18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 липня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1615/21
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:
позивача: Прудивус М.А. - адвокат (бере участь в засіданні в режимі відеоконференцзв'язку),
відповідачів 1, 2: Комісаренко - адвокат (бере участь в засіданні в режимі відеоконференцзв'язку),
третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Малого приватного підприємства «Агропромресурси»,
2) ОСОБА_2 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3
про визнання правочину недійсним,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Малого приватного підприємства «Агропромресурси» (вул. Котовського (Виговського), 127А, м. Умань, 20300, код ЄДРПОУ 22803389) (відповідач-1) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) (відповідач-2) про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Малого приватного підприємства «Агропромресурси» від 26 листопада 2015 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) (третя особа), посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Роголь Ганною Ігорівною 26 листопада 2015 року за реєстровим номером 4667 (Договір).
Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач-2 - ОСОБА_2 має перед ним заборгованість за договором позики в розмірі 160000 доларів США (згідно з рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 705/3275/18). При цьому ОСОБА_2 , як директор Малого приватного підприємства «Агропромресурси» повідомив, що позичені грошові кошти у розмірі 180000 дол. США були витрачені на реконструкцію складських приміщень під цех з переробки риби та збільшення статутного капіталу Малого приватного підприємства «Агропромресурси» (згідно з листом № 94/14 від 19.11.2014 за підписом директора Малого приватного підприємства «Агропромресурси» Кучерявого Леоніда Борисовича).
Разом з тим, із дати виникнення прострочення повернення коштів відповідач-2 вчиняв дії із безоплатної передачі свого майна на користь близьких родичів та інших кредиторів, зокрема укладав такі договори дарування нерухомого майна:
- договір дарування частки (у розмірі 79,52% вартістю 5823600,00 грн) в статутному капіталі Малого приватного підприємства «Агропромресурси» від 26.11.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- договір дарування житлового будинку від 04.03.2016 в АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- договір дарування земельної ділянки від 18.03.2016, за яким передано право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1528 га, кадастровий номер 7124381500:01:002:0365, що розташована в АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- договір дарування житлового будинку від 16.01.2020 в АДРЕСА_6 , укладений між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 ;
- договір дарування земельної ділянки від 16.01.2020 (кадастровий номер 7124381500:01:002:0987) площею 0,31 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, укладений між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 .
Таким чином, за твердженням позивача, вказані обставини свідчать про те, що договір дарування частки в статутному капіталі Малого приватного підприємства «Агропромресурси» від 26.11.2015 укладено з метою уникнення відповідальності. Правочин є фіктивним та має бути визнаний судом недійсним.
Правовими підставами позову позивач визначив ст. 13, 215, 234 Цивільного кодексу України.
Також, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову від 22.11.2021, у якій просив заборонити відповідачам вчиняти дії з розпорядження часткою в статутному капіталі МПП «Агропромресурси» у розмірі 79,52% до прийняття судом рішення в справі та заборонити МПП «Агропромресурси» вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до прийняття судом рішення в справі.
Вказана заява обґрунтована тим, що боржник неодноразово укладав безвідплатні угоди щодо свого майна, що призвело до його неплатоспроможності, яка є штучною, зробленою виключно на шкоду позивачу. Стверджує, що частка в статутному капіталі МПП «Агропромресурси», яка є предметом спірного правочину, та інше майно підприємства може бути відчужене на користь третіх осіб з метою приведення до неплатоспроможності і МПП «Агропромресурси», внаслідок чого буде порушено право позивача на ефективний судовий захист та значно утруднить чи унеможливить виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.11.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Заборонено відповідачам вчиняти дії з розпорядження часткою в статутному капіталі МПП «Агропромресурси» у розмірі 79,52% до набрання судовим рішенням у справі законної сили та заборонено МПП «Агропромресурси» вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Постановою Верховного Суду від 01.04.2022 касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Агропромресурси» задоволено. Скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі № 925/1615/21 в частині забезпечення позову шляхом заборони Малому приватному підприємству «Агропромресурси» вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у забезпеченні позову шляхом заборони Малому приватному підприємству «Агропромресурси» вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі № 925/1615/21 в частині розподілу судового збору скасовано. Розподілено судові витрати (серед них судовий збір за подання заяви про забезпечення позову).
17 травня 2022 року Господарським судом Черкаської області на виконання постанови видано два накази.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.11.2021 відкрито провадження у справі № 925/1615/21 та залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
Ухвалою від 23 грудня 2021 року Господарський суд Черкаської області постановив задовольнити клопотання Малого приватного підприємства «Агропромресурси» про відкладення підготовчого засідання; підготовче засідання відкласти на 17 січня 2022 року; для забезпечення дотримання прав відповідачів та третьої особи бути поінформованими про час і дату призначення наступного судового засідання розмістити інформацію про виклик Малого приватного підприємства «Агропромресурси», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади України.
Ухвалою від 18 січня 2022 року Господарський суд Черкаської області постановив відмовити у задоволенні клопотання керівника Малого приватного підприємства «Агропромресурси» від 10.01.2022 про закриття провадження у справі; підготовче засідання відкласти на 22 лютого 2022 року.
Після повернення матеріалів справи з Верховного Суду 09.05.2022 до Господарського суду Черкаської області, господарський суд ухвалою від 18 травня 2022 року постановив призначити підготовче засідання на 02 червня 2022 року.
Крім того, Господарським судом Черкаської області були постановлені ухвали про забезпечення проведення судових засідань для представників сторін в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.
14 грудня 2021 року на виконання ухвали суду від 30.11.2021 до суду надійшли: від Уманського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 ; від приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Карайкоза Г.І. (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) належним чином завірена копія договору дарування частки в статутному капіталі малого приватного підприємства від 26.11.2015, реєстровий номер 4667 та всі документи, що подавались сторонами для його укладення.
Від Малого приватного підприємства «Агропромресурси» (відповідач-1) до суду надійшли:
1) клопотання від 17.12.2021 про відкладення підготовчого засідання;
2) відзив на позовну заяву від 28.12.2021, у якому відповідач 1 просить:
відмовити у задоволені позову,
стягнути з позивача понесені ним судові витрати (наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат);
3) заява від 28.12.2021 про застосування наслідків спливу позовної давності;
4) клопотання (заява) від 10.01.2022 про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову.
Від ОСОБА_2 (відповідач 2) до суду надійшли:
1) заява від 14.12.2021 про те, що він не отримав позовної заяви та прийняті судові рішення у справі;
2) відзив на позовну заяву від 31.12.2021 із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, у якому відповідач 2 просить:
відмовити у задоволені позову,
стягнути з позивача понесені ним судові витрати (наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат).
Від ОСОБА_1 (позивач) до суду надійшло клопотання від 17.01.2022 (в відповідь на відзив), у якому позивач просить:
не застосовувати строки позовної давності,
поновити пропущений з поважної причини строк подання позову,
оголосити перерву та визначити строк для звернення з клопотанням про витребування письмових доказів.
Від ОСОБА_3 (третя особа) до суду надійшли:
1) заява від 17.12.2021 про те, що він не отримав позовної заяви та прийняті судові рішення у справі;
2) пояснення від 12.01.2022, у яких просить відмовити у задоволені позову.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.06.2022 відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідачів: Малого приватного підприємства «Агропромресурси» та ОСОБА_2 про направлення на офіційну адресу відповідача-2 копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12 годин 00 хвилин 15 червня 2022 року; задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Прудивуса М.А. та клопотання представника Малого приватного підприємства «Агропромресурси» та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14 червня 2022 року відповідачі: МПП «Агропромресурси», ОСОБА_2 подали спільне клопотання (заяву) про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, зазначивши, що аналогічне клопотання було подане МПП «Агропромрссурси» на стадії підготовчого провадження у справі, у строк, передбачений вимогами процесуального законодавства, проте таке клопотання було залишено без задоволення виключно з підстав його передчасності, що прямо зазначено в ухвалі суду від 18.01.2022. Одночасно, нормами ст. 231 ГПК України передбачено право суду закрити провадження у справі на будь якій стадії судового процесу, відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 255 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову в закритті провадження по справі не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Відповідачі, посилаючись на правові висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 910/6503/21, зазначають, що позивачем є особа, яка ніколи не була учасником (засновником) підприємства (відповідача-1), та корпоративними правами ніколи не володіла.
Позивачем є особа, яка не заявляє жодних прав на корпоративні права в статутному капіталі відповідача-1 та не може за будь-якого варіанта вирішення справи стати в майбутньому власником таких прав на підставі рішення у даній справі.
Тобто, позивачем не є особа, яка має/мала (чи може мати) власний корпоративний чи матеріальний (опосередковано через володіння долею в статутному капіталі відповідача-1) інтерес у статутному капіталі відповідача-1.
Відповідач-1 не є боржником позивача і позивач взагалі не висуває жодних позовних вимог щодо самого відповідач-1 як такого чи його майна. Вимоги позивача не стосуються невиконання будь-яких зобов'язань з боку відповідач-1.
Позовними вимогами є визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі відповідача-1, укладеного між двома учасниками МПП «Агропромресурси», тобто відповідач-1 не укладав оскаржуваний правочин та не є його стороною.
Отже, відповідач-1 не є стороною спору у даній справі.
За наведених фактичних обставин справи, предметом позову не є захист корпоративних прав позивача чи відновлення певного корпоративного становища позивача, предметом спору є захист прав позивача як кредитора боржника, фізичної особи, з метою недопущення неправомірного зменшення (на переконання позивача) обсягу відповідальності боржника, фізичної особи, перед кредитором, позивачем, також фізичною особою.
Спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
29 червня 2022 року позивач подав заяву, в якій погодився, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та просить, в разі закриття провадження у справі за клопотанням представника відповідачів 1,2, не скасовувати заходи забезпечення позову, вжиті судом.
Позивач, посилаючись на правові висновки про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову у зв'язку із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 705/4132/19, зазначає, що у разі закриття провадження у справі, спір не вирішується по суті, а процесуальні норми ГПК України на стадії розгляду судом першої інстанції спору не передбачають передачу за предметною підсудністю даної справи з господарського суду загальному суду, процесуальна конструкція, що визначена Об'єднаною палатою Верховного Суду в зазначеній постанові передбачає подання позивачем нового позову до суду загальної юрисдикції після закриття провадження в господарському суді. Такий позов до закриття провадження в даній господарській справі не може бути поданий до суду загальної юрисдикції, щонайменше з формально процесуальних мотивів - наявності у провадженні суду справи із спору між тими самими сторонами, а передчасне скасування вжитих ухвалою суду заходів забезпечення позову може призвести та судячи з недобросовісної поведінки відповідачів обов'язково призведе до порушення прав позивача, щонайменше дроблення/переоформлення часток в статутному капіталі відповідача-1.
У судовому засіданні 06.07.2022 представник відповідачів просив закрити провадження у справі, скасувати заходи забезпечення позову; представник позивача проти закриття провадження у справі не заперечив, враховуючи, що розгляд справи не завершений, судове рішення по суті не прийнято, вважає, що потреба у забезпеченні позову не відпала, підстави для скасування заходів забезпечення позову - відсутні.
У судовому засіданні 15.06.2022 оголошувалася перерва до 30.06.2022, у судовому засіданні 30.06.2022 - до 06.07.2022, суд видалявся у нарадчу кімнату.
У судовому засіданні 07.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив таке.
Предметом спору у справі є вимоги немайнового характеру - визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі МПП «Агропромресурси» в розмірі 79,52%, укладеного 26.11.2015 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Роголь Г.І., досліджується питання наявності підстав для визнання недійсним вказаного договору, з яким вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії з розпорядження часткою в статутному капіталі МПП «Агропромресурси» у розмірі 79,52% до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.05.2020 у справі № 589/117/17.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір виник між сторонами з приводу укладення Договору, що укладений між боржником позивача (відповідач-2) стосовно своєї частки в статутному капіталі на користь близького родича (сина), на шкоду позивачу (фраудаторний договір), з метою уникнення накладення стягнення на цю частку у випадку неповернення відповідачем-2 грошових коштів за договорами позики оформлені розписками.
Отже, у позивача існує цивільний інтерес до майна ОСОБА_2 - фізичної особи, як до особи - боржника. Спір ґрунтується на правовідносинах, направлених на захист прав позивача як стягувача за рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 705/3275/18.
З огляду на суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Водночас, у відповідності до приписів ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, тому вирішення цього спору має здійснюватись за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 927/90/19 (провадження № 12-103гс19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи наведене, суд задовольняє спільне клопотання відповідачів про закриття провадження у справі та закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Частинами 3 та 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 26.11.2021.
Частинами 9 та 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Позивач просить не скасовувати вжитих заходів забезпечення позову з посиланням на позицію Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 18.04.2022 у справі № 705/4132/19, оскільки спір стосовно дійсності договору дарування значної частки в статутному капіталі відповідача-1 відповідачем-2 з закриттям провадження не вирішується по суті, а процесуальна норма ГПК України на стадії розгляду судом першої інстанції даного спору не передбачає передачу за предметною підсудністю даної справи з господарського суду загальному суду, а передбачає подання позивачем нового позову до суду загальної юрисдикції після закриття провадження в господарському суді.
Суд не погоджується з вказаною позицією позивача, відповідно відмовляє у задоволенні його клопотання, у якому позивач просить не скасовувати заходи забезпечення позову. Так, у зазначеній постанові зазначено, що у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд касаційної інстанції наділений повноваженнями постановити ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. Враховуючи, що розгляд справи не завершений, судове рішення по суті не прийнято, а отже й потреба у забезпеченні позову не відпала, підстави для скасування заходів забезпечення позову, про що зазначено у частині дев'ятій статті 158 ЦПК України, у зв'язку із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, відсутні, оскільки розгляд справи не завершений.
Як вбачається із постанови, Верховний Суд зробив висновок про необхідність забезпечення позову у разі, коли розгляд справи по суті не завершений та є необхідність у вжитті відповідних заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Отже, суд першої інстанції не наділений повноваженнями постановити ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, у разі закриття провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 278 та частини 4 статті 313 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття судом апеляційної або касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд, саме апеляційної або касаційної інстанції за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Отже, у зв'язку з закриттям провадження у справі у суду наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 26.11.2022, з врахуванням постанови Верховного Суду від 01.04.2022, якою прийнято в частині нове рішення, яким відмовлено у забезпеченні позову шляхом заборони Малому приватному підприємству «Агропромресурси» вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, позивачу підлягає поверненню сплачена сума судового збору в разі подання ним відповідного клопотання в порядку п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Доказів понесених витрати на професійну правничу допомогу сторони суду не надали.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Провадження у справі закрити.
Скасувати вжиті ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2021 року заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії по розпорядженню часткою в Малому приватному підприємстві «Агропромресурси» код ЄДРПОУ 22803389 в розмірі 79,52%.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 18 липня 2022 року.
Суддя О.В. Чевгуз