Житомирський апеляційний суд
Справа №288/505/21 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.
Категорія 69 Доповідач Шевчук А. М.
08 липня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №288/505/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року, яка постановлена під головуванням судді Рудника М.І. у смт Попільня,
У березні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 березня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийнята до розгляду.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Роз'яснено ОСОБА_2 право звернутися з позовом про поділ спільного майна подружжя у загальному порядку. Зустрічна позовна заява разом із доданими матеріалами повернута ОСОБА_2 .
У п. 15.10 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені п.п. 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 ч. 1 ст. 353 ЦПК України (крім ухвал про відмову в прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Зі змісту вказаної норми слідує, що ухвала про відмову в прийнятті або повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати та направити зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обидва позови є взаємопов'язаними. Зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя є наслідком первісного позову про розірвання шлюбу. Обидва позови виникають із одних правовідносин. Поділ спільного майна не зачіпає інтересів третіх осіб, у зв'язку з чим розгляд питання поділу спільного майна сторін є доцільним та можливим із розглядом питання про розірвання їх шлюбу. ОСОБА_1 у своєму позові про розірвання шлюбу зазначив, що поділ спільного майна між сторонами відбувся та спору з цього приводу між ними немає. Таке твердження не відповідає дійсності. Вважає, що суд неправильно застосував роз'яснення, які надані в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», оскільки вони не стосуються питання розгляду позову про розірвання шлюбу між подружжям разом із спором про поділ спільного майна подружжя.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову та повертаючи ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що спільний розгляд зустрічного та первісного позовів не є доцільним, задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову та спільний розгляд позовів призведе до затягування судового процесу, порушення права сторони на своєчасний, швидкий розгляд і вирішення справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Також до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Зустрічний позов - це позов, який подається відповідачем до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.
Метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів у інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.
Спеціальні вимоги щодо змісту зустрічного позову та умов його прийняття до спільного розгляду з первісним позовом визначені частиною другою статті 193 ЦПК України. Так, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі №916/3245/17 та від 12 червня 2019 року в справі №916/542/18.
Виправданим є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Разом із тим, недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» об'єднання в одне провадження з первісним позовом вимог, коли відсутня спільність предмета позову не допускається.
Предмет позову в розумінні цивільного процесуального закону - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предметом позову є позовні вимоги.
Предмет доказування - це коло обставин, які належить установити по конкретній справі і які необхідні для правильного вирішення справи по суті, тобто ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Предметом доказування за первісним позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є наступні факти: реєстрації шлюбу, наявність або відсутність взаємної згоди подружжя на розірвання шлюбу, відсутність (наявність) спільних неповнолітніх дітей, фактичні взаємини подружжя, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу.
У той же час, предметом доказування за зустрічним позовом ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, є склад і вартість майна, придбаного подружжям у період шлюбу, а також підстави його придбання, наявність шлюбного договору або іншої угоди про розподіл майна подружжя та інші обставини, що мають значення для визначення правового режиму майна подружжя, їх часток в цьому майні і вирішення питання про передачу певного майна тому або іншому подружжю.
Із вищевикладеного слідує, що хоча вимоги про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя виникають із шлюбно-сімейних правовідносин, але при цьому вимоги за первісним та зустрічним позовами мають різні предмети доказування, а тому їх спільний розгляд є недоцільним та може призвести до невиправданого затягування розгляду справи про розірвання шлюбу. На користь такого аргументу свідчить і та обставина, що чинним законодавством не заборонений поділ спільного майна подружжя, коли шлюб не розірваний. Отже, вирішення вимоги про розірвання шлюбу не залежить від вирішення вимоги про поділ спільного майна подружжя.
Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову про поділ спільного майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом про розірвання між сторонами шлюбу.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції роз'ясняє, що відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви про поділ спільного майна подружжя не позбавляє ОСОБА_2 права пред'явити позов із такими вимогами у загальному порядку, а тому права ОСОБА_2 можуть бути захищені у інший спосіб, тобто шляхом пред'явлення позову в загальному порядку. Отже, відмову в прийнятті зустрічного позову та його повернення не можна вважати обмеженням доступу до правосуддя в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті або поверненні зустрічного позов не спростовують. Ухвала суду першої інстанції залишається без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367,368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуюча Судді: