15 липня 2022 року Справа № 160/20415/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ МОН №872 від 20.06.2019 в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 55.859.04 Сумського національного аграрного університету та Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів від 29.03.2018, протокол №11/1, про присудження наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.09 «Ветеринарно-санітарна експертиза» про видачу диплома доктора ветеринарних наук ОСОБА_1 ;
- зобов'язати МОН України розглянути питання про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 55.859.04 Сумського національного аграрного університету та Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штампів мікроорганізмів від 29.03.2018, протокол №11/1, про присудження наукового ступеня кандидата ветеринарних наук позивачу за спеціальністю 16.00.09 «Ветеринарно-санітарна експертиза», у відповідності до вимог пункту 6 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2021 року №567.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 (суддя Сидоренко Д.В.), у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі №160/20415/21, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 про повернення позову скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В означеній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішуючи питання щодо поважності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції не з'ясував чи отримала позивач ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/317/20. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів та обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом є передчасними.
Справа №160/20415/21 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вх. №15156/22) та передана на розгляд судді Царіковій О.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі №160/20415/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачу встановлено термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду, зокрема, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду із означеним позовом.
Цією ж ухвалою позивачу роз'яснено, що відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України та п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
06.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви (вх. №48801/22), у якій представник позивача просив суд поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу МОН №872 від 20.06.2019 в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 55.859.04 Сумського національного аграрного університету та Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів від 29.03.2018, протокол №11\І. про присудження наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.09 «Ветеринарно-санітарна експертиза» про видачу диплома доктора ветеринарних наук ОСОБА_1 і відкрити провадження у справі №160/20415/21.
В обґрунтування заяви про усунення недоліків представник позивача зазначив, що, дізнавшись про оскаржуваний наказ МОН №872 від 20.06.2019, ОСОБА_1 звернулася за правовою допомогою до адвоката Стадницького С.А., з яким 01.07.2019 уклала відповідний договір. На виконання вказаного договору зазначеним адвокатом було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії (справа №160/317/20). Однак, вищевказаний позов було залишено без руху з підстав часткової несплати судового збору та, в подальшому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 залишено позовну заяву без розгляду та повернуто заявнику, оскільки недоліки позову усунуті не були. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 була впевнена в тому, що справа №160/317/20 перебуває в активній стадії розгляду, оскільки таку інформацію отримувала від свого адвоката. При цьому, не маючи підстав для недовіри, позивач повністю покладалася на адвоката, оскільки договором визначено аналогічний обсяг прав сторін. Таким чином, ОСОБА_1 справедливо розраховувала на належність виконуваних сторонами договору обов'язків, зокрема і щодо відповідального контролю за рухом її справи, оскільки всі дії, починаючи з підготовки та підписання позовної заяви покладалися на адвоката. Разом з тим, усвідомлюючи надмірну кількість пройденого часу та відсутність інформації про будь-які результати розгляду справи за її позовом, ОСОБА_1 занепокоїлася та вирішила звернутися до іншого адвоката за консультацією. Так, під час перемовин з адвокатом Пищидою В.М. 15.10.2021, останнім з ЄДРСР було виявлено та повідомлено ОСОБА_1 , що справа вже тривалий час не розглядається, оскільки позов залишено без розгляду. З огляду на вказане, позивач прийняла рішення про відмову від договору про надання правової допомоги від 01.07.2019 (одностороннє розірвання договору допускається п. 4.3) та про укладення такого договору з адвокатом ОСОБА_2 . Показовою обставиною відсутності вини пропуску процесуальних строків є факт необізнаності ОСОБА_1 про дійсний стан справи №160/317/20, який підтверджується, зокрема, тим, що розмір недоплаченого судового збору складав 768,40 грн, що є мізерною сумою у порівнянні з обсягами витраченого часу, що обчислюється роками, сил, морального та фізичного здоров'я, витраченого як неповоротні людські ресурси при написанні докторської дисертації. Позивач, як особа без юридичної освіти, звернулася до адвоката за правовою допомогою, тож не мала підстав для недовіри, оскільки повністю покладалася на нього. З огляду на те, що договором визначено аналогічний обсяг прав сторін, необхідності безпосередньої участі ОСОБА_1 у справі не було. Представник позивача наголошує на тому, що позивач допустила пропущення процесуального строку не з власної вини, що вказує на наявність ознак поважності даної причини пропущення строків, а також для їх поновлення.
Вивчивши подані представником позивача матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Позивачем означена заява подана з дотриманням п'ятиденного строку, зважаючи на те, що ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі №160/20415/21 позивачем отримано 01.07.2022.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу МОН № 872 від 20.06.2019 в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 55.859.04 Сумського національного аграрного університету та Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів від 29 березня 2018 року, протокол №11/1, про присудження наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.09 «Ветеринарно-санітарна експертиза» про видачу диплома доктора ветеринарних наук ОСОБА_1 .
З огляду на положення вимог ч. 2 ст. 122 КАС України, з матеріалів позовної заяви встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом 28.10.2021, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Мотивуючи подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом, представник позивача зазначив, що дізнавшись про оскаржений наказ, ОСОБА_1 звернулася за правовою допомогою до адвоката Стадницького С.А., з яким 01.07.2019 уклала відповідний договір та подала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії (справа № 160/317/20). Але, вищевказаний позов було залишено без руху, з підстав часткової несплати судового збору та, в подальшому, ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву було повернуто заявнику, оскільки недоліки позову не було усунуто. Представник позивача зауважив, що протягом тривалого часу позивач була впевнена в тому, що справа №160/317/20 перебуває на розгляді, оскільки таку інформацію отримувала від свого адвоката. Разом з тим, представник позивача зазначає, що, усвідомлюючи надмірну кількість пройденого часу та відсутність інформації про будь-які результати розгляду справи за її позовом, ОСОБА_1 вирішила звернутися до іншого адвоката за консультацією, який повідомив їй, що справа вже тривалий час не розглядається, тому вона прийняла рішення про відмову від договору про надання правової допомоги від 01.07.2019, та про укладення такого договору з іншим адвокатом - Пищидою В.М. Представник вважає, що є відсутність вини позивача у пропуску процесуальних строків, а саме, факт необізнаності ОСОБА_1 про дійсний стан справи №160/317/20, а також вважає вагомою підставою для поновлення пропущених процесуальних строків є винятковість значення розгляду даної справи для позивача, оскільки інші способи захисту порушеного права у неї відсутні.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що вирішуючи питання щодо поважності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції не з'ясував чи отримала позивач ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/317/20, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про відсутність доказів та обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом є передчасними.
Зі змісту бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що копія ухвали про повернення адміністративного позову у справі №160/317/20 та адміністративний позов із додатками направлений Дніпропетровським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 (поштове відправлення (4900080367266) та отриманий останньою 16.03.2020.
Отже, позивач була обізнана щодо стану розгляду адміністративної справи №160/317/20 за її позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії. Разом з тим, така інформація міститься на сайті Судової влади України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд вважає за необхідне вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 06.03.2019 (справа №805/1985/18-а), від 04.09.2019 (справа №826/14779/15).
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач посилається на безвідповідальність адвоката, на якого були покладені обов'язки щодо контролю за рухом її справи, підготовки та підписання позовної заяви.
Натомість, наведені обставини не можна вважати поважними та такими, що перешкоджали б позивачу своєчасному зверненню до суду за захистом свого порушеного права самостійно, як особисто, так і за допомогою засобів поштового й електронного зв'язків.
Окрім того, посилання позивача на те, що вона розраховувала на належність виконуваних сторонами договору про надання правової допомоги обов'язків, зокрема, адвокатом Стадницьким С.А., говорить про незаінтересованість у справі, перш за все, позивача, оскільки особа, для якої є вкрай важливим вирішення питання захисту свого права, враховуючи, скільки моральних та фізичних сил вона витратила на написання докторської дисертації, мала б частіше контролювати дії свого представника, або ж звертатися до суду за інформацією по справі самостійно.
Між тим, варто зазначити, що позивач мала можливість ознайомитися з винесеними ухвалами та рішенням у справі шляхом вільного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень або інтернет-ресурсу «Судова Влада».
Отже, непереборні обставини, у зв'язку з якими позивач пропустила строк звернення до суду, відсутні.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №340/1225/20.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Непоінформованість позивача про порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №420/2045/19 та від 06.03.2019 у справі № 805/1985/18-а.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Вищенаведене спростовує доводи представника позивача у заяві про усунення недоліків позовної заяви в контексті необізнаності ОСОБА_1 про дійсний стан справи.
Інші обґрунтування клопотання представника позивача про поновлення строку для подання адміністративного позову у позовній заяві відсутні.
Між тим, на вимогу суду позивачем не підтверджено поважність причин пропущення строку звернення до адміністративного суду належними доказами на підтвердження існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду із означеним позовом. Представником позивача в заяві про усунення недоліків позовної заяви наведено лише обставини, які позивач вважає поважними і об'єктивними, однак, жодного доказу на їх існування позивачем не надано.
Враховуючи викладене, суд визнає неповажними наведені у заяві ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до суду.
У зв'язку з цим, суд доходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, а саме, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено жодним доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду із даною позовною заявою.
Таким чином, оскільки позивачем не наводиться та зі змісту матеріалів справи не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали своєчасно звернутись до суду із даним позовом, що позбавляє суд можливості застосувати приписи КАС України у цілях визнання причин пропуску строку поважними, суд повертає позивачу адміністративний позов.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, отже, позивач може звернутися з даним адміністративним позовом до відповідного адміністративного суду після усунення його недоліків.
Керуючись ст. 122, 123, 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строків звернення до суду з адміністративним позовом у справі №160/20415/21 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 КАС України.
Суддя О.В. Царікова