Справа № 357/14007/21
1-кп/357/474/22
15 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
здійснивши судовий розгляд, у відкритому судовому засіданні, в м. Біла Церква обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12021116030002282, яке внесене до ЄРДР 02 листопада 2021 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, РНКОПП: НОМЕР_1 , непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року, за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70, 71 КК України, до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, яке відбув повністю, звільнений - 08 квітня 2016 року,
2) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2017 року, за ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді п'яти років позбавлення волі, яке відбув повністю, звільнений - 09 вересня 2020 року;
3) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року, до покарання у виді двох років позбавлення волі, від відбування якого звільнений, у відповідності ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком один рік,
за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,
потерпілий - ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_4 , установив таке.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачувався у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто за ч. 2 ст. 185 КК України, вчиненого за таких фактичних обставин.
ОСОБА_4 маючи не зняту та не погашену, у встановленому законом порядку, судимість, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини.
Так, 24 жовтня 2021 року близько 14:48 год. у ОСОБА_4 , який перебував у приміщенні магазину «MegaMax», що за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Некрасова, 2 «а», у якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_6 , виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, з касової зони даного магазину таємно викрав пляшку настоянки «Графська калганівка дзвіниця», об'ємом 0,7 л., вартістю 276,70 грн., у кількості 1 шт., поклавши даний товар в середину куртки, в яку був одягнений та не маючи наміру на оплату вартості вказаного товару, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, вийшов з магазину в обхід каси, не здійснивши оплату вартості вказаного товару.
Цього ж дня, близько 15:00 год. ОСОБА_4 керуючись єдиним умислом, повернувся до магазину «MegaMax», що за адресою: АДРЕСА_2 , та діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з касової зони даного магазину, таємно викрав пляшку горілки «Держава», об'ємом 0,75, у сувенірній коробці, вартістю 169,95 грн., у кількості 1 шт., та з торгового стелажу викрав пляшку коньяку «Старий Кахеті», 5 років витримки, об'ємом 0,5 л., вартістю 159,70 грн., у кількості 1 шт., поклавши даний товар в середину куртки, в яку був одягнений, та не маючи наміру на оплату вартості вказаного товару, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає вийшов з магазину в обхід каси, не здійснивши оплату вартості вказаного товару.
У подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 606,35 грн.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Судом дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, отримавши згоду учасників кримінального провадження, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювалась, оскільки вони розуміли правильно їх зміст, сумнівів у добровільності їх позиції не було, а їм роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі ч. 4 ст. 349 КПК України, суд допитав обвинуваченого ОСОБА_4 , який визнав, що вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними у обвинувальному акті, жалкував про вчинене, повідомив, що зараз проходить замісне лікування від наркоманії, просив врахувати, що нині тяжкий час, зазначав, що він одумався, все зрозумів, обіцяв більше злочинів не вчиняти та просив призначити йому іспитовий строк на чотири чи п'ять років, або будь-який інший строк.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин передбачених п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, прокурором не заявлялося.
Мотиви призначення покарання.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов'язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що згідно із ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України є нетяжким злочином, вчинення якого карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Отже, зважаючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, а саме кількість епізодів, установлені дані про особу ОСОБА_4 , який раніше неодноразово судимий, отримує медичну допомогу у лікаря-нарколога з приводу вживання наркотичного засобу зі шкідливими наслідками з 2021 року, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, установлені обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відсутність претензій з боку потерпілого відносно викраденого майна, суд вважає, що досягнення мети покарання, визначеного ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливе без ізоляції його від суспільства, в зв'язку із чим, йому необхідно призначити покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у виді двох років позбавлення волі.
Судом установлено, що згідно із вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року, ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді двох років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України, звільнений від його відбування, з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, при застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 вчинив нові злочини, до завершення іспитового строку, визначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року, суд визначає йому остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, у виді двох років шести місяців позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно із постановою про визнання речовим доказом від 09 листопада 2021 року, оптичний носій DVD-R диск «НР» 4.7GB/120MIN, 16X, визнано речовим доказом.
Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, його необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд, серед іншого, зазначає у вироку рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 засуджений до покарання у виді позбавлення волі та під час судового провадження допускав неявки, без поважних причин, які передбачені ст. 138 КПК України, до набрання вироком законної сили, до нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно із ст. 205 КПК України, ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Таким чином, ОСОБА_4 необхідно взяти під варту в залі суду.
Керуючись ст. 100, 177, 178, 179, 183, 194 368, 374, 395, 532 КПК України, суд
визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, - до набрання даним вироком законної сили.
Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду.
Строк відбування покарання рахувати, з дня затримання ОСОБА_4 .
Речовий доказ, а саме: оптичний носій DVD-R диск «НР» 4.7GB/120MIN, 16X, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення, з особливостями визначеними ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Копію вироку негайно після його оголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_1
Київської області