Справа № 463/4945/22
Провадження № 2-а/463/102/22
18 липня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Гирич С. В.
за участю секретаря судового засідання Ліпчанської А.В.
представника позивача Арендач М.В.
перекладача Бешкаревої О.О.
розглянувши в режимі відеоконференції матеріали позовної заяви 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління (військова частина 2144) Державної прикордонної служби України до громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України, -
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить суд ухвалити рішення про продовження строку затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), під час проходження прикордонного контролю в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині-Медика», що відноситься до Яворівського району Львівської області, пред'явив на паспортний контроль паспорт громадянина Греції для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 20.03.2017 року на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який містить недостовірні відомості про особу (не належить пред'явнику), чим вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Республіку Польща, внаслідок чого о 16 год. 40 хв. 22.07.2021 року був затриманий прикордонним нарядом «Старший зміни прикордонних нарядів у пункті пропуску» від відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» тип А відділу прикордонної служби «Шегині» Львівського прикордонного загону.
Оскільки своїми діями даний громадянин порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, Мостиським районним судом Львівської області 25.07.2021 року вищевказаного іноземця визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
26.07.2021 року Личаківським районним судом м. Львова відносно відповідача було прийнято рішення про примусове видворення, а також про його затримання з метою забезпечення видворення за межі території України. В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що відповідач на територію України потрапив поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, тобто нелегальним шляхом. 13.01.2022 року Личаківським районним судом м. Львова відносно відповідача було прийнято рішення про продовження терміну затримання з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України.
Таким чином в порушення вимог ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України) відповідач перебуває на території України незаконно.
22.06.2022 року до УДМС у Волинській області направлено запит на якій стадії перебуває розгляд заяви (оскарження відмови) вищезазначеного іноземця-правопорушника. 28.06.2022 року від УДМС України у Волинській області на адресу 7 прикордонного загону надійшла відповідь, де зазначено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року (cправа №140/871/22) у задоволенні позовних вимог відповідачу відмовлено.
Зазначає, що зі сторони відповідача відсутня співпраця із представниками Держприкордонслужби України, він категорично відмовляється повертатися до країни походження, також протягом всього строку утримання відповідачем не було надано жодної копії документа, що посвідчує особу.
Станом на момент подачі позову відносно відповідача все ще не завершена процедура щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, тому не проводяться заходи щодо ідентифікації, а в подальшому забезпечення примусового видворення за межі України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених вище мотивів.
Відповідач, який перебуває у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України у Волинській області, участь якого була забезпечена в режимі відеоконференції, відмовився від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, пояснень по суті позову не надав. З врахуванням наведеного, а також скорочених строків розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи на підставі наявних доказів у відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Судом встановлено, що відповідач під час проходження прикордонного контролю в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині-Медика», що відноситься до Яворівського району Львівської області, пред'явив на паспортний контроль паспорт громадянина Греції для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 20.03.2017 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який містить недостовірні відомості про особу (не належить пред'явнику), чим вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Республіку Польща, внаслідок чого о 16 год. 40 хв. 22.07.2021 року був затриманий прикордонним нарядом «Старшим зміни прикордонних нарядів у пункті пропуску від відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» тип А відділу прикордонної служби «Шегині» Львівського прикордонного загону.
23.07.2021 про затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 проінформовано Консульство Російської Федерації у Львові та ДКС Міністерства закордонних справ України.
Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 25.07.2021 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
26.07.2021 начальником Львівського прикордонного загону відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення з України, яке громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконати не в змозі, у зв'язку із відсутністю документа, який надає право на перетинання державного кордону.
26.07.2021 року Личаківським районним судом м. Львова відносно відповідача було прийнято рішення про примусове видворення, а також про його затримання з метою забезпечення видворення за межі території України.
10.08.2021 року відповідач був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, с. Журавичі, Ківерцівського району Волинської області.
13.01.2022 року Личаківським районним судом м. Львова відносно відповідача було прийнято рішення про продовження терміну затримання з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України.
Як вбачається із пояснень представника позивача, в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України) відповідач перебуває на території України незаконно. Не виконуючи вимоги чинного законодавства України щодо порядку законного перебування на території України, прийняв рішення про незаконне перетинання державного кордону в Республіку Польща з метою подальшого транзитного нелегального слідування до країн Західної Європи.
Згідно з п.14 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Вивчаючи матеріали адміністративної справи, можна прийти до висновку, що реалізуючи свої права та свободи, він міг встановленим порядком іммігрувати до країн Європейського Союзу на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Вибравши найбільш легкий, однак, незаконний спосіб потрапити до країн Західної Європи, усвідомлюючи, що для досягнення цієї мети порушуватиме законодавство України, відповідач своїми діями грубо та свідомо порушив законодавство України та підтвердив своє небажання законно перебувати на території України.
Згідно з ст.23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до Закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення.
У відповідності до вимог п. 5 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» однією з основних функцій прикордонної служби України - є участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів.
У відповідності до ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворенню чи реадмісії відповідно то міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає права на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно із ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
З метою видворення відповідача органом охорони державного кордону вживаються активні заходи щодо його ідентифікації та документування свідоцтвом на повернення в країну походження. Так, 28.07.2021 року до Генерального Консульства російської федерації у Львові направлено запит з метою ідентифікації та документування відповідача свідоцтвом на повернення.
Від Консульства 17.08.2021 року надійшла відповідь (№2126/гк), в якій вказано, що для отримання свідоцтва на повернення в країну походження громадянин зобов'язаний звернутись із заявою особисто (відповідач категорично відмовився).
З матеріалів позову вбачається, що 02.09.2021 року перебуваючи у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні відповідач звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
07.10.2021 року УДМС у Волинській області відносно відповідної заяви відповідача прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України.
22.06.2022 року до УДМС у Волинській області направлено запит на якій стадії перебуває розгляд заяви (оскарження відмови) вищезазначеного іноземця-правопорушника. 28.06.2022 року від УДМС України у Волинській області на адресу 7 прикордонного загону надійшла відповідь, де зазначено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року (cправа №140/871/22) у задоволенні позовних вимог відповідачу відмовлено.
Також представник позивача зазначає, що зі сторони відповідача відсутня співпраця із представниками Держприкордонслужби України, він категорично відмовляється повертатися до країни походження, також протягом всього строку утримання відповідачем не було надано жодної копії документа, що посвідчує особу.
Таким чином, судом встановлено, що станом на момент подачі позову, інформації щодо встановлення відповідача з країни його громадянської належності чи документів, необхідних для ідентифікації даної особи, на адресу Львівського прикордонного загону - не надійшло.
Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не бажає співпрацювати із органами Державної прикордонної служби України не погоджується заповнити документи для прискорення його ідентифікації.
Частиною 6 розділу І Інструкції про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, затвердженої наказом МВС України від 10.08.2016 року №772 визначено, що відповідно до статті 29, частини восьмої статті 30 та статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» під час перебування шукачів захисту в процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, посадовими особами органів (підрозділів) охорони державного кордону (Морської охорони):
не приймаються рішення про здійснення передавання (реадмісії) шукача захисту відповідно до міжнародних Угод про реадмісію (приймання-передавання);
не приймаються рішення про примусове повернення шукача захисту;
не подаються позови про примусове видворення шукача захисту до адміністративних судів;
не надається будь-яка інформація про шукачів захисту дипломатичним представництвам чи консульським установам держав, громадянами яких вони є.
Оскільки на даний час відносно відповідача все ще не завершена процедура щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, тому не проводяться заходи щодо ідентифікації, відповідач не має жодних документів, які ідентифікують його особу, а також він умисно чинить перешкоди і не співпрацює з позивачем під час процедури його ідентифікації, атому позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 241, 244, 245, 246, 371 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
вирішив:
позов задовольнити.
Продовжити строк затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців, а саме до 16 год. 40 хв. 22 cічня 2023 року.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Личаківський районний суд м. Львова.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: 7 прикордонний Карпатський загін Західного регіонального управління (військова частина 2144) Державної прикордонної служби України, місцезнаходження: м. Львів, вул. Личаківська,74, код ЄДРПОУ 14321653.
Відповідач: громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: ПТТ Львівського прикордонного загону - м.Львів, вул. Личаківська,74.
Суддя: Гирич С. В.