м. Вінниця
13 липня 2022 р. Справа № 120/723/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробойовї Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадежнні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Агрономічної сільської ради (далі - Агрономічна сільська рада, відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення 12 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 13.07.2021 № 736;
- зобов'язання розглянути на черговій (позачерговій) сесії клопотання від 17.06.2021 р. та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою із акадстровим номером 0520680200:01:007:0753 (суміжна земельна ділянка) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва , яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області і з урахуванням правових висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в червні 2021 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою із кадастровим номером 0520680200:01:007:0753 (суміжна земельна ділянка) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Рішенням 12 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 13.07.2021 № 736 відповідач відмовив у затвердженні вказаного проєкту землеустрою з посиланням на висновки постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, благоустрою, житлово-комунального господарства, транспорту та комунальної власності та ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 про забезпечення позову, якою заборонено сільській раді розпоряджатись земельними ділянками.
Із таким рішенням відповідача позивач не погодився, що і стало підставою для звернення до суду
Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також цим судовим рішенням відмовлено у витребуванні доказів та поновленні строків.
18.03.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 Агрономічній сільській раді заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, до яких належить, зокрема, земельна ділянка, яку має намір отримати у власність позивач.
Що стосується позовної вимоги зобов'язального характеру відповідач вказав на те, що затвердження проєкту землеустрою з метою передачі земельної ділянки у приватну власність громадянина є виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями) органу місцевого самоврядування, в які суд втручатися не може.
04.04.22р. відмовлено в клопотанні про призначення експертизи та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.04.2022 р.
14.04.2022 р. розгляд справи відкладено на 25.04.2022 р.
25.04.2022 р. ухвалою суду зупинено провадження у справі до 27.06.2022 р.
Ухвалами від 27.06.2022 р. поновлено провадження у справі та відкладено судове засідання на 13.07.2022 р.
В судове засідання призначене на 13.07.2022 р. сторони не з'явились, про дату , час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
13.07.2022 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності .
Враховуючи належне повідомлення сторін, заяву представника позивача, відсутні перешкоди для розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
17.06.2021 р. представник ОСОБА_1 звернувся до Агрономічної сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою із какадстровим номером 0520680200:01:007:0753 (суміжна земельна ділянка) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва , яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. До клопотання додано викопіювання та копію паспорту.
За наслідком розгляду даного клопотання, радою прийнято рішення від 13.07.2021 № 736 , яким відмовлено позивачу в наданні дозволу з підстав то, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 Агрономічній сільській раді заборонено розпоряджатися земельнми ділянками, тобто фактичне місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, а також враховуючи пропозиції постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, благоустрою, житлово-комунального господарства, транспорту та комунальної власності.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом положень частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Частиною першоюю статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень п. "в" ч. 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 га.
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).
Із процитованого вилно, що підставою для відмови в наданні дозволу є лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку .
Оцінюючи підстави для відмови в наданні дозволу, зокрема через те, що бажана для заявника земельна ділянка входить до земель, на які ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 в порядку забезпечення позову відповідачу заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам масиву державних земель сільськогосподарського призначення, суд вказує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ч.1 ст. 156 КАС України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 156 КАС України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Отже, заходи забезпечення позову встановлюються тимчасово з метою уникнення негативних наслідків та порушення прав заінтересованих осіб.
Також суд вказує на те, що у постанові від 07.10.2020 у справі № 240/6035/18 Верховний Суд вказав на те, що невідповідність розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки відповідно до ст. 118 ЗК України полягає у тому, що земельна ділянка не є вільною на момент розгляду заяви, оскільки на таку земельну ділянку фактично накладено арешт.
Так, визначальним для надання оцінки правомірності оспорюваного рішення є встановлення того факту, що бажана для позивача земельна ділянка дійсно розташована в межах масиву земель сільськогосподарського призначення, на які в порядку забезпечення позову накладено заборону Агрономічній сільській раді приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідна ухвала постановлена Вінницьким окружним адміністративним судом 03.04.2018 з метою забезпечення позову Вінницького національного аграрного університету в адміністративній справі № 128/2833/17.
В свою чергу , зі змісту ухвали видно, що заборона стосується прийняття рішень та вчинення будь-яких можливих юридичних дій щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність земель сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 474,6783 га із цільовим призначенням "для громадської забудови", які передані університету від ДП «Агрономічне» як правонаступнику державного Підприємства «Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України», реєстрація права постійного користування якими не була завершена позивачем. При цьому суд взяв до уваги, що предметом оскарження у справі № 128/2833/17 є рішення Агрономічної сільської ради від 21.08.2015 "Про затвердження Генерального плану с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області", відповідно до якого рада затвердила містобудівну документацію "Генеральний план села Агрономічне Вінницького району Вінницької області" з існуючою площею 1006,5 га та включила вказані землі площею 474,6783 га.
Так, у своїй письмовій позиції та спірному рішенні відповідач стверджує, що бажана для позивача земельна ділянка входить до вищезазначеного масиву земель, щодо якого діють встановлені судом заборони.
Надаючи оцінку аргументам відповідача, суд приймає до уваги положення статті 73 КАС України, якими визначенл, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача у справі-суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Відтак, оскільки спірне рішення прийняте Агрономічною сільською радою з тих підстав, що бажана для позивача земельна ділянка потрапляє під дію ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17, якою заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, саме відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести перед судом правомірність прийняття такого рішення, у тому числі факт накладання земельних ділянок.
При цьому, докази на підтвердження відповідних обставин мають відповідати критеріям, визначеним ст.ст. 73-76 КАС України, а саме бути належними, допустимими, достовірними, а також достатніми, тобто такими, що будуть давати суду змогу окремо або у своїй сукупності дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.
Однак, відповідач таких доказів не надав, оскільки надані докази, на думку відповідача, які підтверджують його позицію, достовірно не підтверджують факт розташування бажаної для позивача земельної ділянки в межах арештованого судом масиву земель.
Зокрема відповідач вказуючи на правомірність прийнятого рішення надав суду копію Генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, на якому сільським головою власноручно накреслено орієнтовне місце розташування бажаних для позивачів земельних ділянок.
Надаючи оцінку цьомуу доказу суд вказує на те, що на вказаному плані не позначено земель сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 474,6783 га, на які поширюється встановлена судом заборона на вчинення будь-яких юридичних дій щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність.
Більш того, значення наведених маркером обрисів окремих земель не пояснюються та підписом відповідальної особи не засвідчуються, а отже надані докази не можуть підтверджувати , що це саме ті землі, на які накладено арешт.
Окрім того, суд враховує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 128/2833/17, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Агрономічної сільської ради від 21.08.2015 "Про затвердження Генерального плану с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області", яким затверджено містобудівну документацію "Генеральний план села Агрономічне Вінницького району Вінницької області" з площею 1006,5 га.
Тобто відповідач надав суду копію генерального плану, рішення про затвердження якого скасоване судом. Це, зокрема, підтверджується техніко-економічними показниками цього плану, згідно з якими площа населеного пункту становить 1006,50 га, а також описом територій, включених до плану села Агрономічне.
А оскільки зазначений генеральний план відповідач надав вже після набрання законної сили рішенням суду у справі № 128/2833/17, при цьому не навівши жодних пояснень щодо чинності такого плану, суд не може визнати такий доказ допустимим і достовірним доказом у цій справі.
Щодо посилання відповідача на пропозиції постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, благоустрою, житлово-комунального господарства, транспорту та комунальної власності Агрономічної сільської ради, то з нього взагалі неможливо встановити, що стало підставою для відмови позивачу у затвердженні проєкту землеустрою і що такою підставою дійсно є та обставина, що бажана для позивача земельна ділянка розташована в межах земельного масиву, щодо якого діє обмеження згідно з ухвалою суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17.
При розгляді даної справи, суд бере до уваги висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, наведені у постанові від 13.01.2022 в справі № 120/3257/19-а, відповідно до яких суди повинні ретельно досліджувати питання про те, чи дійсно бажана для позивача земельна ділянка розташована у масиві земель площею 474,6753 га, щодо якого існуюють обмеження, визначені судовим рішенням у справі № 128/2833/17.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, відтак, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника позивача щодо відсутності на веб сайті протоколу та висновків і рекомендацій комісії, порядку денного сесії, протоколу сесії, оскільки предметом оскарження є рішення про відмову в наданні дозволу та в ході розгляду справи надається оцінка саме мотивам наведеним в такому.
Щодо вимог зобов'язального характеру, зокрема, розгляд клопотання та надання дозволу на розробку проекту землеустрою, то тут суд вказує на таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
За наслідками аналізу вказаних положень суд зазначає, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість у спірних правовідносинах повноваження відповідача не можуть вважатися дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву громадянина про затвердження проєкту землеустрою, а за умови відповідності проєкту вимогам законодавства - прийняти рішення про його затвердження. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише передбачені законом обставини. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.
Тобто в кожній конкретній справі суд, констатуючи незаконність рішення суб'єкта владних повноважень, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для прийняття рішення на користь громадянина, у даному випадку - про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність позивачки.
Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позивачу відмовлено у наданні наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою з посиланням на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 про забезпечення позову шляхом заборони Агрономічній сільській раді приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам державних земель сільськогосподарського призначення, в тому числі бажаної для позивача земельної ділянки.
Суд погоджується з тим, що зазначена вище підстава для відмови у затвердженні проєкту землеустрою відповідає нормам чинного законодавства.
Однак, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про недоведення відповідачем факту накладання бажаної для позивача земельної ділянки із масивом тих земель, на які поширюється встановлена судом заборона, що, однак, не виключається.
Відтак, оскільки з матеріалів справи вбачається існування обставин, що можуть безпосередньо вплинути на вирішення питання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, суд доходить висновку, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою без зазначення в резолютивній частині строку розгляду такого, зокрема , як просить позивач на черговій(позачерговій ) сесії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами вирішення цієї справи. А отже, позов в частині зобов'язання надати дозвіл задоволенню не підлягає.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 992,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 496,20 грн. (1/2 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
вдміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 12 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради № 736 від 13.07.2021 р. в частині відмови надання дозволу на розробку проєкту землеустрою ОСОБА_1 .
Зобов'язати Агрономічну сільську раду з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за наслідками розгляду цієї справи, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.06.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою із акадстровим номером 0520680200:01:007:0753 (суміжна земельна ділянка) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва , яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради (код ЄДРПОУ 04525998, місцезнаходження: вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) ;
Відповідач: Агрономічна сільська рада (код ЄДРПОУ 04525998, місцезнаходження: вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227).
Повний текст судового рішення складено 18.07.2022.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна