Справа №:755/11378/18
Провадження №: 1-кп/755/626/22
"12" липня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 153 КК України,
Дніпровським районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_5 .
У судовому засіданні прокурор просив продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, які дають підстави вважати, що останній може продовжувати злочинну діяльність, будучи обізнаним з покаранням за вчинені ним кримінальних правопорушень, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення; більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби. При викладенні мотивів на обґрунтування свого клопотання, зазначив, що ризики які зазначає прокурор не доведені, обвинувачений ОСОБА_5 тривалий час перебуває під вартою, з ініціативи сторони захисту було змінено порядок судового слідства, стороною обвинувачення було долучено та судом досліджено докази, які на думку прокурора підтверджують винуватість обвинуваченого, зокрема, вважає, що докази в кримінальному провадженні є недопустимими, порушуються розумні строки судового слідства. Сама по собі тяжкість злочину у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_5 не може бути безумовною підставою для продовження особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Розглядаючи клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд враховує вимоги кримінального процесуального законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні; 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання, у виді позбавлення волі до 6 років.
Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, вік, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачуються; тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на те, що на даний час триває судовий розгляд, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків в судовому засіданні не встановлено та учасниками не доведено, - суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу виді тримання під вартою.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 судом, на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.
Враховуючи норми кримінального процесуального закону, обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь та наслідки його вчинення, суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м'який.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 314, 199, 369-372, 376, 395 КПК України
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а саме: домашній арешт в нічний час доби - залишити без задоволення.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України відносно ОСОБА_5 , строком не більше двох місяців - до 09 вересня 2022 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя