Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9273/21 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 68 Доповідач Талько О. Б.
17 травня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Франчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/9273/21 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про встановлення факту проживання однією сім'єю, за апеляційною скаргою адвоката Козлова Андрія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 4 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М.,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті вона звернулася до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. із заявою про прийняття спадщини. Проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які підтверджують її право на спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Позивачка вказує, що більше п'яти років до відкриття спадщини проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 , який мав інвалідність 1 групи та потребував сторонньої допомоги. Вона забезпечувала його харчуванням, ліками та необхідним одягом, вела домашнє господарство та після його смерті здійснила поховання.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що вона є спадкоємицею за законом четвертої черги й з метою реалізації своїх спадкових прав змушена звернутися до суду.
Враховуючи вищезазначене, просила встановити факт, а саме те, що вона проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом періоду з 1 грудня 2015 року до 23 січня 2021 року.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 4 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Козлов А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачка надала суду докази того, що здійснила поховання ОСОБА_2 . Окрім того, матеріали справи містять докази придбання нею ліків, які вона купувала за життя спадкодавця та які були необхідні йому для лікування. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили факт її проживання разом зі спадкодавцем. Отже, всі ці докази у своїй сукупності підтверджують обставини, на які вона посилалася у позовній заяві.
Суд не надав належної оцінки таким доказам та безпідставно відмовив у задоволенні позову.
В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Козлов А.І., підтримали апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Після його смерті ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. із заявою про прийняття спадщини, зазначивши, що вона є спадкоємицею за законом четвертої черги.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання осіб однією сім'єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших осбтавин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував наведені вище норми права, дав належну оцінку підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 надала суду договір-замовлення на організацію поховання ОСОБА_2 , квитанцію на отримання допомоги на поховання, а також чеки на придбання ліків.
Також в судовому засіданні були допитані свідки.
Суд надав належну оцінку вказаним доказам й дійшов вірного висновку про те, що ці докази лише підтверджують ту обставину, що позивачка надавала ОСОБА_2 допомогу, проте не вказують на наявність між ними сталих відносин, притаманних особам, які проживають однією сім'єю, а саме : наявність взаємних прав та обов'язків, ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету .
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Козлова Андрія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 4 жовтня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: