ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
23 жовтня 2007 р.
Справа № А-10/219
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.
При секретарях судового засідання: Бабінець У.В., Дребот Н.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк»,
49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші,
77300, м. Калуш, вул. Л. Українки, 18 “б»
про: визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
від позивача: Лисенко В.В. - начальник юридичного департаменту,
(довіреність № 5194 від 20.11.06р.);
від відповідача:Скрипак М.О. - нач. юридичного відділу, (дор. № 3273/06 від 06.06.07р.)
Закритим акціонерним товариством комерційним банком “Приватбанк» заявлено вимогу про визнання недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші № 404 від 12.07.2007р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків.
Представник позивача позовні вимоги підтримує та не погоджуючись із застосуванням фінансової санкції згідно оспорюваного рішення в розмірі 375546,16 грн., вказує на те, що відповідно до вимог ч.4 п.3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.04р. №22, банк при видачі коштів підприємствам на виплату заробітної плати, не перевіряє правильність нарахування (обчислення ) платежів, утриманих із заробітної плати /доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів, в силу цього ж пункту Інструкції, несе платник. В спірному випадку, зазначає позивач, банком не проведено жодної операції з видачі коштів на виплату заробітної плати працівникам ЗАТ «Магній», без одночасного подання останнім платіжного доручення на перерахування страхових внесків та перерахування цих внесків до ПФУ, в зв'язку чим застосування фінансових санкцій позивач вважає необґрунтованим та незаконним.
Представник відповідача у відзиві на позов та судовому засіданні проти позову заперечує, вказуючи на те, що обов'язок установ банків перевіряти відповідні суми страхових внесків, які підлягають сплаті підприємством при видачі коштів на виплату заробітної плати випливає з пункту 12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відповідальність за порушення вимог зазначеної норми передбачена ч.2 п.10 ст.106 цього ж Закону, в зв»язку з чим вважає оспорюване рішення правомірним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Управлінням ПФУ в м.Калуші 15.06.07р. проведено документальну перевірку достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України ЗАТ «Магній», за результатами якої складений акт перевірки № 29 від 15.06.07р.
Перевіркою встановлено, що ЗАТ «Магній»була виплачена заборгована заробітна плата за вересень-грудень 2006р. та січень-травень 2007р. в сумі 1289007,83 грн., при цьому до Пенсійного фонду перераховано тільки 12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 29,18,14 від 17.05.07р., №№ 33,21,25 від 18.05.07р. та №№ 40,46,42 від 29.05.07р.
Як свідчать обставини справи, позивачем при видачі коштів на виплату заробітної плати згідно платіжних доручень №29 від 17.05.07р. на суму 1099372,03 грн., №33 від 18.05.07р. на суму 155331,91 грн. та №40 від 29.05.07р. на суму 34303,89 грн. не було забезпечено перерахування страхових внесків у пропорційних розмірах, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що в свою чергу призвело до фактичного недоотримання на рахунок Пенсійного фонду коштів в загальній сумі 375546,16 грн.
Дане порушення відображено в акті ПФУ в м. Калуші від 10.07.2007р. та слугувало підставою для застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 375546,16 грн. згідно оспорюваного рішення ПФУ в м.Калуші № 404 від 12.07.07р.
Суд погоджується з висновками Пенсійного фонду щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважає доводи відповідача обґрунтованими, оспорюване рішення правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, виплата заробітної плати з рахунку ЗАТ “Магній» згідно зазначених вище платіжних доручень здійснювалась банком на підставі договору №14115 від 23.10.06р. про виплату заробітної плати працівникам ЗАТ “Магній».
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV /надалі -Закону/, установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.
Аналогічна вимога передбачена в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.04р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04р. за №377/8976, зокрема її пунктом 3.9. визначено, що банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.
Відповідно до абзацу 3 цього ж пункту Інструкції, документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати/доходу сум податків і зборів/страхових внесків є примірники платіжних доручень про їх перерахування, у яких у реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання", або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору/страхового внеску, або наявність за ним переплати.
Відповідно до ч.2 п.10. ст.106 Закону за порушення вимог, передбачених ч.12 ст.20 цього Закону, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків, передбачену цим Законом відповідальність у вигляді штрафу у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що банк зобов'язаний перевіряти відповідну суму страхових внесків, які підлягають сплаті підприємством при видачі коштів на виплату заробітної плати.
Доводи позивача про те, в силу п.3.9 Інструкції банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів з посиланням на те, що відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник, - не заслуговують на увагу та спростовуються абз. 2 ч.12 ст.20 Закону, згідно якого у разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено принцип законності адміністративного судочинства, суть якого полягає, зокрема, у тому, що у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. В спірному випадку, Закон має вищу юридичну силу по відношенню до п.3.9 Інструкції в частині, яка звільняє банк від обов'язку перевірити правильність нарахування (обчислення) платежів (страхових внесків), утриманих із заробітної плати.
Відповідно до п.11 Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» від 28.02.1997р. N 187/97, у разі незабезпечення комерційними банками перерахування внесків до Пенсійного фонду України під час видачі коштів на виплату заробітної плати ці банки сплачують за рахунок власних коштів до Пенсійного фонду України суму, яка дорівнює несплаченому внеску.
Таким чином, законодавець передбачив специфічний ступінь захисту щодо надходження коштів до Пенсійного фонду України, визначивши з одного боку - обов'язок страхувальника перерахувати суму внесків, з іншого боку -встановивши обов'язок банку перевірити таке правильність такого перерахування перед видачею коштів на виплату заробітної плати.
Такий висновок суду ґрунтується також на положеннях Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. N 2346-III, яким визначені контрольні функції банків за правильністю та своєчасністю перерахування коштів. Так, згідно п.22.6 ст.22 вказаного Закону, обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.
Розрахунок сум страхових внесків несплачених ЗАТ “Магній “ до Пенсійного фонду у травні 2007р. проведений відповідачем з врахуванням вимог Закону № 1058-IV; сума внесків, яка повинна була поступити до ПФУ становить 375558,16 грн., фактично поступило 12 грн., отже застосування штрафу у розмірі недоотриманої суми страхових внесків, що становить 375546,16 грн. відповідно до ч.2 п.10 ст.106 Закону №1058-IV - правомірне.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.03 р., ст.ст. 158, 160, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Постанова складена у повному обсязі 24.10.07р.
Внесено в АС «Діловодство суду»пом. судді Кузишин У.Б.