Справа № 761/11415/22
Провадження № 1-кс/761/6399/2022
07 липня 2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004906 від 16.12.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004906 від 16.12.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100100004906 від 16.12.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 листопада 2021 року, приблизно о 09 годині по вул. Білоруська, 8 в м. Києві, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка в результаті наїзду отримала тілесні ушкодження, та з місця пригоди водієм ОСОБА_5 була доставлена до травмпункту Київської міської клінічної лікарні № 9, що розташована по АДРЕСА_1 , де ОСОБА_6 було оглянуто. В подальшому ОСОБА_6 за направленням лікаря звернулась за медичною допомогою до КНП «Консультативно-діагностичного центру Шевченківського району міста Києва», що розташована по вул. Саксаганського, 100 в м. Києві. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 25.11.2021 року по 25.11.2021 року знаходилась на амбулаторному лікуванні вказаної КНП «Консультативно-діагностичного центру Шевченківського району міста Києва», що розташована по вул. Саксаганського, 100 в м. Києві. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження ОСОБА_6 відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 , належить гр. ОСОБА_5 .
З метою забезпечення збереження речових доказів, здобуття доказів у кримінальному провадженні, необхідністю проведення експертних досліджень з використанням даного автомобіля, прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним клопотанням.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Вказав, що особа, яка є власником транспортного засобу, після вчинення ДТП залишила місце пригоди, для завершення досудового розслідування необхідно оглянути автомобіль та провести експертизу.
Адвокат ОСОБА_4 заперечила щодо клопотання, вказала, що особа не зникала з місця події ДТП, а відвіз потерпілу до лікарні та відшкодував їй грошову компенсацію. Вказала, що клопотання є необґрунтованим та не вмотивованим, оскільки жодних доказів того, що було ухилення від добровільного надання транспортного засобу для огляду, прокурором не надано.
Заслухавши думку сторін, вивчивши клопотання та матеріали, надані на його обґрунтування, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100100004906 від 16.12.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 листопада 2021 року, приблизно о 09 годині по вул. Білоруська, 8 в м. Києві, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка в результаті наїзду отримала тілесні ушкодження, та з місця пригоди водієм ОСОБА_5 була доставлена до травмпункту ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташована по АДРЕСА_1 , де ОСОБА_6 було оглянуто.
16.12.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12021100100004906, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
25.05.2022 року постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 автомобіль марки «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 , визнано у кримінальному провадженні №12021100100004906 в якості речового доказу.
10.06.2022 року постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 призначено автотехнічну експертизу технічного стану транспортного засобу у кримінальному провадженні №12021100100004906.
Згідно свідоцтва на реєстрацію автомобіль «Hyundai Getz» р.н. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 .
Згідно з ст.ст.131,132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та у межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, а також те, що вказане майно цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речового доказу, з метою забезпечення його збереження, проведення необхідних експертиз транспортного засобу, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна.
Разом з тим, слідчий суддя вважає відсутніми підстави для заборони користування зазначеним у клопотанні майном ОСОБА_5 , оскільки прокурором не доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження призведе до приховування, пошкодження, псування, втрати, використання, перетворення, передачі майна.
Підстав сумніватись в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
При цьому, слідчий суддя не знаходить у висновках прокуратури при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно порушень вимог КПК України та чогось очевидно необґрунтованого та безпідставного.
Керуючись ст. ст. 131; 132; 167, 170-174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100004906 від 16.12.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, а саме: автомобіль «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить гр. ОСОБА_5 .
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Відповідно до ст.174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя