ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2022Справа № 910/3240/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обережною відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
про стягнення 14233,70 грн
Без виклику представників сторін
У квітні 2022 року Товариство з обережною відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про стягнення 14233,70 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.07.2017 між ТОВ «ЕКО» та ТОВ «Самоцвіт» було укладено Договір поставки №14740к. ТОВ «Самоцвіт» на виконання вказаного договору було поставлено товар на загальну суму 137345,35 грн. Проте, ТОВ «ЕКО» взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару не виконало, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 137345 грн. В подальшому 24.11.2020 між ТОВ «Самоцвіт» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» укладено Договір №24-11-20 відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до ТОВ «Еко». Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19603/20 від 15.02.2021 стягнуто з ТОВ «ЕКО» на користь ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» основний боргу у розмірі 137345, 35 грн, пеню у розмірі 11988,52 грн, 3 % річних у розмірі 11034,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 18298,50 грн. Оскільки відповідачем заборгованість у розмірі 137345,35 грн було сплачено лише 02.07.2021, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2274,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 11959,18 грн донараховані за період з часу винесення судом рішення по час фактичного погашення боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.05.2022, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 30.05.2022 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 09.06.2022. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 03.06.2022.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.01.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійсну станом на дату винесення ухвали про відкриття провадження у справі, а саме: 03039, м. Київ, просп. Науки, 8.
Копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 21.05.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492223081.
Проте Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» в установлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Таким чином, суд вказує на те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самоцвіт» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки №14740к (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві Товар на підставі Замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником Товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених Сторонами у цьому Договорі. (п.2.1. Договору)
24.11.2020 за результатами електронного аукціону №UA-PS-2020-11-02-000035-1 між ТОВ «Самоцвіт» (далі - Цедент) та ТОВ «Ніко-Тайс» (далі - Цесіонарій) було укладено Договір №24-11-2020 відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває права вимоги виконання грошових зобов'язань, котрі належні Цеденту та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку цивільно-правових договорів/угод), видаткових накладних, накладних на поставку товарів, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), зокрема відносно ТОВ «Еко» у сумі 176051,60 грн на підстав Договору №14740к поставки товару від 01.07.2017 та/видаткових накладних.
Таким чином, внаслідок укладення 24.11.2020 Договору відступлення права вимоги (цесії) № 24-11-2020 до позивача, як цесіонарця перейшло право вимагати від ТОВ «ЕКО» належного виконання всіх зобов'язань за Договором поставки № 14740К від 01.07.2017, у тому числі щодо сплати заборгованості в сумі 137345, 35 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №14740к, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва до відповідача у справі №910/19603/20 про стягнення з ТОВ «Еко» заборгованості у розмірі 137345,35 грн, пеню в розмірі 23977,05 грн, 3% річних у розмірі 11034,80 грн за період 06.04.2018 по 10.02.2020 та інфляційних втрат у розмірі 18298,50 грн за період з квітня 2018 по жовтень 2020 р.
Рішенням Господарського суду від 15.02.2021 у справі №910/19603/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Еко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 137345,35 грн основного боргу, 11988,52 грн пені, 11034,80 грн 3 % річних, 18298,50 грн інфляційних втрат та 2680,16 грн судового збору.
Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, наявність грошового зобов'язання відповідача, яке виникло, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №14740К від 01.07.2017 підтверджується рішенням суду у справі за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Судом встановлено, що 02.07.2021 на виконання рішення Господарського суду від 15.02.2021 у справі №910/19603/20 в частині сплати суми основної заборгованості у розмірі 137345,35 грн , ТОВ «Еко» було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 137345,35 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунках з АТ «Прокредит Банк».
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат за період з листопада 2020 по червень 2021 та 3% річних за період з 11.12.2020 по 01.07.2021, суд встановив їх правильність, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; ідентифікаційний код 38039872) 3% річних у розмірі 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 11959 (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 18 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 18.07.2022.
Суддя Я.В. Маринченко