79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" липня 2022 р. Справа №909/1022/21
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Яремко О.А.,
явка учасників справи: не з'явилися
розглянув апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Лилак Галини Миколаївни б/н від 01.04.2022 (вх. № 01-05/803/22 від 11.04.2022) та б/н від 07.04.2022 (вх. № 01-05/814/22 від 12.04.2022)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2022 (повний текст рішення виготовлено 03.03.2022, суддя Фанда О.М.)
та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2022 (повний текст рішення виготовлено 16.03.2022, суддя Фанда О.М.),
у справі №909/1022/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Калушторгсервіс", м. Калуш, Івано-Франківська область
до відповідача фізичної особи - підприємця Лилак Галини Миколаївни, м. Калуш, Івано-Франківська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Калуської міської ради, м. Калуш, Івано-Франківська область
про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном
Короткий зміст позовних вимог.
22.10.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Калушторгсервіс" (надалі - ТОВ «Калушторгсервіс») звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи - підприємця Лилак Галини Миколаївни (надалі - ФОП Лилак Г.М.), в якому просить усунути перешкоди ТОВ "Калушторгсервіс" у користуванні та розпорядженні торговим місцем №53, розташованому на земельній ділянці площею 0,1726 га, кадастровий номер 2610400000:10:006:0013 по вулиці Дзвонарська, м. Калуш, Івано-Франківська область шляхом звільнення від належних їй товару і речей та передати ключі від захисних ролетів.
Вказаний позов мотивований тим, що відповідачем чиняться перешкоди в користуванні (розпорядженні) позивачем майном (торговим місцем № 53), що унеможливлює виконання ТОВ "Калушторгсервіс" рішення Калуської міської ради від 10.12.2020 № 70 «Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі ТОВ "Калушторгсервіс", яким зобов'язано товариство звільнити земельну ділянку кадастровий № 2610400000:10:006:0013 шляхом демонтажу тимчасових споруд (в тому числі торгового місця № 53).
Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 15, 16, 391 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2022 позов ТОВ "Калушторгсервіс" до ФОП Лилак Г.М. про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном задоволено.
Зобов'язано ФОП Лилак Г.М. усунути перешкоди ТОВ "Калушторгсервіс" у користуванні та розпорядженні торговим місцем №53, розташованому на земельній ділянці площею 0,1726 га, кадастровий номер 2610400000:10:006:0013 по вулиці Дзвонарська, м. Калуш, Івано-Франківська область шляхом звільнення від належних їй товару і речей та передати ключі від захисних ролетів.
Стягнуто з ФОП Лилак Г.М. судовий збір.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач є особою, яка фактично володіє майном (торговим місцем № 53), яке є складовою торгових рядів, які виготовлені ТОВ "Калушторгсервіс" самостійно і наказом за № 3 від 31.07.2015 введені в експлуатацію.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2022 клопотання позивача (вх. № 3117/22 від 28.02.22) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи №909/1022/21 - задоволено, стягнуто з ФОП Лилак Г.М. на користь ТОВ "Калушторгсервіс" - 1 800,00 грн. - витрати пов'язанні із залученням свідків, 1 105,74 грн. - витрати, пов'язані із витребуванням доказів та 4 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано співмірності витрат пов'язаних з розглядом справи.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі на рішення відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг відповідач зазначає, що:
1)ФОП Лилак Г.М. немає договірних відносин з ТОВ «Калушторгсервіс», а торгівельний кіоск № 53 є її власністю, що підтверджується накладною № 12/09 від 12.09.2007 та квитанцією до прибуткового касового ордера від 12.09.2007;
2)судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 909/1022/21 до набрання законної сили рішенням у справі № 909/52/22, а також про задоволення клопотання про відновлення підготовчого провадження для долучення доказів;
3)відсутні підстави стверджувати, що на балансі ТОВ «Калушторгсервіс» знаходяться торгівельні ряди по вул. Дзвонарська в м. Калуш Івано-Франківської області, серед яких і кіоск № 53, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність відповідач, а відтак відсутні підстави вважати, що відповідач є власником торгового кіоску № 53;
4)суд першої інстанції не взяв до уваги те, що торговий кіоск № 53 знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Калуської міської територіальної громади, що підтверджується листом Управління земельних відносин Калуської міської ради за № 35/01-29 від 08.07.2021;
5)відповідно до акту відповідачем зазначено надані послуг на професійну правничу допомогу, який підписано 21.02.2022, проте договір професійної правничої допомоги складений ще 16.03.2021, аналогічно зазначає про витрати на оплату послуг нотаріуса.
Позивач та третя особа не скористалися своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
У судове засідання 06.07.2022 учасники справи не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 27.06.2022 про призначення справи до розгляду справи скеровувалася на офіційні електронні адреси учасників справи (їх представників) в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
Таким чином, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду визначені ч. 1 ст. 273 ГПК України та в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи за наявними в справі доказами.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої підлягає залишенню без змін.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
28.09.2015 між Калуською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Калушторгсервіс" (орендар) укладено договір оренди землі (надалі - договір) (а.с. 19-22), відповідно до умов якого орендодавець відповідно до рішень Калуської міської ради за № 3316 від 17.09.2015 надає в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2610400000:10:006:0013) площею 0, 1726 га в строкове платне користування для облаштування торгівельної площатки, яка знаходиться за адресою: м. Калуш на вул. Дзвонарська (п. п. 1, 2 договору).
Відповідно до п. 8 договору договір укладено до 17.09.2020.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 23) (індексний номер витягу 45237424) право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2610400000:10:006:0013) для облаштування торгівельної площадки зареєстровано за ТОВ «Калушторгсервіс» . Строк дії до 17.09.2020.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-2609923632020) (а.с. 25) земельна ділянка (кадастровий номер 2610400000:10:006:0013) відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, та вид використання земельної ділянки - для облаштування торгової площадки.
На виконання умов договору та згідно цільового призначення земельної ділянки позивач розташував торгові ряди №з/п 1-5, які виготовлені товариством самостійно та обліковуються на балансі товариства як основні засоби , що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме звітом №28/21 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об'єкта (а.с. 32-45), наказом ТОВ "Калушторгсервіс" №3 від 31.07.2015 «Про введення в експлуатацію основних засобів» (а.с. 53), довідкою №3 від 20.10.2021 про облік основних засобів, що є на балансі товариства (а.с. 54), наказом ТОВ "Калушторгсервіс" №8 від 30.04.2021 про демонтаж торгових рядів (а.с. 55), актом списання основних засобів, розрахунок результатів списання об'єктів від 13.05.2021 (а.с. 56-57), відомостями нарахування амортизації основних засобів (а.с. 59-69), розрахунками нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів ТОВ «Калушторгсервіс» (а.с. 70-74), планом-схемою земельної ділянки (а.с. 82).
Згідно з рішенням Калуської міської ради за № 70 від 10.12.2020 «Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі ТОВ «Калушторгсервіс» відмовлено позивачу у продовженні (поновленні) договору оренди землі (п. 1 рішення) та зобов'язано ТОВ «Калушторгсервіс» в місячний строк після прийняття рішення звільнити земельну ділянку площею 0,1726 га, кадастровий номер 2610400000:10:006:0013 шляхом демонтажу тимчасових споруд (п. 3 рішення) (а.с. 31).
06.02.2021 ТОВ «Калушторгсервіс» звернулося до ФОП Лилак Г.М. з вимогою про звільнення торгового місця №53 до 09.02.2021 включно (а.с. 13). Вимога вручена без відмітки про отримання в присутності свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2
10.02.2021 ТОВ «Калушторгсервіс» складено акт про те, що відповідач за станом на 10.02.2021 вимоги про звільнення торгового місця № 53 не виконав, що перешкоджає позивачу користуватися своїм майном (а.с. 14). Вказаний акт складено в присутності свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2
19.02.2021 згідно листа за № 3246/108/59/2021 Калуський відділ національної поліції повідомив керівника ТОВ «Калушторгсервіс» про те, що його звернення до Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області в ІТС ІПНП від 10.02.2021 за № 1356 розглянуте. Повідомлено, що перевірка по даному факту закінчена. Інформація частково знайшла своє підтвердження. В матеріалах вбачаються цивільно-правові відносини, розгляд яких здійснюється в судовому порядку (а.с. 15).
Відповідно до довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_3 (керівника ТОВ «Калушторгсервіс») від 22.02.2021 (а.с. 16) встановлено, що в процесі розгляду матеріалів про те, що ОСОБА_4 відмовилась звільнити торгове місце № 53 за адресою м. Калуш, вул. Дзвонарська Калуським РВП ГУНП в Івано-Франківській області було відібрано пояснення в ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Повідомлено, інформацію аналогічну з листом за № 3246/108/59/2021 від 19.02.2021.
Відповідно до письмових заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (поданих в порядку ст. 88 ГПК України) (підписи яких на заяві посвідчені нотаріусом) підтверджуються обставини викладені у вимозі від 06.02.2021 (а.с. 13) та акті від 10.02.2021 (а.с. 14), а також повідомлено, що підприємець Лилак Г.М. не звільнила торгове місце № 53, зберігає там товар та інші речі, ключі від захисних ролетів відмовляється передати керівнику ТОВ «Калушторгсервіс» (а.с. 28, 29).
Враховуючи вищевикладені обставини та вважаючи, що ФОП Лилак Г.М. чиняться перешкоди в користуванні (розпорядженні) позивачем майном (торговим місцем № 53), що унеможливлює виконання ТОВ "Калушторгсервіс" рішення Калуської міської ради від 10.12.2020 № 70 «Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі ТОВ "Калушторгсервіс", яким зобов'язано товариство звільнити земельну ділянку кадастровий № 2610400000:10:006:0013 шляхом демонтажу тимчасових споруд (в тому числі торгового місця № 53). Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном (торговим місцем № 53).
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
У рішенні у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частини першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
У розумінні норм статті 391 Цивільного кодексу України право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
При цьому підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.
З огляду на викладене, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.
З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2015 між Калуською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Калушторгсервіс" (орендар) укладено договір оренди землі (надалі - договір) (а.с. 19-22), на виконання умов якого позивач розташував торгові ряди №з/п 1-5, які виготовлені товариством самостійно та обліковуються на балансі товариства як основні засоби. Договір оренди було укладено до 17.09.2020.
Судами встановлено, що ТОВ "Калушторгсервіс" є власником торгових рядів, які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:10:006:0013, що підтверджується звітом №28/21 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об'єкта (а.с. 32-45), наказом ТОВ "Калушторгсервіс" №3 від 31.07.2015 «Про введення в експлуатацію основних засобів» (а.с. 53), довідкою №3 від 20.10.2021 про облік основних засобів, що є на балансі товариства (а.с. 54), наказом ТОВ "Калушторгсервіс" №8 від 30.04.2021 про демонтаж торгових рядів (а.с. 55), актом списання основних засобів, розрахунок результатів списання об'єктів від 13.05.2021 (а.с. 56-57), відомостями нарахування амортизації основних засобів (а.с. 59-69), розрахунками нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів ТОВ «Калушторгсервіс» (а.с. 70-74), планом-схемою земельної ділянки (а.с. 82).
Звідси спростовуються доводи апелянта про те, що відсутні підстави стверджувати, що на балансі ТОВ «Калушторгсервіс» знаходяться торгівельні ряди по вул. Дзвонарська в м. Калуш Івано-Франківської області, серед яких і кіоск № 53, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність відповідач, а відтак відсутні підстави вважати, що відповідач є власником торгового кіоску № 53.
У зв'язку з виконанням рішення Калуської міської ради за № 70 від 10.12.2020 позивач зобов'язаний звільнити земельну ділянку площею 0,1726 га, кадастровий номер 2610400000:10:006:0013 шляхом демонтажу тимчасових споруд (п. 3 рішення).
Таким чином, з врахуванням положень ст.ст. 391, 396 ЦК України позивач є особою, яка володіє (має речове право) майном, а саме торговими рядами №з/п 1-5, в тому числі торговим місцем № 53.
Досліджуючи підставу подання позову, апеляційний господарський суд зазначає, що про триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову свідчать вимога ТОВ «Калушторгсервіс» від 06.02.2021 про звільнення торгового місця №53 (а.с. 13), акт від 10.02.2021 про невиконання відповідачем вимоги (а.с. 14), лист ТОВ «Калушторгсервіс» за № 3246/108/59/2021 від 19.02.2021 до Калуського відділу національної поліції (а.с. 15), довідка про результати розгляду звернення ОСОБА_3 (керівника ТОВ «Калушторгсервіс») від 22.02.2021 (а.с. 16), письмові заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (подані в порядку ст. 88 ГПК України) (а.с. 28, 29).
Отже, ФОП Лилак Г.М. чинить перешкоди в користуванні (розпорядженні) позивачем майном (торговим місцем № 53), що унеможливлює виконання ТОВ "Калушторгсервіс" рішення Калуської міської ради від 10.12.2020 № 70 «Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі ТОВ "Калушторгсервіс", яким зобов'язано товариство звільнити земельну ділянку кадастровий № 2610400000:10:006:0013 шляхом демонтажу тимчасових споруд (в тому числі торгового місця № 53).
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.
Посилання апелянта на те, що торгівельний кіоск № 53 є її власністю, що підтверджується накладною № 12/09 від 12.09.2007 та квитанцією до прибуткового касового ордера від 12.09.2007 спростовуються рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2022 у справі № 909/52/22, яким відмовлено ФОП Лилак Г.М. у визнанні права власності на торгівельний кіоск № 53, а також тим, що зазначені документи підтверджують факт придбання ФОП Лилак Г.М. металевої конструкції, а не факт придбання торгівельного кіоска № 53, розташованого за адресою: вул. Дзвонарська в м. Калуші Івано-Франківської області.
Спростовуючи доводи апелянта в частині посилання на те, що торговий кіоск № 53 знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Калуської міської територіальної громади, що підтверджується листом Управління земельних відносин Калуської міської ради за № 35/01-29 від 08.07.2021 апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до рішення Калуської міської ради за № 70 від 10.12.2020 «Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі ТОВ «Калушторгсервіс» відмовлено позивачу у продовженні (поновленні) договору оренди землі (п. 1 рішення), інформація викладена в листі Управління земельних відносин Калуської міської ради за № 35/01-29 датована 08.07.2021, тобто вже після припинення договірних відносин між позивачем та Калуською міською радою. Крім того, право комунальної власності на земельну ділянку до позивача не переходило, оскільки укладався лише договір оренди земельної ділянки кадастровий № 2610400000:10:006:0013.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення підготовчого провадження для долучення доказів спростовуються висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, відповідно до якого Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. При цьому, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що у відповідача по справі було достатньо часу для подання суду зазначених ним доказів для належного вирішення спору, та не наведено підстав що унеможливлювали подачу цих доказів на стадії підготовчого провадження.
Спростовуючи доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 909/1022/21 до набрання законної сили рішенням у справі № 909/52/22 апеляційний господарський суд зазначає, що ФОП Лилак Г.М. не доведено, а судом не вбачається об'єктивної неможливості розгляду спірного позову до вирішення справи №909/52/22. Судом першої інстанції при відмові у задоволенні вказаного клопотання обгрунтовано враховано те, що наявні у справі докази достатні для встановлення та оцінення фактичних обставин у справі.
Щодо додаткового рішення.
16.03.2021 між ТОВ "Калушторгсервіс" (надалі - клієнт) та адвокатом Бойко Р.Б. (надалі - адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги за №16/03, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується надати адвокату всі необхідні документи та іншу інформацію, прийняти такі послуги та оплатити їх, а адвокат зобов'язаний здійснити підготовку (вивчення) матеріалів, скласти позовну заяву до суду та здійснювати представництво клієнта в суді. У зв'язку з вищенаведеним клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу щодо судового захисту інтересів клієнта. .
На виконання умов договору за № 16/03 від 16.03.2021 між сторонами підписано акт про надання правничої допомоги від 21.02.2022, відповідно до якого визначено розмір адвокатських послуг в сумі 4 000,00 грн. Згідно платіжного доручення за №345 від 08.04.2021 позивач здійснив оплату послуг за правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання стороною розрахунку суми витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. З наведеного, витратами є ті витрати які сторона понесла з підготовкою до розгляду справи в судовому порядку ( до звернення з позовом до суду) та розглядом самої справи в судовому порядку ( витрати які ще понесе при розгляді самої справи).
Спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що укладення позивачем договору про надання професійної правничої допомоги 16.03.2021 , тобто до моменту звернення з позовом до суду, а акту про надання правових послуг 21.02.2022 (під час розгляду справи в судовому порядку), апеляційний господарський суд зазначає, що зокрема договір на правову допомогу може бути укладеним, як до моменту звернення з позовом до суду, так і під час розгляду справи у суді, також зазначає, що законодавством не передбачено порядку формування документів, які подаються сторонами як докази на відшкодування судових витрат. Натомість, законодавство передбачає сукупність переліку документів, які необхідні, тобто є доказами, для належного відшкодування зазначених витрат.
З огляду на викладене , апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про про наявність підстав для відшкодування судових витрат.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.
Доводи апеляційних скарг не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційні скарги відповідача підлягають залишенню без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.
Враховуючи, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням за № НОМЕР_1 від 31.03.2016 (серія НОМЕР_2 ), а тому звільнена від сплати судового збору за подання апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Лилак Галини Миколаївни б/н від 01.04.2022 (вх. № 01-05/803/22 від 11.04.2022) та фізичної особи-підприємця Лилак Галини Миколаївни б/н від 07.04.2022 (вх. № 01-05/814/22 від 12.04.2022) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2022 у справі № 909/1022/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя С.М. Бойко
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець
Повний текст постанови складено 15.07.2022