13.07.2022м. СумиСправа № 920/223/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,
Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/223/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙ ЦЕНТР” (вул. Роменська, буд. 1, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500),
до відповідача Державного підприємства “ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО “ІСКРА” ІНСТИТУТУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПІВНІЧНОГО СХОДУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ (вул. Нова, буд. 66, с. Кашпури, Роменський район, Сумська область, 42074),
про стягнення 271 012 грн 02 коп.,
представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Сивенко В.М.;
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 271012 грн 02 коп. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 84/НБ-21 від 11.11.2021, що укладений між сторонами, в тому числі 190350 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 15108 грн 05 коп. пені, 15604 грн 04 коп. інфляційних втрат, 2362 грн 43 коп. 3% річних, 47587 грн 50 коп. штрафу за несвоєчасну оплату товару.
Ухвалою від 09.05.2022 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/223/22; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 01.06.2022, 10:00; рекомендував учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
02.06.2022 позивач подав клопотання (вх. № 2036/22 від 02.06.2022), в якому просить суд підготовче засідання у справі № 920/223/22 здійснювати без участі представника позивача. Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
07.06.2022 відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи (вх. № 2128/22 від 07.06.2022), в якій просить суд відкласти судове засідання по справі № 920/223/22 на іншу дату, оскільки представник відповідача не може взяти участь у судовому засіданні, у зв'язку з відрядженням до м. Києва.
08.06.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2179/22 від 08.06.2022), в якому погоджується з позовними вимогами частково. Відповідач підтверджує поставку товару на суму 190350,00 грн зі строком оплати до 26.11.2021; просить зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 5% від суми заборгованості (9517,50 грн).
Ухвалою від 08.06.2022 господарський суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, прийняв відзив на позовну заяву до розгляду у справі № 920/223/22; відклав підготовче засідання з повідомленням сторін на 22.06.2022, 10:15.
21.06.2022 позивач подав клопотання (вх. № 2521 від 21.06.2022), в якому просить суд підготовче засідання у справі № 920/223/22 здійснювати без участі представника позивача. Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 22.06.2022 Господарський суд Сумської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.07.2022, 11:00.
Учасники справи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті шляхом направлення ухвали від 22.06.2022 на повідомлені суду електронні адреси позивача та відповідача.
08.07.2022 позивач подав клопотання (вх. № 2964 від 08.07.2022), в якому просить суд розгляд справи по суті здійснювати без участі представника позивача. Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просить суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до укладеного між сторонами договору № 84/НБ-21 від 11.11.2021, позивач зобов'язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність відповідача нафтопродукти, а останній зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах договору та додаткових угод до нього.
Одиниця виміру кількості товару, асортимент товару та кількість поставки товару, що поставляється за договором, визначається в заявках та додаткових угодах до договору (п. 2.2. договору).
Згідно з п. 4.1., 4.8. договору, постачальник зобов'язується відвантажити покупцю товар у відповідності з поданою заявкою та у відповідності з відповідною додатковою угодою до договору. Перехід права власності на товар та ризиків відбувається в момент передачі товару. Моментом передачі товару за кількістю та якістю вважається дата підписання товарно-транспортних та видаткових накладних про їх отримання покупцем.
Відповідно до п. 3.1 договору, покупець зобов'язується оплатити товар згідно з умовами, визначеними у додаткових угодах до договору.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.4 договору).
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 18.11.2021, позивач зобов'язався поставити відповідачу 19.11.2021 автотранспортом постачальника товар вартістю 190 350 грн, відповідач - оплатити товар у строк до 26.11.2021.
Відповідно до видаткової накладної № Ц2778 від 19.11.2021, товарно-транспортної накладної № 000002397 від 19.11.2021, довіреності № 29 від 18.11.2021, позивач передав, а відповідач прийняв товар за договором вартістю 190350 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 190350 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Суд встановив, що факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару за договором на суму 190350 грн 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковою накладною № Ц2778 від 19.11.2021 та товарно-транспортною накладною № 000002397 від 19.11.2021.
Відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; доказів сплати боргу не подав.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 190 350 грн 00 коп. заборгованості правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в сумі 2362 грн. 43 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 15604 грн 04 коп. за період з 27.11.2021 до 26.04.2022, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2362 грн. 43 коп. 3 % річних, 15604 грн 04 коп. інфляційного збільшення суми боргу.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пунктах 6.4., 6.5. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених п.3.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного чинним законодавством України.
У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, не пізніше 20 календарних днів після дати прострочення проведення таких розрахунків.
Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нарахована пеня в сумі 15108 грн 05 коп. за період з 27.11.2021 до 26.04.2022, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар, а також штраф в сумі 47587 грн 50 коп. (25 % від суми заборгованості).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем товару, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 15108 грн 05 коп. пені правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 47587 грн 50 коп. штрафу.
Відповідач просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення штраф до 5% від суми заборгованості (9517 грн 50 коп.); зазначає, що не здійснив у строк до 26.11.2021 розрахунки за поставлене дизпаливо, оскільки підприємство не зібрало врожай кукурудзи до закінчення року, знаходиться у вкрай важкому фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати за 1 квартал 2022 року, відповідно до якого збитки ДП за 1 квартал 2022 року складають 812 тис. грн., а за попередній квартал (4 квартал 2021 року) - 610 тис. грн. Також відповідач зазначає, що штраф у розмірі 47587,50 грн., з урахуванням заявлених позивачем до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, є надмірно великим; сума всіх штрафних санкцій складає 80662,02 грн., що становить більше 40 (сорока) відсотків суми заборгованості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Оцінивши доводи, на які вказує відповідач, в тому числі щодо загальної суми нарахованих позивачем пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару, яка складає більше 40% від суми боргу, суд дійшов висновку зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до розміру, що становить 5 % від суми заборгованості. Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу з відповідача в сумі 9517 грн 50 коп.
Таке зменшення розміру штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Суд при цьому враховує: збитковість відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати діяльності підприємства; відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині строків оплати товару; стягнення судом з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, що забезпечує інтереси позивача у зв'язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.
Відповідно до п. 9 ст.129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення штрафу.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО “ІСКРА” ІНСТИТУТУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПІВНІЧНОГО СХОДУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ (вул. Нова, буд. 66, с. Кашпури, Роменський район, Сумська область, 42074, код ЄДРПОУ 04312009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙ ЦЕНТР” (вул. Роменська, буд. 1, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 35823120) 190350 грн 00 коп. заборгованості, 15108 грн 05 коп. пені, 15604 грн 04 коп. інфляційних втрат, 2362 грн 43 коп. 3% річних, 9517 грн 50 коп. штрафу, 4065 грн 18 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.07.2022.
Суддя Д. В. Вдовенко