Справа № 185/4671/22
Провадження № 1-кп/185/486/22
12 липня 2022 року м.Павлоград
Дніпропетровської області
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні, під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, у дистанційному режимі відеоконференції між Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області та гауптвахтою ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувальний акт з додатками та з угодою про визнання винуватості, складені у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 62022050010000250 від 21 червня 2022 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с смт. Великі Коровинці Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, українця, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, гранатометника 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 червня 2022 року №154 старшого солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, згідно витягу із наказу командира військової частини- НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 березня 2022 року № 69 на посаді заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення-начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 по теперішній час проходить військову службу за контрактом підполковник ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що підполковники за своїми військовим званням є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Також, відповідно до статті 72 Статуту, заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за безпосередню організацію і проведення заходів морально-психологічного забезпечення; за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, виконання бойових завдань, правопорядку, повсякденної діяльності особового складу військової частини; за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей, працівників військової частини, їх соціальний захист.
Заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з морально- психологічного забезпечення підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).
Таким чином, заступник командира бригади з морально-психологічного забезпечення - начальник відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_6 по відношенню до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_4 був прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній - підлеглим підполковника ОСОБА_6 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно зі статтею 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно зі ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
В свою чергу, старший солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши групою осіб, в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької та Луганської областях.
У травні 2022 року старший солдат ОСОБА_4 , разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , прибули до місці тимчасового розташування тилового пункту управління 1 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби та виконання обов'язків військової служби за призначенням щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі у безпосередньому зіткненні з противником.
18 червня 2022 року у зв'язку із скаргами на здоров'я, старшого солдата ОСОБА_4 було направлено до АДРЕСА_3 для проходження військово-лікарської комісії та вирішення питання щодо його придатності до проходження військової служби. Після проходження військово-лікарської комісії старший солдат ОСОБА_4 повернувся до місці тимчасового розташування тилового пункту управління 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .
Близько 09.01 год. 21 червня 2022 року старший солдат ОСОБА_4 перебуваючи в місці тимчасового розташування тилового пункту управління 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 отримав від заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 законний усний наказ щодо вибуття до командно-спостережного пункту 1 десантно-штурмового батальйону, розташованого в АДРЕСА_4 для подальшого виконання завдань у складі своєї роти.
Отримавши зазначений усний наказ прямого начальника старший солдат ОСОБА_4 злякався виконувати покладені на нього обов'язки військової служби.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді гранатометника 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 09 години 01 хвилини 21 червня 2022 року, перебуваючи в місці тимчасового розташування тилового пункту управління 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 щодо вибуття до командно-спостережного пункту 1 десантно-штурмового батальйону, розташованого в АДРЕСА_4 для подальшого виконання завдань у складі своєї роти, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Дії ОСОБА_4 необхідно правильно кваліфікувати за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
30 червня 2022 року, під час досудового розслідування, між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката
ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 468, 469, 472 КПК України.
Зазначена угода сторонами була надана суду з клопотанням про її затвердження.
Згідно з даною угодою обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно та в повному обсязі визнає себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402КК України.
Сторони дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому покарання: за ч. 4 ст. 402КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 62 КК України замінити позбавлення волі строком два роки на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на той самий строк.На підставі ст. 54 КК України позбавити військового звання «Старший солдат».
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним.
У відповідності до ст. 469 ч. 4 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів та особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
У судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який, відповідно до ч.5 ст.12 КК України є тяжким злочином.
При цьому в судовому засіданні судом з'ясовано, що прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджені в угоді покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в обсязі підозри та змісту обвинувального акту, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди,заявивши, що він щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, визнав винуватість, а відтак, при призначенні йому покарання до нього може бути застосовані положення ст.69 КК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки угода повністю відповідає вимогам закону.
Міра покарання за ч. 4 ст. 402 КК України, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості, у відповідності до наявності у справі сукупності пом'якшуючих та виключних обставин, відповідає вимогам, передбаченим ст.69 КК України, та у відповідності до ст. 62 КК України замінити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на той самий строк
Крім того, на підставі ст. 54 КК України суд, з урахуванням вчинення ОСОБА_4 тяжкого злочину в умовах воєнного стану, під час несення військової служби, вважає за доцільне позбавити останнього військового звання «старший солдат».
Суд в судовому засіданні переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи обвинуваченого, який повністю визнав свою провину у скоєному злочині, що йому закидається, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, зрозумів та усвідомив протиправність своєї поведінки, суд вважає, що є всі підстави для затвердження даної угоди від 30 червня 2022 року між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 червня 2022 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
ОСОБА_4 призначити узгоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_4 позбавлення волі строком два роки на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на той самий строк.
На підставі ст. 54 КК України позбавити військового звання «старший солдат».
До набрання вироком законної сили захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_4 залишити незмінним - тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 з місцем дислокації: АДРЕСА_3 .
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання у вигляді тримання на гауптвахті військовослужбовців строк попереднього ув'язнення за період з 21 червня 2022 року (з дати затримання) по день набрання вироком законної сили з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день тримання на гауптвахті військовослужбовців.
Контроль щодо доставки ОСОБА_4 до місця відбування призначеного покарання покласти на гауптвахту ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
СУДДЯ ОСОБА_7 .