19.07.2022 м.Дніпро Справа № 904/8244/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі
головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач
перевіривши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 (постановлену суддею Колісник І.І., м. Дніпро, повний текст якої складено 30.06.2022) за результатами розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Київстар" про відстрочення виконання рішення суду, у справі № 904/8244/21
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Криворізький національний університет, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 380 386,30 грн та виселення
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 заяву Приватного акціонерного товариства "Київстар" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2022 у справі №904/8244/21 в частині виселення задоволено частково.
Відстрочено до 18.02.2023 виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2022 у справі № 904/8244/21 про виселення Приватного акціонерного товариства "Київстар" (ідентифікаційний код 21673832, місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53) з нежитлового приміщення площею 7,2 кв.м на технічному поверсі та частини даху площею 31,8 кв.м корпусу № 6 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. XXII Партз'їзду, буд. 13.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в якій просить у задоволенні заяви ПрАТ "Київстар" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2022 по справі № 904/8244/21 відмовити.
Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванов О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Антонік С.Г.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.07.2022 здійснено запит матеріалів справи №904/8244/21 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
18.07.2022 матеріали справи №904/8244/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, пунктом 2 частини 3 цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні. При цьому, визначальним для сплати судового збору є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом саме на 01 січня календарного року.
Відповідне положення стосується подання апеляційних скарг на будь-які ухвали господарського суду незалежно від того, чи передбачено справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Таким чином, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у даній справі скаржник мав сплатити 2481,00 грн. за наступними реквізитами Центрального апеляційного господарського суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA678999980313131206082004628
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі __________ (номер справи), Центральний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).
Апелянтом судовий збір сплачений не був, відповідних доказів апеляційна скарга не містить, як і відсутні посилання на наявність таких доказів у додатку до апеляційної скарги.
Натомість, заявлене клопотання про відстрочення скаржнику сплати судового збору, яке обґрунтовано важким матеріальним становищем відповідача, який є бюджетною установою, розрахунково-касове обслуговування якого здійснюється лише в межах відкритих асигнувань, обмеженням фінансування на даний момент.
Вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Аналіз зазначеної правової норми дає підстави стверджувати, що сплату судового збору може бути відстрочено, розстрочено з огляду на суб'єктний склад заявника (п.п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону) та предмет позову (п.3 ч.1 ст.8 Закону). До суб'єктів, яким Законом надається право на відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати відносяться тільки фізичні особи, предметом позову має бути захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав та відшкодування шкоди здоров'ю.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, апелянт не є фізичною особою, а предмет позову не становить захист вище перелічених категорій прав, отже, зазначена норма Закону до скаржника не може бути застосована; крім того, підстави, наведені у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати.
Жодних змін до вказану Закону, з урахуванням запровадження у країні воєнного стану, не вносилось.
Суд звертає увагу скаржника, що частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначений частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику або звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених частиною 1 статті 8 цього Закону; при цьому, зазначених заявником апеляційної скарги підстав для відстрочення сплати судового збору дана норма Закону України "Про судовий збір" не містить.
Така ж правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 по справі №0940/2276/18, зокрема у п.45 цієї постанови вказано, що: " із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю".
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення від такої сплати або звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, пунктом 3 частини 3 ст.258 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Водночас, відповідно до приписів частини 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, опис вкладення у цінний лист не може бути належним доказом надіслання відповідних документів, оскільки підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, належними доказами відправлення стороні кореспонденції вважаються фіскальний чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкту поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, а також опис вкладення у цінний лист, яким підтверджується перелік документів, що були відправлені.
Частиною 1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
В свою чергу частинами 1-3 ст.45 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено ким є сторони в судовому процесі, а частиною 5 ст.50 цього Кодексу регламентовано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені ст.42 цього Кодексу.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, в свою чергу, визначені права та обов'язки учасників справи, серед яких учасникам справи надано право на оскарження судових рішень у визначених законом випадках та передбачено обов'язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Позивачем до апеляційної скарги в якості доказів направлення скарги відповідачу та третій особі по справі надано скрін-шот електронного листування, відповідно до якого скаргу направлено на електронні адреси відповідача і третьої особи - зазначені в позовній заяві, апеляційній скарзі. Втім, суд зазначає, що вказані докази, у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України, є неналежними та недопустимими доказами направлення учасникам процесу копії апеляційної скарги, оскільки статтею 259 ГПК України визначена форма такого доказу - опис вкладення у цінний лист.
Фіскального чеку та опису вкладення до цінного листа про направлення на адресу відповідача та третьої особи у справі копії скарги скаржником не надано, що не відповідає вимогам п.3 ч.3 ст.258, ст.259 ГПК України та є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Суд наголошує, що нормами ч.7 ст.42 ГПК України регламентовано, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси.
Згідно зі ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За приписами частин 5, 6 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Згідно частини 8 статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Отже, враховуючи положення цієї статті процесуальним законодавством передбачений обмін документами між сторонами і судом не тільки у паперовому вигляді, а й в електронному.
Однією з особливостей такого обміну документами є реєстрація учасника провадження в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (створення Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси тощо).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
З 05.10.2021 почали офіційно функціонувати окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема "Електронний кабінет"; "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку.
Зокрема, з початком функціонування зазначених підсистем, зазнав змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 17.1, 17.5, 17.6, 17.14, 17.16 п.17 Перехідних положень ГПК України, в тому числі порядок подання апеляційних і касаційних скарг.
Так, набрали чинності норми процесуальних кодексів, які окрім раніше визначеного порядку подачі (приймання) документів у паперовій формі, передбачають також можливість їх подачі (приймання) в електронній формі.
Пунктом 24 Положення передбачено, що підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до пунктів 25, 26 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення регламентовано, що процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді та розглядом у Вищій раді правосуддя справ про порушення суддею (прокурором) вимог щодо несумісності, дисциплінарного проступку судді, втручання в діяльність судді, можуть подаватися до суду та Вищої ради правосуддя в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
За приписами п.29 Положення у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.
В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
З урахуванням вищевикладеного, норми процесуального права допускають направлення процесуальних документів учасникам провадження в електронному вигляді, але виключно за допомогою ЄСІТС.
Згідно комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" тільки позивач у цій справі має офіційно зареєстрований "Електронний кабінет", відповідач, як і третя особа не мають офіційно зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд", відтак, неможливо підтвердити в автоматичному режимі направлення апеляційної скарги вказаним учасникам процесу.
Отже, апелянтом жодним чином відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не підтверджено направлення копії скарги відповідачу та третій особі.
Частиною 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та подати докази сплати судового збору в сумі 2481,00 грн, докази направлення апеляційної скарги відповідачу та третій особі.
У разі, якщо відповідач не усуне недоліки апеляційної скарги в строк установлений судом, заява (скарга) вважається неподаною та повертається скаржнику (ч. 4 ст. 174, ч.ч.6, 8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Згідно з матеріалами справи, в судовому засіданні 30.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду, повний текст якої виготовлено та підписано 30.06.2022. Таким чином, з урахуванням норм ст.256 ГПК України, апеляційна скарга позивачем мала бути подана у строк до 11.07.2022 (включно, з урахуванням того, що 10.07.2022 - неділя, вихідний день). Згідно з матеріалами апеляційної скарги її подано через підсистему «Електронний суд» 11.07.2022, тобто, у межах строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
Враховуючи наведене, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду відхиляється як безпідставне.
Керуючись ст. ст.174, 234-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.
2. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/8244/21 залишити без руху.
3. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:
- подати докази сплати судового збору у сумі 2481,00 грн;
- надати належні докази направлення апеляційної скарги відповідачу та третій особі листом з описом вкладення.
4. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260, ст.261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/
Головуючий суддя О.Г. Іванов