ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" липня 2022 р. справа № 300/7587/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника - матері ОСОБА_2 , проте період її роботи молодшою медичною сестрою стаціонарного відділення Комунального закладу «Івано-Франківський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» з 21.12.1997 по 23.07.1998 зарахований в одинарному розмірі. Вважає такі дії відповідача протиправними, адже статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Просила суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника з моменту призначення, з урахування у подвійному розмірі вказаного періоду роботи її матері - ОСОБА_2 .
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.01.2022. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити. Так зазначила, що відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, проте вказаний Закон набрав чинності з 15.08.2003. Тому, на момент призначення пенсії ОСОБА_2 - 18.01.1994, пільги по обчисленню стажу роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я в подвійному розмірі були відсутні. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом із тієї підстави, що пенсія є щомісячним платежем і отриманий її розмір відомий позивачу. Просила суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і з 01.09.2018 отримує пенсію по втраті годувальника - матері ОСОБА_2 , призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дана обставина згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає, як така, що визнається учасниками справи і у суду немає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2 , з 21 грудня 1977 року прийнята на посаду санітарки стаціонарного відділення Комунального закладу «Івано-Франківський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» (наказ №98 від 21.12.1977); 23 липня 1998 року звільнена за власним бажанням (наказ №911 від 23.07.1998).
Вказана обставина підтверджується також довідками від 24.11.17 за №01/78 та від 23.03.2021 за №01/133 виданими Комунальним закладом «Івано-Франківський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер».
На звернення щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідач листом від 30.09.2022 повідомив позивача, що пенсія перерахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують її право на належне пенсійне забезпечення, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон №1788-ХІІ), від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058- IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно пункту 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", положення Закону України «"Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до приписів частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За визначенням, наведеним у частині третій статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як встановлено судом, позивач з 01.09.2018 отримує пенсію по втраті годувальника призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" між ним та відповідачем виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які урегульовані саме на підставі норм вказаного Закону.
У свою чергу, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника із врахуванням у подвійному розмірі період роботи її матері ОСОБА_2 молодшою медичною сестрою стаціонарного відділення Комунального закладу «Івано-Франківський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» з 21.12.1997 по 23.07.1998, на підставі статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З системного аналізу положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" слідує, що стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.
З огляду на вказані норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та враховуючи положення частини четвертої статті 24 цього Закону, періоди трудової діяльності та інші періоди, що зараховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01 січня 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше законодавством, тоді як пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений таким законодавством, за період з 01 січня 2004 року застосовується тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
У дослідженому випадку позивачу призначено пенсію по втраті годувальника відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому підстави для зарахування періоду роботи її матері з 21.12.1997 по 23.07.1998 у подвійному розмірі з 01.09.2018 (тобто після призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника) відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутні.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 329/553/17 та від 24 січня 2019 року у справі № 265/4648/14-а.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяло виключно в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства, а тому у задоволені позову необхідно відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Шумей М.В.