ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.07.2022Справа № 910/576/16
За заявоюАкціонерного товариства «Укртрансгаз»
пропоновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання
у справі№910/576/16
за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит систем»
простягнення 346 330,99 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від стягувача:Косинська Л.В.
від божника:не з'явився
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/576/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит систем» про стягнення 346 330,99 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит систем» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» заборгованість у розмірі 247 772,03 грн., пеню у розмірі 69 783,46 грн., штраф у розмірі 17 344,04 грн., 3% річних у розмірі 4 989,38 грн., інфляційні у розмірі 6 442,07 грн. та судовий збір у розмірі 5 194,96 грн.
01.04.2016 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 в рішенні Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №910/576/16 виправлено допущену технічну описку та призначено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про виправлення помилки в наказі Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 внесено виправлення до наказу Господарського суду міста Києва від 01.04.2016.
01.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва №910/576/16 від 01.04.2016 до виконання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2022.
Представник заявника в судове засідання з'явилася, надала пояснення по справі, подану заяву підтримала та просила задовольнити повністю.
Представник боржника, належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Таким чином, неявка представника боржника не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
Розглянувши заяву, заслухавши пояснення представника заявника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Згідно з ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Частиною 6 статті ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином, для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, заявником має бути доведено наявність поважних причин його пропуску.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 судом був виданий наказ від 01.04.2016 зі строком його пред'явлення до виконання до 01.04.2017.
Відтак, станом на момент звернення до суду із даною заявою строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 у даній справі закінчився.
В той же час, судом встановлено, що оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 з моменту його видачі знаходився в матеріалах справи та стягувачу не видавався нарочно, а також не направлявся засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі наказу від 01.04.2016) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс України покладав обов'язок видачі наказу для виконання судового рішення, яке набрало законної сили, саме на суд, який також зобов'язаний вручити цей наказ безпосередньо стягувачеві або надіслати йому рекомендованим чи цінним листом.
При цьому, будь-яких обов'язків з отримання такого виконавчого документа щодо стягувача приписами Господарського процесуального кодексу України не було передбачено.
Згідно з абз. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.
До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15.10.2009).
У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.
Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведеною практикою Європейського суду з прав людини, а також статтею 124 Конституції України, суд на підставі ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку на пред'явлення наказу від 01.04.2016 у справі №910/576/16 до виконання та поновити його.
За таких обставин, заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.
2. Поновити строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 у справі №910/576/16.
3. Дана ухвала є невід'ємною частиною наказу Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 у справі №910/576/16.
4. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню.
Повна ухвала складена 15.07.2022.
Суддя В.П. Босий