ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2022Справа № 910/1665/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В. розглянувши справу за первісним позовом Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вулиця Теплична, будинок 27-С) до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40) про стягнення 17017,83 грн та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40) до Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вулиця Теплична, будинок 27-С) про визнання договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , недійсним,
За участю представників сторін:
від позивача (відповідач за зустрічним позовом): не прибув;
від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Чурсін О.В.
04.02.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про стягнення 17017,83 грн., та була передана 07.02.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив своєчасної виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 8528,62 грн, 3% річних у розмірі 2750,64 грн та пеню у розмірі 5738,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року по справі № 910/9454/21, яке залишено в силі судом апеляційної інстанції позов Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» суму страхового відшкодування у розмірі 85 155,71 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Відповідач на підставі платіжного доручення №22704 від 19.01.2022 року здійснив на користь позивача погашення страхового відшкодування у розмірі 85 155,71 грн.
Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань, а саме не сплатив суму страхового відшкодування позивачу у строк встановлений договором добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8528,62 грн, 3% річних у розмірі 2750,64 грн та пені у розмірі 5738,57 грн.
Враховуючи, що суддя Демидов В.О. у період з 07.02.2022 по 11.02.2022 перебував на лікарняному та згідно наказу Господарського суду міста Києва, суддя Демидов В.О. з 14.02.2022 по 18.02.2022 перебував на обов'язковому навчанні у Національній школі суддів України.
Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 було повторно встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення №0105491854975 з офіційного сайт «Укрпошта», ухвала про відкриття провадження у справі від 21.02.2022 була отримана відповідачем - 02.05.2022.
17.05.2022 засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , недійсним та 18.05.2022 передана судді Демидову В.О. відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
Відповідно до заявлених зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом просить суд Договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 р. в частині страхування транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 визнати недійсним.
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані зокрема тим, що відповідно до п. 8.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) затверджених Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" 31.03.2009
договір страхування укладається на підставі письмової Заяви Страхувальника на страхування ТЗ. При заповненні бланку Заяви Страхувальник зобов'язаний відповісти на всі запитання, зазначені в Заяві. Розмір страхового платежу визначається на підставі інформації зазначеної в Заяві. Заповнення Заяви не зобов'язує Страхувальника та Страховика укладати Договір страхування. Не допускається укладання Договору страхування на підставі усної заяви. Обов'язковою умовою є огляд Страховиком ТЗ. В разі, якщо окремі умови Договору страхування не узгоджуються із положеннями цих Правил - застосовуються умови, визначені сторонами Договору страхування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до спільного розгляду з первісним позовом. Підготовче засідання призначено на 09.06.22 о 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 закрито підготовче провадження у справі № 910/1665/22 та призначено справу до розгляду по суті на 14.07.22 о 10:40 год.
10.06.2022 від відповідач за зустрічним позовом подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених в останньому.
У судове засідання 14.07.2022 представник позивача за первісним позовом не прибув, повідомлявся належним чином, до початку судового засідання від останнього через електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, однак вказане клопотання не скріплені власним електронним цифровим підписом заявника, з огляду на що вони є такими, що не підписане уповноваженою особою, а відтак суд не може приймати її до розгляду.
Представник відповідача за первісним позовом прибув, надав свої пояснення.
В судовому засіданні 17.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
16.07.2019 між Приватним підприємством "Транс Логістик" (страхувальник, позивач за первісним позовом) та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик, відповідач за первісним позовом) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 (з протоколом розбіжностей до нього), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням, визначеним у ч. 1 договору наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням.
Сторони погодили у розділі 8, що договір укладається на строк, визначений у частині І договору: 18.07.2019 - 17.07.2020. Період страхування - частина строку, протягом якого діє договір. Договір набирає чинності з моменту, вказаного як початок строку дії договору, але не раніше 00 год. 00 хв. дня наступного за днем надходження страхового платежу (першого платежу) в повному розмірі на поточний рахунок або в касу страховика чи його представника або через інші платіжні системи, дозволені законодавством України і які запроваджені у страховика, якщо інше не погоджено письмово сторонами.
Відповідно до ч.1 договору застрахованими є транспортні засоби, зазначені у додатку до цього договору.
Одним із страхових випадків, передбачених договором вважається пошкодження ТЗ у ДТП - події, яка сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди, чи завдані матеріальні збитки.
Виключення із страхових випадків і обмеження страхування сторони передбачили у розділі 6 договору з урахуванням протоколу розбіжностей, який є додатком № 2 до договору. Зокрема, страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень ТЗ, які мали місце в момент укладення цього договору та були зазначені в Акті огляду, а також тих пошкоджень, за якими було виплачене страхове відшкодування або відмовлено у виплаті, та на дату настання страхового випадку такі пошкодження не були усунені і факт усунення пошкоджень не був зафіксований в Акті огляду ТЗ (п. 6.3.1 договору).
Права та обов'язки сторін визначено розділом 11 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей): права страхувальника визначені у підпунктах п. 11.1, його обов'язки - у підпунктах п. 11.2; права страховика визначені у підпунктах п. 11.3, обов'язки страховика - у підпунктах п. 11.4.
Зокрема, страхувальник зобов'язаний при укладенні цього договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну умов експлуатації, зберігання і т.ін., що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо ТЗ, не пізніше 3 робочих днів після виникнення таких фактів (11.2.1).
Страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 11.1.1); оскаржити в порядку, передбаченому чинним законодавством України, відмову страховика у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) або розмір виплаченого страхового відшкодування (страхової виплати) (п. 11.1.8).
Страховик зобов'язаний: протягом 2-х робочих днів, після отримання письмової заяви про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 11.4.2); після отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку, а в разі ДТП, ще й довідки з ДАІ (або відповідної служби) про реєстрацію ДТП, зробити запит до компетентних органів щодо причин та обставин настання страхового випадку (п. 11.4.4); протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи (п. 11.4.6); прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування, або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше 5 робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у розділі 13 частини ІІ цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків (п. 11.4.9); у разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити про це страхувальника та вигодо набувача з обґрунтуванням причин відмови (п. 11.4.10); здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (страхової виплати). Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, від суми страхового відшкодування за кожний день прострочки (п. 11.4.11).
Страховик має право при укладенні цього договору страхування отримати від страхувальника інформацію, необхідну для оцінки ступеню страхового ризику (п. 11.3.1); перевіряти надану страхувальником інформацію і документи стосовно ТЗ, умов його експлуатації та зберігання, факт і обставини настання страхового випадку, розмір завданих збитків, та виконання страхувальником та/або довіреними особами зобов'язань за договором (п. 11.3.2); відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених у розділі 16 цього договору та Правилах страхування (п. 11.3.7).
В підпункті 16.1.11 п. 16.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей,) сторони погодили, що підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, в тому числі, є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ.
Пунктом 18.1 Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором Сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу.
Згідно з додатком №46 від 08.05.2020 до договору застрахованим є, в тому числі, транспортний засіб - MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, страхова сума 800 000,00 грн, страховий тариф - 1,65%, річний страховий платіж для зазначеного транспортного засобу - 13 200,00 грн, період дії договору: 15.05.2020 по 14.05.2021.
27.10.2020 Приватне підприємство "Транс Логістик" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою-повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, яка була зареєстрована в журналі реєстрації за №135.
За умовами п. 12.5 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей) страхувальник повинен здійснювати відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ лише на СТО, що погоджена з страховиком. Сторони домовились, що за цим договором погодженими з страховиком вважаються СТО, на яких відповідно до вимог заводу-виробника ремонтуватимуться застраховані ТЗ після страхових випадків. Дана умова діє тільки для ТЗ, що знаходяться на обслуговування сервісного дилеру MAN, SCANIA.
Позивач за первісним позовом, відповідно до п. 12.5 договору, надав відповідачу рахунок-фактуру № KYV-_AVGOK-0009817 від 02.12.2020 на суму 85 155,71 грн., який був наданий офіційним сервіс-партнером MAN в Україні ТОВ "Аванті Груп".
Відповідно до листа від 22.12.2020 за вих. №1964 "Про відмову у виплаті страхового відшкодування" відповідач за первісним позовом повідомив позивачу за первісним позовом про те, що розглянув його заяву та прийняв рішення про відмову у виплаті, оскільки страхувальник при укладенні договору не виконав свого обов'язку щодо надання страховику транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 для огляду та фотографування, через невиконання такого обов'язку Акт огляду вказаного транспортного засобу страховиком відсутній і згідно з п.п.11.3.7 п.11.3, п.п.16.1.11 п.16.1 Договору це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Заперечуючи проти первісного позову, відповідач за первісним позовом посилається на те, що ним правомірно прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування на підставі підпункту 16.1.11 пункту 16.1 Договору у зв'язку з відсутністю акта огляду транспортного засобу "MAN TGM 18.240", д.н.з. НОМЕР_1 , при укладенні Договору, що в свою чергу є наслідком невиконання страхувальником відповідного обов'язку щодо надання такого транспортного засобу страховику для огляду. Відповідач зазначає, що оскільки відповідний автомобіль так і не був наданий страхувальником для огляду страховій компанії, Акт огляду такого автомобіля не складався, то неможливо встановити, які пошкодження були отримані саме в цьому ДТП та який має бути розмір страхового відшкодування, а відтак на думку відповідача за первісним позовом є підставою для визнання в частині страхування транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 - недійсним.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а зустрічний позов підлягає відмові, з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року по справі № 910/9454/21, яке залишено в силі судом апеляційної інстанції позов Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» суму страхового відшкодування у розмірі 85 155,71 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Вказане рішення було прийняте в наслідок порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем за первісним позовом за договором добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 р., укладеного з позивачем за первісним позовом.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань з виплатити страхове відшкодування, позивачем за первісним позовом нараховано відповідачеві за первісним позовом інфляційні втрати у розмірі 8528,62 грн за період з січня 2021 по грудень 2021, 3% річних у розмірі 2750,64 грн за період з 23.12.2020 по 19.01.2022 та пеню у розмірі 5738,57 грн за період з 23.12.2020 по 24.06.2021.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019, укладеного між відповідачем за первісним позовом як страховиком та позивачем за первісним позовом як страхувальником, відповідно до умов якого, страховик за Договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності з умовами, зазначеними в частинах І та ІІ договору.
Укладений між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом Договір за своєю правовою природою є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 11.4.9 Договору, страховик зобов'язаний прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування, або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше 5 робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у розділі 13 частини ІІ цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків.
У листі вих. № 1964 від 22.12.2020 відповідач за первісним позовом зазначив, що 27.10.2020 останнім було отримано заяву повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 .
Як було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року по справі № 910/9454/21 відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту необґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру страхового відшкодування (в тому числі, не надано свого контррозрахунку суми страхового відшкодування), як і не реалізовано свого права на доведення обставин не здійснення СТО ремонту автомобіля, хоча відповідно до п. 11.4.6 договору саме на страховика покладений обов'язок протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи.
Відтак суд при розгляді справи № 910/9454/21 дійшов висновку про відсутність доказів проведення відповідачем огляду автомобіля MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 після його пошкодження у ДТП не може бути підставою для невиконання обов'язку виплатити страхове відшкодування ПП "Транс Логістик" як власнику цього застрахованого транспортного засобу.
Враховуючи, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року по справі № 910/9454/21, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом позов Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ", суд дійшов висновку, що відсутність акту огляду транспортного засобу не є підставою для відмови у виплаті ним страхового відшкодування, як за законом так і за Правилами, а відтак строк вказаний в п. 11.4.6 договору вважається таким, що настав.
Контррозрахунок відповідачем за первісним позовом суду не надано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає сума у розмірі 8528,62 грн. за період з січня 2021 по грудень 2021.
Стосовно 3% річних у розмірі 2 750,64 грн, за період з 23.12.2020 по 19.01.2022, суд зазначає, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем за первісним позовом при розрахунках було включено 19.01.2022, яка є днем фактичної сплати суми заборгованості та не повинна включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
Як вбачається з платіжного доручення №22704 від 19.01.2022 року відповідач за первісним позовом здійснив на користь позивача погашення страхового відшкодування у розмірі 85 155,71 грн.
Відтак за розрахунком суду з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2743,47 грн.
Стосовно нарахованої позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки, яка становить 64 891,87 грн за період з 03.11.2020 по 03.11.2021, суд зазначає наступне.
Пунктом 18.1 Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором Сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає сума у розмірі 5738,57 грн.
Відповідач за первісним позовом обгрунтовує зустрічні позовні вимоги зокрема тим, що відповідно до п. 8.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) затверджених Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" 31.03.2009 відповідно за яким договір страхування укладається на підставі письмової Заяви Страхувальника на страхування ТЗ. При заповненні бланку Заяви Страхувальник зобов'язаний відповісти на всі запитання, зазначені в Заяві. Розмір страхового платежу визначається на підставі інформації зазначеної в Заяві. Заповнення Заяви не зобов'язує Страхувальника та Страховика укладати Договір страхування. Не допускається укладання Договору страхування на підставі усної заяви. Обов'язковою умовою є огляд Страховиком ТЗ. В разі, якщо окремі умови Договору страхування не узгоджуються із положеннями цих Правил - застосовуються умови, визначені сторонами Договору страхування.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Підпунктом 16.1.11 пункту 16.1 Договору визначено однією із підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ (в редакції Додатку №2 «Протокол розбіжностей» до Договору).
Пунктом 8.2. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління АТ «УПСК» від 31.03.2009 (надалі - Правила) передбачено, що для укладення Договору страхування Страхувальник пред'являє Страховику такі документи: документ про реєстрацію ТЗ, документ що підтверджує вартість ТЗ (довідка-рахунок, митна декларація тощо), документ що підтверджує вартість додаткового обладнання. Страхувальник - фізична особа надає паспорт, ідентифікаційний код, а юридична особа - довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Державного комітету статистики України. Якщо Страхувальник не є власником ТЗ, він також повинен пред'явити документ, що надає йому право користування цим ТЗ.
Пунктом 8.3. Правил встановлено, що при страхуванні ТЗ, перед укладанням, поновленням чи зміною умов Договору страхування Страхувальник зобов'язаний надати Страховику ТЗ та додаткове обладнання для огляду.
Частиною 1 ст. 215 ЦКУ передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ передбачено наступне:
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1);
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2);
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3);
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5);
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом/
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як було зазначено вище 16.07.2019 між Приватним підприємством "Транс Логістик" та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 (з протоколом розбіжностей до нього), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням, визначеним у ч. 1 договору наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням.
Відповідно до ч.1 договору застрахованими є транспортні засоби, зазначені у додатку до цього договору.
У додатку №46 від08.05.2020 р до договору № 078999/920/190001043, а саме у п. 4 вказаний спірний транспортний засіб - MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 в частині якого відповідач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним.
Вищевказаний договір разом з додатками до нього підписаний з боку позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом без зауважень та скріплений їх печатками.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що 08.05.2020 року перелік застрахованих транспортних засобів, який налічував близько 700 автомобілів за вже діючим Договором страхування було доповнено шляхом укладення Додатку до Договору страхування № 46. Серед нових транспортних засобів, які планувалось передати у страхування, був автомобіль MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Враховуючи, що Договір страхування визначав термін страхування в один рік, уклавши Додаток 46 Сторони за договором узгодили строк його дії в частині страхування автомобіля MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 з 15.05.2020 року по 14.05.2021 року.
Страховий платіж, згідно з Додатком до Договору страхування транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 був визначений у сумі 13 200,00 грн., мав бути сплачений чотирма частинами:
перша у сумі 3 300,00 грн. до 15.05.2020 року;
друга у сумі 3 300,00 грн. до 15.08.2020 року;
третя у сумі 3 300,00 грн. до 15.11.2020 року;
четверта у сумі 3 300,00 грн. до 15.02.2021 року, та який був сплачений тільки частково 6 600,00 грн.
Відтак обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу MAN TGM 18.240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідач посилався на те, що Страхувальник при укладенні Договору страхування не надав Страховику вказаного транспортного засобу для огляду та фотографування в момент укладення договору страхування, а тому через невиконання такого обов'язку акту огляду вказаного транспортного засобу Страховиком не було, що є підставою для відмови від здійснення страхової виплати.
Суд бере до уваги, що відповідно до частин першої та четвертої статті 18 Закону України "Про страхування" при укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому чинне законодавство не забороняє страховику відмовити особам, які до нього звертаються, в укладенні договору страхування, зокрема, у разі відмови в наданні транспортного засобу для огляду. У зв'язку з цим, оскільки сам по собі факт ненадання страхувальником на огляд ТЗ виключає можливість страховика встановити відповідні пошкодження, що вже існують на час укладення договору та які не відносяться до страхового випадку, що може настати в майбутньому, то ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" вправі було відмовити в укладенні договору добровільного страхування такого неоглянутого транспортного засобу. Тобто страховик мав всі підстави не укладати договір до складання акта, але не зробив цього. А оскільки сторонами, 08.05.2020 було підписано додаток № 46 до договору, в якому страховиком самостійно було визначено страхову суму для транспортного з засобу MAN TGM 18.240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також визначено строк дії договору страхування щодо такого авто. На виконання умов вказаного правочину, що сторонами не заперечується, відповідачем отримувались відповідні страхові платежі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).
Як вбачається з зустрічної позовної заяви та не заперечується відповідачем за первісним позовом, останнім було отримано страхові платежі за Договором страхування транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , жодних заперечень при отримання вищевказаних страхових платежів стосовно того, що відсутній акт огляду відповідачем за первісним позовом не заявлялось.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 982 Цивільного кодексу України визначені, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Як зазначає відповідач за первісним позовом, що відповідно до п. 8.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) затверджених Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" 31.03.2009
договір страхування укладається на підставі письмової Заяви Страхувальника на страхування ТЗ. При заповненні бланку Заяви Страхувальник зобов'язаний відповісти на всі запитання, зазначені в Заяві. Розмір страхового платежу визначається на підставі інформації зазначеної в Заяві. Заповнення Заяви не зобов'язує Страхувальника та Страховика укладати Договір страхування. Не допускається укладання Договору страхування на підставі усної заяви. Обов'язковою умовою є огляд Страховиком ТЗ. В разі, якщо окремі умови Договору страхування не узгоджуються із положеннями цих Правил - застосовуються умови, визначені сторонами Договору страхування.
Оскільки обов'язок (надати транспортний засіб для огляду) був визначений не договором страхування, а Правилами страхування. Натомість, відповідно до статті 989 ЦК України, статті 21 Закону України "Про страхування" обов'язки страхувальника визначаються законом та умовами договору. За договором такий обов'язок (як надання транспортного засобу для огляду перед укладанням договором, так і складання акта) прямо не покладений на страхувальника (для порівняння у пункті 11.2.17 договору встановлений такий обов'язок надати для огляду після виплати страхового відшкодування). При цьому у підпункті 16.1.11 договору застережено, що акт огляду повинен містити підпис та печатку саме представника страховика (відповідача). Отже за умовами договору підписання акта огляду транспортного засобу залежить від страховика (відповідача), а не навпаки".
Відповідач за первісним позовом не надав суду належних доказів, які підтверджували, що останнім вчинялись будь-які дії в частині огляду транспортного засобу, оскільки такі дії залежить від страховика, а не навпаки.
Відповідно до положень статті 4 ЦК України передбачено, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) затверджених Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" 31.03.2009 не відносяться до актів цивільного законодавства, а відтак вважати, що порушення самим же Страховиком його ж правил не є підставою для визнання договору недійсним.
На думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 28.04.2021 N 2-р(ІІ)/2021).
Окрім того, суд звертає увагу, що положеннями п. 8.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) за яким договір страхування укладається на підставі письмової Заяви Страхувальника на страхування ТЗ. При заповненні бланку Заяви Страхувальник зобов'язаний відповісти на всі запитання, зазначені в Заяві. Розмір страхового платежу визначається на підставі інформації зазначеної в Заяві. Заповнення Заяви не зобов'язує Страхувальника та Страховика укладати Договір страхування. Не допускається укладання Договору страхування на підставі усної заяви. Обов'язковою умовою є огляд Страховиком ТЗ. В разі, якщо окремі умови Договору страхування не узгоджуються із положеннями цих Правил - застосовуються умови, визначені сторонами Договору страхування, останній не передбачає складання акту огляду за результатами такого огляду.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що первісний позов Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про стягнення 17017,83 грн підлягає задоволенню частково, натомість в задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» про визнання договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , недійсним слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу позовної заяви покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Первісний позов Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про стягнення 17017,83 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вулиця Теплична, будинок 27-С, код ЄДРПОУ 34307753) заборгованість у сумі 17 010 (тридцять сімнадцять тисяч десять) грн 66 коп. з яких: інфляційні втрати у розмірі 8528 (вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 62 коп, 3% річних у розмірі 2743 (дві тисячі сімсот сорок три) грн 47 коп. та пені у розмірі 5738 (п'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 57 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн 95 коп.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» про визнання договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу MAN TGM 18.240, реєстраційний номер НОМЕР_1 , недійсним - відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ