ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
01.10.07 Справа № 2/415н-ад.
Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом
Міського комунального підприємства «Благоустрій», м. Луганськ
до Державної інспекції по контролю за цінами в Луганській області, м. Луганськ
про скасування рішення
від позивача -Рубан О.Г., дов. від 02.01.07 № 12,
від відповідача -Новосьолова О.С., дов. від 01.08.07 № 34-03/2059 (після закінчення перерви не прибув),
відповідно до вимог ст. 150 КАС України у засіданні суду було оголошено перерву з 18.09.07 по 01.10.07,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про скасування рішення відповідача від 30.03.07 № 54 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.09.07 № 34-03/3480 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що постановою Господарського суду Луганської області від 16.07.07 № 12/240 ад позов Державної інспекції з контролю за цінами в Луганської області про стягнення з МКП «Благоустрій», м. Луганськ економічних санкцій в сумі 130504 грн. 71 коп., було задоволення. Дані економічні санкції були визначені у рішенні Держінспекції від 30.03.07 № 54, яке є предметом даного спору. Тому він вважає що суд, дослідивши матеріали справи № 12/240 ад дійшов висновку про те, що оскаржуєме рішення прийнято Держінспекцією у межах повноважень, наданих судом. А тому, відповідно до вимог ст. 72 КАС України даний факт не доказується при розгляді інших справ.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов наступного.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:
30.03.07 Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області відносно позивача було винесене рішення № 54 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни. Дане рішення було винесено на підставі акту перевірки дотримання державної дисципліни при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, яким було встановлено що підприємством позивача в період з 04.10.06 по 30.11.06 було здійснено завищення вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за рахунок повного стягнення вартості послуг з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого водопостачання при фактичній відсутності в будинках централізованого гарячого водопостачання, що є порушенням п.1.5 ст. 20, п. 2.6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.2 Загальної частини постанови КМУ від 12.07.06 № 560.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду та просить визнати рішення відповідача від 30.03.07 № 54 недійсним, з посиланням на те, що зі сторони підприємства вина у здійсненому правопорушенні відсутня, оскільки після встановлення нових розмірів тарифів квартирної плати й плати за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, відповідно до рішення Луганського міськвиконкому від 26.09.06 № 241, підприємство проводило перерахування за ненадані послуги. На його думку, здійснення перерахунку само по собі не може бути об'єктивним підтвердженням факту надання житлово-комунальних послуг. Порядок проведення перерахунку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було затверджено в установленому законом порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень лише у березні 2007 року.
Крім того, він вважає, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, однак, як випливає з припису Державної інспекції по контролю за цінами в Луганській області від 02.04.07 № 34-08/1224 підприємство повинно провести населенню перерахунки плати за ненадані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (що на теперішній час виконано в повному обсязі) та сплатити додатково отриману виручку 43501 грн. 57 коп. у доход державного бюджету, незважаючи на те, що й до нього застосовані економічні санкції у розмірі 87003 грн. 14 коп.
Відповідач проти позову заперечує з підстав визначених у відзиві.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до «Положення про Державну Інспекцію з контролю за цінами», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.00 № 1819, її основними завданнями є організація та здійснення контрольних функцій з питань ціноутворення.
Згідно п. 6 вказаного Положення передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами приймає рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному розмірі.
Відповідно до п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних І фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 03.12.01 №298/519, передбачено, що до порушень порядку встановлення та застосування цін, за які накладаються економічні санкції, належить застосування цін і тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання.
Зазначені в рішеннях суми перераховуються суб'єктами підприємницької діяльності самостійно, а в разі неподання установам банків платіжних документів зазначені суми стягуються відповідно до вимог законодавства.
Вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушення державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом.
Факти завищення цін і тарифів суб'єктами господарювання, які встановлені самостійно, у разі повернення суб'єктами господарювання суми необґрунтовано отриманої виручки споживачам або перерахування у дохід відповідного бюджету до початку перевірки, як порушення державної дисципліни цін, не розглядаються (початком перевірки вважається дата, яка зазначена в акті).
Відповідно до п. 2 загальної частини Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 12.07.05 № 560 (далі -Порядок № 560) розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством. Пунктом 6 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно додатку № 1 до Рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.06 № 241 «Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - Рішення № 241) до структури тарифу входить «технічне обслуговування», в тому числі: «внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого та холодного водопостачання, водовідведення і зливної каналізації»(строка 7.1 таблиці), тариф за цей вид технічного обслуговування складає 0,18 грн. з ПДВ за 1 м загальної площі квартири.
Відповідно до Таблиці «Суми, на які зменшуються вищезазначений тариф по окремих категоріях споживачів»додатку № 1 Рішення № 241 споживачі, які відключені в установленому порядку від мереж гарячого водопостачання та споживачам, які мешкають в будинках, що не обладнані мережами централізованого гарячого водопостачання тариф зменшується на 0,04 грн. з ПДВ за 1 м2 загальної площі квартири.
Посилання позивача на відсутність його вини у не проведенні перерахунків, внаслідок відсутності Порядку проведення перерахунку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, судом не приймається до уваги, оскільки Рішення № 241 не звільняло позивача виконувати вимоги п.5 ч.1 ст.20, п.6 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»і не могло звільнити, оскільки є підзаконним актом.
На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог щодо визнання рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 30.03.07 № 54 слід відмовити з віднесенням судового збору на позивача.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представника позивача про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 150, ст.ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 08.10.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О.Седляр