'язанні від 01.04.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного СУДУ України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14. від 26.04.2017 у справі №918/329/16 та у Постанові Верховного суду від 06.07.2018 у справі №910/10825/17.
В статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція наведена в п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, відповідно до якого 3 % річних за період з 02.11.2010 року по 27.09.2020 року становить 11 343,06 грн, інфляційні втрати за період з січня 2014 року по березень 2022 року становлять 37 677,45 грн. Судом встановлено правильність здійсненого розрахунку.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи, що угода про заміну кредитора у зобов'язанні № 01-04/14-1 від 01.04.2014 року укладена між ТОВ «Корпорація Агросинтез» і позивачем, та яка є підставою позовних вимог останнього, не визнана недійсною судом, тобто відповідно до вимог ч.1 ст.204 ЦК України є правомірною, а також з того, що відповідачем не надано до суду жодних заперечень проти позовних вимог позивача, як нового кредитора згідно угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС". У зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що вбачається із платіжного доручення № 405 від 13.05.2022 року.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 123, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Тінкована Дмитра Сергійовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" /ЄДРПОУ 38039872, юридична адреса - 03187, м. Київ, просп. Ак. Глушкова, 40, оф. 315, поштова адреса - 03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, оф. 23, e-mail: niko-tais@ukr.net, siti-taims@ukr.net/ грошові кошти за у розмірі 49 020,51 грн /сорок дев'ять тисяч двадцять гривень 51 копійок/, з яких: 11 343,06 грн - 3 % річних та 37 677,45 грн - інфляційні втрати.
3. Стягнути з Тінкована Дмитра Сергійовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" /ЄДРПОУ 38039872, юридична адреса - 03187, м. Київ, просп. Ак. Глушкова, 40, оф. 315, поштова адреса - 03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, оф. 23, e-mail: niko-tais@ukr.net, siti-taims@ukr.net/ судовий збір у розмірі 2 481,00 грн /дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 липня 2022 р.
Суддя Н.Д. Петренко