18 липня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/631/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43314918; адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)
про визнання протиправними та скасування постанов.
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови від 16.12.2019 року ВП №52595805 та ВП №252595717 про стягнення виконавчого збору в сумі 80385,03 грн. та 125839,19 грн. відповідно із ОСОБА_1 , винесені головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохною С.О.
Ухвалою суду від 03 травня 2022 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обгрунтування позову позивач вказує, що на виконанні відповідача перебували виконавчі провадження, відкриті на підставі: судового наказу №2н-215, виданого 24.03.2009 року Кіровським районним судом м.Кіровограда; виконавчого листа №2-1643 виданого 16.11.2011 року Кіровським районним судом м.Кіровограда про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованості. Однак, відповідачем така заборгованість стягнута не була, а виконавчі документи повернуто стягувачу. Позивачка вважає, що за таких умов державний виконавець протиправно виніс постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №52595717 та ВП №52595805.
Відповідач позовних вимог не визнав. У поданому відзиві на позовну заяву вказав, зокрема, що за змістом положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ відсутність фактичного стягнення коштів в рамках виконавчих проваджень з примусового виконання не позбавляє підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №52595805 з примусового виконання судового наказу №2н-215, виданий 24.03.2009 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості за кредитним договором від 28.05.2008 року в розмірі 802985,37 грн., судового збору в розмірі 850 грн. та витрат на ітз розмірі 15 грн., всього -803850,37 грн., а також та виконавче провадження №52595717 з примусовою виконання виконавчого листа №2-1643, виданого 16.11.2011 року про стягнення зі ОСОБА_1 па користь ПАТ '"Банк Фінанси та Кредит" заборгованості в розмірі 1258391,97 грн..
Із наданих відповідачем матеріалів виконавчих проваджень вбачається, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем здійснено опис і арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та виставлено його на електронні торги.
У зв'язку із нереалізацією вказаного майна, стягувачу було запропоновано залишити за собою нереалізоване майно, однак від стягувача не надійшло заяви про погодження залишити за собою нереалізоване нерухоме майно.
На підставі пункту 3 частини 37 ЗУ «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохною С.О. винесено постанови від 13 грудня 2021 року ВП№52595717 та ВП 52595805 про повернення виконавчих документів стягувачу.
Надалі, 16 грудня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохною С.О. було винесено постанови про стягнення із боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 125839,19 грн у ВП №52595717 та 80385,03 грн. - у ВП №52595805.
27 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60940464 про примусове виконання постанови № б/н від 16.12.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 80385,03 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60940484 про примусове виконання постанови № б/н від 16.12.2021 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 125839,19 грн.
Викладені обставини передували зверненню позивачки до суду з цим адмвнвстративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статей 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII.
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною дев'ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.
Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ унормований порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Аналіз вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, свідчить, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Між тим, Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ, за якими виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Отже, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивачки, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
З цього приводу суд зазначає, що за приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, положення статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
Враховуючи, що внесені Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника, оскільки виконавчі провадження розпочато під час дії попередньої редакції статті 27 Закону №1404-VІІІ, а також, що виконавчою службою фактично не було стягнуто зі ОСОБА_1 коштів у виконавчих провадженнях №52595805 та №52595717, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивачки виконавчого збору.
При цьому, суд звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року справа №2540/3203/18.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанов від 16 грудня 2019 року у виконавчих провадженнях ВП №52595805 та ВП №252595717 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 80385,03 грн. та 125839,19 грн. відповідно.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 20622,43 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачці з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43314918; адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови від 16 грудня 2019 року у виконавчих провадженнях ВП №52595805 та ВП №252595717 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 80385,03 грн. та 125839,19 грн. відповідно, що винесені головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохною С.О.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43314918; адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 20622, 43 грн.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 272 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене у 10-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної елктронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук